Постанова № 32692293, 26.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2013 року справа № 813/5307/13-а

12 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Фустій І.С.

від відповідача не прибув,

третя особа не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Пустомитівської міської ради Львівської області до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа на стороні відповідача старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяк Теодозій Григорович про скасування постанови, -

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Пустомитівська міська рада Львівської області (далі - позивач, Пустомитівська міська рада) з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач, УДВС ГУЮ у Львівській області), третя особа старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяк Теодозій Григорович про скасування постанови про накладення штрафу ВП № 30484340 від 25.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанову ВП № 30484340 від 25.06.2013 року про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду про зобов'язання забезпечити ОСОБА_4 житлом, надавши окрему квартиру загальною площею не менше 92 мІ, винесено державним виконавцем без поважних причин. Позивач стверджує, що рішенням Виконавчого комітету Пустомитівської міської ради № 02-03/470 від 11.12.2008 року ОСОБА_4 прийнято на квартирний облік, зокрема на загальну чергу за № 144, а позачергово за № 27. Позивач звертає увагу, що ні виконавчий комітет Пустомитівської міської ради, ні Пустомитівська міська рада не виступають замовниками будівництва, вільні квартири, що могли б бути надані ОСОБА_4 відсутні, а можливість здійснювати фінансування міською радою та її виконавчим комітетом не передбачена бюджетом. Відтак, виконати рішення Галицького районного суду м. Львова неможливо з поважних та незалежних від позивача причин.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Про дату, місце і час судових засідань двічі повідомлений належним чином. Заперечення на позов, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не надсилав.

Третя особа старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяк Т.Г. у судове засідання двічі не з'явився. Про дату, місце і час судових засідань двічі повідомлений належним чином. Заперечення на позов, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не надсилав.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30.06.2011 року зобов'язано Пустомитівську міську раду Львівської області забезпечити ОСОБА_4 житлом, надавши окрему квартиру загальною площею не менше 92 мІ /а.с.8/.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області ВП № 30484340 від 18.05.2012 року за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у сумі 850,00 грн. /а.с.9/. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 року у справі № 2а-4626/12/1370 скасовано вищезазначену постанову /а.с.10-11/.

Постановою ВП № 30484340 від 25.06.2013 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-2088/11 виданого 15.12.2011 року Галицьким районним судом м. Львова, встановлено повторне невиконання рішення суду щодо зобов'язання Пустомитівської міської ради забезпечити ОСОБА_4 житлом, надавши окрему квартиру загальною площею не менше 92 мІ. За невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії на боржника Пустомитівську міську раду накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. /а.с.7/.

Позивач не погоджуючись із таким рішення органу державної виконавчої служби, звернувся з означеним вище позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вищезазначеного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Законом України від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» визначено основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист.

Завданням державної виконавчої служби, згідно з ч. 2 ст. 1, є своєчасне, повне та неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно зі ст. 75 Закону України № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Статтею 89 Закону № 606-ХІV передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Отож, законодавством визначено умови, за якими відповідач набуває правових підстав для прийняття рішення про накладення на боржника штрафних санкцій, а саме, невиконання рішення суду без поважних причин.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Пустомитівська міська рада Львівської області є юридичною особою з 31.01.1998 року з присвоєнням ідентифікаційного коду 04372187 та є органом місцевого самоврядування /а.с.20,21/.

Позивач стверджує про наявність поважних причин невиконання рішення суду, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення - відсутність благоустроєних житлових площ та відсутність коштів.

У листі Пустомитівського міського житлово-комунального підприємства від 09.07.2013 року у відповідь на запит Пустомитівської міської ради повідомляється про відсутність житлових будинків, в яких є вільні (незайняті) квартири (житлові приміщення) площею понад 90 мІ, що належать на праві власності територіальній громаді м. Пустомити та с. Наварія Пустомитівського району Львівської області. Судом встановлено, що такий запит позивачем було надіслано до Пустомитівського міського житлово-комунального підприємства вже після отримання постанови про накладення штрафу від 25.06.2013 року.

На підтвердження відсутності благоустроєних житлових площ та відсутність коштів для будівництва нових житлових площ долучено до матеріалів справи рішення Пустомитівської міської ради № 368 від 20.01.2012 року «Про затвердження бюджету на 2012 рік» з додатками /а.с.32-35/, та рішення № 730 від 04.01.2013 року «Про затвердження бюджету на 2013 рік» з додатками /а.с.12-17/.

З наданих суду рішень встановлено, що видатки на забезпечення житлом ОСОБА_4 не передбачені. Водночас згідно з додатком № 3 до рішення сесії Пустомитівської міської ради № 730 від 04.01.2013 року передбачено видатки на будівництво адміністративної будівлі Пустомитівської міської ради та інші видатки на будівництво, ремонт, реконструкцію.

ОСОБА_4 звертався із листом до позивача про надання йому у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд у зв'язку із відсутністю вільного житла, належного йому на підставі судового рішення від 30.06.2011 року, що надійшов на адресу виконкому Пустомитівської міської ради 25.07.2012 року /а.с.31/. Пустомитівська міська рада у відповідь на зазначений лист повідомила ОСОБА_4 листом № 02-12/1042 від 14.09.2012 року, що така заява розглядатиметься при розподілі земельних ділянок після завершення робіт з розроблення нового кварталу забудови на території Пустомитівської міської ради /а.с.30/. Однак, станом на час розгляду справи в суді заява ОСОБА_4 Пустомитівською міською радою не розглянута та не задоволена.

Відтак, суд змушений констатувати, що позивачем не представлено жодних доказів щодо розгляду питання про виконання рішення суду на сесії міської ради та намагання його виконати.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року, Європейським судом з прав людини встановлено, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань не повинні братися судами до уваги.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд зважає на покликання позивача на нестачу коштів, однак зауважує, що цей факт не є підставою для ухилення від виконання рішення суду від 30.06.2011 року за виконавчим листом № 2а-2088/2011 виданим 15.12.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 15.30 год. 30.07.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.