Постанова № 32692198, 25.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2013 року Справа № 812/5835/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю :

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - інспекції з питань захисту

прав споживачів в Луганській області - Шкоди О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування постанови № 000034 від 10.06.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 02.07. 2007 року звернувся до адміністративного суду з позовною заявою. 18.07.2013 року уточнив свої позовні вимоги. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що він є підприємцем, зареєстрований 13.01.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №23840000000005775 свідоцтво НОМЕР_1.

З 01.01.2013 р. на підставі свідоцтва платника єдиного податку серія Б №798768 здійснює господарську діяльність застосовуючи спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" № 4448-VI від 23 лютого 2012 року органи захисту прав споживачів проводять позапланові перевірки за скаргами споживачів. Органам державного нагляду (контролю), їх посадовим особам забороняється здійснювати щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені цим Законом.

21.05.2013р в перевищення службових повноважень та в порушення вимог ч.І, ч.3 ст. 3 закону № 444 8-VI головними спеціалістами відділу ринкового нагляду інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області Трет'яковою О.В. та Портним Д.Б. протиправно було здійснено не передбачений цим законом захід державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ОСОБА_1, а саме за направленням №000090 від 20.05.2013р. проведено не передбачену законом планову перевірку характеристик мийних засобів.

Перевірка була незаконною так як органам захисту прав споживачів заборонено здійснювати не передбачені законом № 4448-УІ планові перевірки, весь товар який є у магазині задекларований в Україні, під час перевірки позивач надав накладні на товар, постачальники електронною поштою надали декларації на товар, на етикетках якого з їхньої вини був відсутній Національний знак відповідності.

Перевіряючих влаштовували тільки декларації з мокрими печатками і тому вони видали йому проект рішення №000090/1 від 21.05.2013р. про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та проект рішення №000090/2 від 21.05.2013р. про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів шляхом тимчасової заборони надання на ринку при чому порушили порядок прийняття таких рішень, а саме ч. 11 ст. 33 ЗУ "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" так як не запропонували мені надати до них письмові пояснення та заперечення та одразу упереджено склали адміністративний протокол №000038 від 21.05.2013р.

Окрім цього при розгляді адміністративного протоколу порушено його права згідно вимог ст. 268, ст. 277-2, ст. 283 КУпАП оскільки справу розглянуто за його відсутності про дату розгляду адміністративного протоколу його не повідомлено, а вказаний перелік матеріалів справи в постанові не містить протоколу з його запереченнями та вказівки про порядок і строк її оскарження.

Просив суд визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області щодо здійснення 21.05.2013 року не передбаченого законом №4448-VI заходу державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та до якого органам захисту прав споживачів заборонено здійснювати заходи державного нагляду (контролю) не передбачені цим законом;

Скасувати постанову №000034 від 10.06.2013 р. про накладання штрафу у розмірі 225 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 3825,00грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та вказала, що інспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, актами та дорученнями Президента України. Питання державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції знаходиться під особливим контролем у Президента України, тому що здійснення належного контролю на споживчому ринку підвищує рівень захисту права споживачів на безпеку продукції, сприяє зменшенню кількості підприємств, що допускають порушення законодавства про захист прав споживачів, запроваджує мотиваційні механізми для здійснення суб'єктами господарювання самостійного контролю відповідності продукції встановленим вимогам.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду контролю нехарчової продукції викладені у Законі України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI.

Відповідно до наказу начальника Інспекції від 20.05.2013 № 34 та направлення на проведення планової перевірки від 20.05.2013 № 000090 спеціалістами відділу ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області була проведена планова перевірка додержання умов законодавства про ринковий нагляд фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, який здійснює свою діяльність у торговому приміщенні за адресою АДРЕСА_1.

21 травня 2013 року у ході перевірки характеристик продукції, яка розповсюджувалась відповідачем, а саме:

- мийних засобів, спеціалістами інспекції було встановлено: на маркуванні, зовнішньої поверхні пакування, етикетці бальзаму для миття посуду «Ag + Активне срібло» місткість 500 мл., дата виготовлення 01.12.2012 р.; виробник: ПП «Фармацевтична фабрика «НПО «Єльфа», Україна, Житомирська область, м. Коростень, вул. Железнодорожная, 2 - відсутній Національний знак відповідності мийного засобу, що є порушенням вимог пунктів 8, 17 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. №717;

- на маркуванні, зовнішньої поверхні пакування, етикетці засобу для видалення забруднень, жиру «Домус», місткість 500 мл., дата виготовлення червень 2012 р.. виробник: TOB «Еленсі», 69092 м. Запоріжжя, вул. Цегельна, 249 - відсутній Національний знак відповідності, що є порушенням вимог пунктів 8, 17 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. № 717;

- на маркуванні, зовнішньої поверхні пакування, етикетці засобу - прального порошку « NEO лимон», вага 400 гр., дата виготовлення березень 2013 року, виробник: TOB «Група компаній Бастіон», Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 69, офіс 29, - відсутній Національний знак відповідності, що є порушенням вимог пунктів 8, 17 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. № 717.

Відповідно до вимог підпункту «а» пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів, на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є наявність на продукції Національного знаку відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.

Пунктом 17 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 № 717 передбачено, що Національний знак відповідності згідно з описом і правилами його застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування Національного знаку відповідності», наноситься на мийний засіб, що пройшов оцінку відповідності згідно з цим Технічним регламентом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 29 вказаного вище Закону, у разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежно застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом па відповідну продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

«Правилами застосування Національного знака відповідності», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 р. № 1599 передбачено, що Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим (пункт 2 Правил). Уразі підтвердження відповідності продукції, призначеним органом з оцінки відповідності поряд /з знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів (пункт 3 Правил).

Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки зафіксовані у акті перевірки № 000090.

На підставі акту перевірки Позивачу 22.05.2013 були надані рішення № 000090/1 та № 000090/2 про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів), а саме: обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Приймаючи до уваги повідомлення Позивача від 31.05.2013 про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів), Інспекція рішенням № 000090/3, скасувало рішення № 000090/2.

За результатами перевірки головним спеціалістом Інспекції 21.05.2013 складений протокол № 000038 про виявлене порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Власноручний підпис Позивача свідчить про отримання протоколу.

Постановою від 10.06.2013 № 000034 за розповсюдження продукції, яка не відповідає вимогам пункту 17 «Технічного регламенту мийних засобів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. № 717 на Позивача накладені штрафні санкції у розмірі 225 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 3825 грн.

Незважаючи на те, що Позивач виконав вимоги Інспекції і вилучив з реалізації продукцію, яка не відповідала вимогам Технічного регламенту, накладені штрафні санкції у добровільному порядку не сплачені.

Стосовно питання щодо застосування норм Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систем;- оподаткування, обліку та звітності», Інспекція пояснює наступне.

Дія вище вказаного Закону поширюється на фізичних осіб - підприємців та на юридичних осіб, діяльність яких не віднесена до високого ступеню ризику відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфер: господарської діяльності». Частиною 4 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що окремі положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема абзац 1-4, 8 частини 2 статті 5 цього Закону, згідно з якими діяльність суб'єктів господарювання повинна бути віднесена до певного ступеню ризику при вжитті заходів ринкового нагляду не застосовуються.

Доводи Інспекції в даному питанні підтверджуються роз'ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований 13.01.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №23840000000005775 свідоцтво НОМЕР_1 (а.с.56).

З 01.01.2013 р. на підставі свідоцтва платника єдиного податку серія Б №798768 здійснює господарську діяльність застосовуючи спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (а.с25).

Відповідно до наказу начальника Інспекції від 20.05.2013 № 34 та направлення на проведення планової перевірки від 20.05.2013 № 000090 спеціалістами відділу ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області була проведена планова перевірка додержання умов законодавства про ринковий нагляд фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, який здійснює свою діяльність у торговому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 (а.с45-46).

21 травня 2013 року у ході перевірки характеристик продукції, яка розповсюджувалась відповідачем мийних засобів, спеціалістами інспекції було встановлено:

- на маркуванні, зовнішньої поверхні пакування, етикетці бальзаму для миття посуду «Ag + Активне срібло» місткість 500 мл., дата виготовлення 01.12.2012 р.; виробник: ПП «Фармацевтична фабрика «НПО «Єльфа», Україна, Житомирська область, м. Коростень, вул. Железнодорожная, 2 - відсутній Національний знак відповідності мийного засобу, що є порушенням вимог пунктів 8, 17 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. №717;

- на маркуванні, зовнішньої поверхні пакування, етикетці засобу для видалення забруднень, жиру «Домус», місткість 500 мл., дата виготовлення червень 2012 р.. виробник: TOB «Еленсі», 69092 м. Запоріжжя, вул. Цегельна, 249 - відсутній Національний знак відповідності, що є порушенням вимог пунктів 8, 17 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. № 717;

- на маркуванні, зовнішньої поверхні пакування, етикетці засобу - прального порошку « NEO лимон», вага 400 гр., дата виготовлення березень 2013 року, виробник: TOB «Група компаній Бастіон», Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 69, офіс 29, - відсутній Національний знак відповідності, що є порушенням вимог пунктів 8, 17 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. № 717 (а.с.28-33,38)

Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки зафіксовані у акті перевірки № 000090(а.с47-48).

На підставі акту перевірки позивачу 22.05.2013 були надані рішення № 000090/1 та № 000090/2 про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів), а саме: обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку (а.с.49-50)

Відповідно до повідомлення позивача від 31.05.2013 про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів), Інспекція рішенням № 000090/3, скасувало рішення № 000090/2 (а.с.51,53)

За результатами перевірки головним спеціалістом Інспекції 21.05.2013 складений протокол № 000038 про виявлене порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Власноручний підпис Позивача свідчить про отримання протоколу (а.с 54).

Постановою від 10.06.2013 № 000034 за розповсюдження продукції, яка не відповідає вимогам пункту 17 «Технічного регламенту мийних засобів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. № 717 на позивача накладені штрафні санкції у розмірі 225 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 3825 грн.(а.с.55).

Діяльність СПД ОСОБА_1 не віднесена до високого ступеню ризику відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та постанови Кабінету Міністрів № 306 від 29.02.2012 року, що не заперечують сторони по справі.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Правопорушення -це поведінка у вигляді дії чи бездіяльності, яка має противоправний характер, спрямована на порушення заборони,невиконання обов'язків, передбачених нормою права.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Слід не погодитися з висновками позивача щодо порушення відповідачем норм вимог ст. 268, ст. 277-2, ст. 283 КУпАП, оскільки відповідальністю є застосування до правопорушника встановлених законом або договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат. Отже, поняття господарсько-правової відповідальності включає в себе і майнові наслідки застосування санкцій. У свою чергу господарсько-правова санкція становить визначену безпосередньо законом або договором міру (масштаб, величину) відповідальності правопорушника. Це гранична величина майново-примусового впливу на правопорушника, який може застосувати до нього кредитор або відповідний орган (суд, арбітражний суд).

Види господарсько-правової відповідальності розрізняють залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм у теорії господарського права розрізняють: 1) відшкодування збитків; 2) штрафні санкції; 3) оперативно-господарські санкції; 4) конфіскація; 5) господарсько-адміністративні штрафи; 6) планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції; 7) господарсько-організаційні санкції.

Штрафну відповідальність застосовують згідно із законодавством у вигляді штрафних економічних санкцій. Ці санкції встановлені, як правило, нормативними актами, що регулюють окремі види господарських відносин (Закон України, положення, транспортні кодекси і статути та ін.).

Ця підстава складається з чотирьох елементів, які в теорії права називаються умовами господарсько-правової відповідальності:

- факт господарського порушення, тобто порушення норми закону, умови договору, державного контракту тощо, внаслідок чого завдаються збитки або інша шкода майновим правам та інтересам потерпілого (кредитора);

- протиправність поведінки господарського порушника. Така умова визначається у господарському праві в широкому розумінні. Це може бути як дія, так і бездіяльність, що порушують правову норму, планове завдання, умови договору і т. ін.;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками. Йдеться про так званий причинно-необхідний зв'язок, коли протиправна дія чи бездіяльність є об'єктивною причиною такого наслідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому (кредиторові). Цей зв'язок необхідно доводити відповідними доказами;

- вина господарського правопорушника. Це негативне суб'єктивне ставлення правопорушника до прав і законних інтересів потерпілого. Вина у господарській і юрисдикційній практиці - це існування двох обставин, які дають підстави для застосування відповідальності:

наявність у особи-правопорушника реальних можливостей для належного виконання;

Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

Адміністративне правопорушення - це правопорушення, які посягають на громадський порядок або державний порядок, суспільні відносини у сфері державного управління, на відносини у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави тощо.

За вчинення адміністративного правопорушення законодавством передбачена адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність - вид юридичної відповідальності.

Питання порядку застосування адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення. До порушників застосовуються адміністративні стягнення (попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація, позбавлення спеціального права, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем здійснено правопорушення у сфері господарсько-правових відношень і до позивача застосована господарсько-правова відповідальність, а не адміністративна, тому норми КУпАП не застосовуються.

Відповідач при здійсненні перевірки діяв відповідно до своїх повноважень, передбачених положенням про інспекцію з питань захисту прав споживачів у Луганській області (а.с.72-77) та постанови Кабінету Міністрів від 01 червня 2011 року № 573 « Про затвердження переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності» з додержанням норм Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 № 717, «Правил застосування Національного знака відповідності», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 р.

Але суд зазначає що Законом України N 3609-VI від 07.07.2011 року, який набрав чинності 05.08.2011 року статтю 22 "Прикінцеві положення" Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" після пункту 1 доповнено пунктом 1-1 такого змісту:

"1-1. Установити, до введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, мораторій на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами щодо фізичних осіб - підприємців, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до цього Закону (далі - фізичні особи - підприємці), та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до цього Закону (далі - юридичні особи).

До введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб:

органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства;

органи захисту прав споживачів проводять позапланові перевірки за скаргами споживачів.

До введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, діяльність яких віднесена до середнього ступеня ризику, органи Пенсійного фонду України проводять планові та позапланові перевірки".

Глава 1 розділу XIV про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності Податкового кодексу України N 2755-VI від 02.12.2010 року набирала чинності з 1 січня 2012 року.

25.04.2012 року набрав чинності Закон України N 4448-VI від 23.02.2012 року «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» відповідно до ст..ст. 2, 3 якого дія цього Закону поширюється на фізичних осіб - підприємців, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - фізичні особи - підприємці), та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - юридичні особи).

Здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб:

органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства;

органи захисту прав споживачів проводять позапланові перевірки за скаргами споживачів.

Щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, діяльність яких віднесена до середнього ступеня ризику, органи Пенсійного фонду України проводять планові та позапланові перевірки.

Органам державного нагляду (контролю), їх посадовим особам забороняється здійснювати щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені цим Законом.

Суд не погоджується з позицією відповідача що дія вище вказаного Закону № 4448 поширюється на фізичних осіб - підприємців та на юридичних осіб, діяльність яких не віднесена до високого ступеню ризику відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфер: господарської діяльності» і що вказаний закон не розповсюджується на здійснення заходів ринкового нагляду, оскільки відповідачем не доведено, що діяльність позивача віднесена до високого ступеню ризику, навпаки відповідач погодився з позицією що діяльність позивача не віднесена до високого ступеню ризику.

Виходячи з загальних норм теорії держави і права дія любого нормативного акту не обмежена ніяким строком. Він діє до скасування. В новому прийнятому нормативному акті може бути прямо вказано, що раніше діючий акт скасовується, але можливо що про це нічого не говориться. В даному випадку слід виходити з того, що якщо раніше діючий акт суперечить новому, його слід вважати скасованим. Оскільки, на думку суду, Закон №4448 від 23.02.2012 року прийнятий пізніше, чим Закон № 2735 «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 року (набрав чинності 05.01.2011 року), то застосуванню підлягає Закон №4448 від 23.02.2012 року, який набрав чинності 25.04.2012 року.

Таким чином, з огляду на Закон № 4448 від 23.02.2012 року відповідач не повинен був проводити планову перевірку. Якщо планова перевірка проведена незаконно, то відповідно постанова від 10.06.2013 № 000034 винесена за результатами вказаної перевірки не може бути законною.

З ціллю повного захисту прав позивача, суд вважає за можливе застосувати ст.. 11 КАС України, та визнати постанову про накладення штрафних санкцій інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 10 червня 2013 року №000034 незаконною.

Згідно квитанції № 395 від 08.07.2013 року позивач сплатив судовий збір на рахунок УДКСУ у м. Луганську у сумі 149,11 грн.

Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 149,11 грн. (сто сорок дев'ять гривень 11 коп.).

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування постанови № 000034 від 10.06.2013 року, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області щодо здійснення 21.05.2013 року планової перевірки у відношенні фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області № 000034 від 10.06.2013 року про накладання штрафу у розмірі 225 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 3825,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 149,11 грн. (сто сорок дев'ять гривень 11 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 30 липня 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова