Постанова № 32692031, 24.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2265/13-а

24 липня 2013 року 11год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

представник позивача: ОСОБА_2

відповідача: представник Жижкевич В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації Комісія з розгляду питань, пов'язаних із встановлення статусу інвалідів війни, учасників війни та особи, на яку поширюється чинність ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Здолбунівського районного суду Рівненської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 березня 2013 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 червня 2013 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації, Комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу інвалідів війни, учасників війни та особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій передано на розгляд Рівненському окружному адміністративному суду.

На обґрунтування позовних вимог позивач - ОСОБА_1 зазначила, що 13.08.2012 року її чоловік - ОСОБА_4, учасник бойових дій на території Чехословаччини, який за життя був визнаний інвалідом загального захворювання, помер. Вказала, що 07.08.2012 року вона звернулася до відповідача із заявою про надання їй статусу «Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Натомість, відповідачем було відмовлено у задоволенні її заяві. Позивач вважає таку відмову неправомірною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Вказав, що позивачем до поданої заяви про надання їй статусу «Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни» не було додано доказів причинного зв'язку смерті її чоловіка - військовослужбовця із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти позову заперечила, вважає його безпідставним та таким, що не належить до задоволення.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 18.11.1967 по 29.05.1969 року приймав участь у бойових діях на території Чехословаччини, що підтверджується архівною довідкою №14 09.06.2003 року та довідкою Здолбунівського районного військового комісаріату від 04.02.2013 року № 9 (а. с. 9, 10).

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.1970 року ОСОБА_4 одружився на громадянці ОСОБА_1, яка взяла прізвище чоловіка ОСОБА_1, про що був зроблений відповідний запис в книзі записів актів громадянського стану про шлюб та видано свідоцтво про одруження НОМЕР_2 (а. с. 12).

Згідно з свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у віці 65 років про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний запис за № 215 (а. с. 7).

Довідкою Сер. МСЕ-052144 підтверджується, що з 29.12.2006 року ОСОБА_4 встановлено безстроково другу групу інвалідності, причина інвалідності-загальне захворювання (а. с. 8). З 06.10.2005 року останній користувався пільгами, встановленими для ветеранів війни - учасників бойових дій (а. с. 11).

07.02.2013 року позивач звернувся із заявою до відповідача про встановлення їй статусу «Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а. с. 6).

Рішенням Комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу інвалідів війни, учасників війни та особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2 від 12.02.2013 року вирішено відмовити позивачу у наданні їй статусу «Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни» (а. с. 20).

13.02.2013 року листом №521/01-09/13 відповідачем було повідомлено позивача про те, що причиною відмови є відсутність доказів причинного зв'язку смерті її чоловіка - військовослужбовця із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби (а. с. 4, 5).

Відповідно до преамбули Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року (далі - Закон України № 3551-XII ) цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 6 Закону України № 3551-XII учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Згідно п.2 ч.1 ст. 10 Закону України № 3551-XII чинність цього Закону поширюється дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, учасника бойових дій, інваліда ІІ групи загального захворювання вдруге заміж не виходила (а. с. 14).

З вищезазначеного вбачається, що позивач має право на встановлення статусу «Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни», на який поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Суд не може погодитись з доводами відповідача про необхідність встановлення причинного зв'язку смерті військовослужбовця із захворюванням, "пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби", а не "проходженням військової служби", зважаючи на наступне.

Пунктом 3 ч.3 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира. Диспозиція даної статті свідчить про те, що проходження військової служби і є виконанням службових обов'язків військовослужбовця.

Дана позиція також підтверджується пп.6 п.357 наказу Міністра оборони України від 04.01.1994 року №2 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України", згідно якого встановлено, що постанови військово-лікарських комісій про причинний зв'язок приймаються у таких формулюваннях" "Захворювання, Так пов'язане з проходженням військової служби", - якщо воно виникло у період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності. Відтак, формулювання "Так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" взагалі не передбачене чинними нормативно-правовими актами.

Крім того, аналізуючи п.2 ч.1 ст. 10 Закону України № 3551-XII суд зауважує на тому, що встановлення причинного зв'язку смерті військовослужбовця із захворюванням при наданні статусу "Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" не вимагається.

Враховуючи зазначене вище в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу "Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни", а також щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації надання ОСОБА_1 статусу "Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни".

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та скасовує рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановлення статусу інвалідів війни, учасників війни та особи, на яку поширюється чинність ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №2 від 12.02.2013 року.

Відповідно до ст. 94 КАС України понесені витрати позивачем у вигляді сплати судового збору присуджуються позивачу із Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу "Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до п.2 ч.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Скасувати рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановлення статусу інвалідів війни, учасників війни та особи, на яку поширюється чинність ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №2 від 12.02.2013 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус "Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до п.2 ч.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.