Рішення № 32689874, 23.07.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.2013Справа № 901/272/13-г

за позовом Приватного акціонерного товариства «Євпаторійський міський молочний завод»

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства «Криммолоко»

про визнання недійсним договору поруки

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - Попович І.Я., довіреність № 20 від 14.01.2013, представник;

від відповідача - Боженко О.В., довіреність № 497/12 від 19.10.2012, представник;

від третьої особи - Андруцький А.Н., довіреність № б\н від 20.09.2012, представник;

СУТЬ СПОРУ: Приватного акціонерного товариства «Євпаторійський міський молочний завод» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору поруки від 30 січня 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Євпаторійський міський молочний завод» та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль».

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статті 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2013 порушено провадження у справі.

У судовому засіданні, яке відбулось 05 лютого 2013 року представником Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» надано заперечення на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню та зазначає, що позиція позивача стосовно того, що підписання Бутенко В.Г. спірного договору здійснено без належних на то правових підставах є необґрунтованою. Крім того, відповідач вважає, що твердження позивача про те, що йому стало відомо про наявні у ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод» перед банком зобов'язання за договором поруки лише з претензії від 16.03.2012 не відповідає дійсності, оскільки до спірного договору поруки неодноразово укладалися додаткові угоди, при цьому додаткові угоди підписувалися від імені позивача Верещагіна В.В., який і на час підписання угод та й на теперішній час виконує обов'язки Голови правління ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод».

Отже, відповідач звертає увагу на те, що за результатами позачергових зборів акціонерами були схвалені всі попередні дії представників позивача (Бутенко В.Г. та Верещагіна В.В.), що у відповідності до статті 241 ЦК України створює обов'язки позивача перед банком з моменту вчинення правочину.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2013 у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Кострубі Анастасії Сергіївні (ТОВ «Судова експертна палата»).

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2013 провадження у справі зупинено.

21 червня 2013 року на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим повернені матеріали справи №901/272/13-г з експертним висновком №28/362-2013 від 18.06.2013.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2013 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні, яке відбулось 15 липня 2013 року представником позивача надані письмові пояснення відповідно до яких позивач звертає увагу на те, що експертим висновком №28/362-2013 від 18.06.2013 встановлено, що балансова вартість активів ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» станом на 30.01.2007 складала 6984,60 грн, а 5% балансової вартості активів підприємства дорівнювало 6984600,00 грн. Оскільки сума договору становила 29000000,00 грн, то відповідно до установчих документів ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» обовязковою умовою було рішення наглядової ради підприємства.

При цьому, позивач зазначає, що навіть наявний в матеріалах справи протокол засідання позачергових загальних зборів ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» передбачав згоду загальних зборів на укладання спірного договору на значно меншу суму. Так, спірний договір поруки було підписано колишнім директором ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» Бутенко В.Г. самостійно, без належних на то правових підставах, без повідомлення наглядової ради заводу.

Таким чином, позивач вважає, що спірних договір поруки було укладено із грубим порушенням основних засад цивільного законодавства, оскільки позивач прийняв на себе забов'язання щодо виконання виконання ще неіснуючих зобов'язань ПОТ «Криммолоко».

На підставі викладеного, Приватне акціонерне товариство «Євпаторійський міський молочний завод» просить визнати договір поруки від 30.01.2007, укладеного між ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» недійсним.

15 липня 2013 року у судовому засіданні на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18 липня 2013 року на 12 годин 20 хвилин.

18 липня 2013 року у судовому засіданні на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23 липня 2013 року на 15 годин 40 хвилин.

Розглянув матеріали справи, дослідивши надані представниками сторін докази, заслухав пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2007 року між ПАТ «Криммолоко» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Генеральну кредитну угоду №02-5/01-07, згідно положень пункту 1.1 якої Кредитор зобов'язувався надавати Позичальнику активні операції (кредити) в порядку і на умовах, визначених у договорах, що укладені в рамках цієї Генеральної кредитної угоди.

Пунктом 1.2 угоди було визначено розмір фактичної позичкової заборгованості за наданими кредитами, яка не перевищує суми еквівалентної 24000000,00 грн., з яких: 16000000,00 грн. мультивалютні не відновлювальні кредитні лінії та 8000000,00 грн. відновлювальні кредитні лінії.

Згідно з пунктом 9.1 угоди встановлено, що угода набуває чинності з дати укладання та діє до часу повного погашення Позичальником заборгованості за кредитами.

Додатковою угодою від 30.05.2007 до Генеральної кредитної угоди №02-5/01-07, загальний розмір фактичної позичної заборгованості ВАТ «Криммолоко» збільшено до 29 000 000 грн.

23.02.2007 в рамках вказаної Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено кредитний договір №012/02-5/11-07 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" відкрито невідновлювальну кредитну лінію в сумі еквівалентній 8 000 000,00 грн., з терміном погашення до 27.01.2012р., відповідно до графіка погашення (додаток № 1 до додаткової угоди № 012/02-5/11-07 від 31.08.2011р.), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 18% річних (згідно додаткової угоди № 012/02-5/11-07 від 31.08.2011р.).

27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено кредитний договір № 010/06 -1/105 - 10 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 7 140 000,00 гри., з терміном погашення до 01.12.2011р. (згідно додаткової угоди № 010/06-1/105-10/390 від 31.08.2011р.), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 17% річних (згідно додаткової угоди № 010/06-1/105-10/457 від 24.12.2010р.).

27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено кредитний договір № 010/06 -1/106 - 10 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 12 480 000,00 грн., з терміном погашення до 01.12.2011р. (згідно додаткової угоди № 010/06-1/106-10/391 від 31.08.2010р.) відповідно до графіка погашення (додаток № 2 до додаткової угоди №010/06-1/106-10/167/6 від 21.04.2011р.), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 17% річних (згідно додаткової угоди № 010/06-1/106-10/458 від 24.12.2010р.).

27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено договір овердрафту № 015/06 -1/107 - 10 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит з лімітом 300 000,00 грн., з терміном погашення до 01.12.2011р. (згідно додаткової угоди №015/06 - 1/107 - 10/392 від 31.08.2011р.), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 18% річних (згідно додаткової угоди №015/06-1/107-10/167/24 від 03.02.2011р.).

27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено договір овердрафту № 015/06 -1/108 - 10 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит з лімітом 300 000,00 грн. з терміном погашення до 01.12.2011р. (згідно додаткової угоди №015/06 - 1/108 - 10/393 від 31.08.2011р.), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 18% річних (згідно додаткової угоди № 015/06 -1/108 - 10/25 від 03.02.2011р.).

27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено договір овердрафту № 015/06 -1/110 - 10 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит з лімітом 300 000,00 грн., з терміном погашення до 01.12.2011р. (згідно додаткової угоди №015/06-1/110-10/394 від 31.08.2011р.), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 18% річних (згідно додаткової угоди № 015/06 -1/110- 10/26 від 03.02.2011р.).

27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено договір овердрафту № 015/06 -1/111 - 10 з додатками, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит з лімітом 300 000,00 грн., з терміном погашення до 01.12.2011р. (згідно додаткової угоди №015/06 -1/111-10/396 від 31.08.2011р.), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 18% річних (згідно додаткової угоди № 015/06 -1/111-10/27 від 03.02.2011р.).

30 січня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ЗАТ "Євпаторійський міський молочний завод" було укладено договір поруки, відповідно до якого ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» прийняло на себе зобов'язання перед відповідачем відповідати по зобов'язанням ПАТ «Криммолоко», які виникають з умов Генеральної кредитної угоди №02-5/01-07 від 30 січня 2007 року та повернути кредит в розмірі еквівалентному 29000000,00 грн., сплатити проценти за його користування в розмірі, строки та у випадках передбачених Генеральною кредитною угодою.

Додатковою угодою від 27 липня 2010 року №1 до договору поруки від 30.01.2007 року були внесені зміни до п.1.2 Договору та викладено його в наступній редакції: Сторони договору встановлюють, що Поручитель (ЗАТ "Євпаторійський міський молочний завод") на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко», які виникають з Генеральної кредитної угоди № 02-5/01-07 від 30.01.2007р., а також з усіма змінами та доповненнями, що можуть бути внесені до неї, та укладених в її рамках кредитних договорів: № 012/02-5/11-07 від 23.02.2007р.;№ 010/06-1/105-10 від 27.07.2010р.; №010/06-1/106-10 від 27.07.2010р.; договорами овердрафту № 015/06 -1/107-10 від 27.07.2010р; №015/06-1/108-10 від 27.07.2010р.; № 015/06-1/110-10 від 27.07.2010р.; № 015/06-1/111- 10 від 27.07.2010р., за умовами яких Боржник зобов'язується перед кредитором повернути кредитні кошти в сумі еквівалентній 29650000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитами, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Угодою, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням боржником умов кредитних договорів.

Після цього, 15.10.2010 року між позивачем та відповідачем була укладена ще одна додаткова угода до договору поруки від 30.01.2007 року, якою було зменшено розмір відповідальності ЗАТ "Євпаторійський міський молочний завод" до 29000000,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням ПАТ «Криммолоко» своїх зобов'язань по кредитним договорам, 16.03.2012 року відповідачем було направлено на адресу позивача вимогу про погашення заборгованості ПрАТ "Євпаторійський міський молочний завод" в сумі 35394335,53 грн. за зобов'язаннями по Генеральній кредитній угоді №02-5/01-07 від 30.01.2007 року.

Не погодившись із зазначеною вимогою, позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати недійсним договір поруки від 30 січня 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 стаття 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Провівши аналіз положень статуту ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод» в редакції станом на момент укладення договору поруки, суд ввстановив наступне.

Підпункт 7 пункту 8.2.1. Статуту позивача відносить до повноважень наглядової ради затвердження рішень правління про укладення правочинів на суму, що перевищує 5% балансової вартості активів товариства, за даними останнього фінансового звіту.

Відповідно до підпункту 3 пункту 8.33 до компетенції правління віднесено прийняття рішень про укладення правочинів на суму, що перевищує 5% балансової вартості активів товариства, за даними останнього фінансового звіту, яке повинно бути затверджено наглядовою радою товариства.

В той же час, згідно підпункту 4 пункту 8.36. голова правління розпоряджається коштами та майном товариства в межах, визначених цим статутом, рішеннями загальних зборів, наглядової ради та рішеннями правління товариства про делегування відповідних повноважень голові правління; рішення про укладення правочинів на суму, що перевищує 5% балансової вартості активів товариства, за даними останнього фінансового звіту, яке повинно бути затверджено наглядовою радою товариства.

Згідно пункту 8.31. статуту позивача, правління є колегіальним органом, у склад якого входять 5 члені, включаючи голову правління.

З системного тлумачення вказаних норм статуту вбачається, що голова правління має право на укладення правочину на суму, що перевищує 5% балансової вартості активів товариства, за даними останнього фінансового звіту, на підставі рішення правління товариства, яке повинно бути затверджено наглядовою радою товариства, отже лише за наявності рішень двох колегіальних органів товариства - правління та наглядової ради.

Відповідно до ухвали суду від 05.02.2013 року по справі було призначено проведення судової економічної експертизи для встановлення балансової вартості активів ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» станом на 30.01.2007 року та вирішення питання - якій сумі дорівнює 5% балансової вартості активів ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» станом на 30.01.2007 року.

Згідно висновку судової економічної експертизи №28/362-2013 від 18.06.2013 балансова вартість активів ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» станом на 30.01.2007 року становить 6984,60 тис. грн., а 5% балансової вартості, відповідно, дорівнює 349,23 тис. грн.

Отже, голова правління ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» станом на 30.01.2007 року мав право вчиняти правочини без рішення правління, затвердженого рішенням наглядової ради товариства, сума яких не перевищувала 349230,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів позивача №9 від 16.01.2007, який міститься в матеріалах справи, було погоджено укладання договору поруки на суму 24000000,00 грн., тоді як фактично спірний договір поруки було укладено на суму 29000000,00 грн.

Отже, голова правління ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод» - Бутенко перевищив свої повноваження під час укладання спірного договору поруки, та без належних повноважень, погодив значно більший розмір відповідальності поручителя.

Щодо посилань відповідача на наступне схвалення договору поруки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З матеріалів справи вбачається, що договір поруки від 30.01.2007 позивачем повністю або частково не виконувався. За вказаних умов, можна говорити про схвалення договору поруки лише у тому випадку, якщо волевиявлення юридичної особи - ПрАТ «Євпаторійській міський молочний завод» є чітким, однозначним, здійснено уповноваженим на таке волевиявлення органом в порядку, передбаченому статутом товариства.

Само такой позиції дотримується Вищий господарський суду України, який в пункті 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вказав, щон аступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідач посилається на протокол №2 позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «Євпаторійській міський молочний завод» від 05 вересня 2011 року, однак з цього документу не вбачається схвалення договору поруки, а вбачається лише надання згоди на продовження строку дії 6 кредитних договорів, укладених в межах Генеральної кредитної угоди №02-5/01-07, загальна сума зобов'язань за якими складає 20 697 624,96 грн.

Також, відповідачем наданий протокол №5 засідання наглядової ради ЗАТ «Євпаторійській міський молочний завод» від 08 липня 2010 року, в якому зазначено, що наглядова рада товариства надає згоду, як поручитель перед КРД ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» на збільшення для ВАТ «Криммолоко» ліміту Генеральної кредитної угоди №02-5/01-07 з 29 000 000 до 29 648 000 грн.

Однак, вказане рішення також не можна вважати належним схваленням договору поруки від 30.01.2007, оскільки наглядова рада ПрАТ «Євпаторійській міський молочний завод» не є органом, уповноваженим здійснювати юридичні дії від імені товариства, повноваження наглядової ради полягають у здійсненні контролю за діяльністю виконавчого органу - правління, шляхом затвердження відповідних рішень правління. Однак доказів наявності рішення правління ПрАТ «Євпаторійській міський молочний завод» щодо схвалення договору поруки від 30.01.2007 суду не надано. В той же час, рішення загальних зборів акціонерів товариства, які згідно пункту 8.3. статуту ПрАТ «Євпаторійській міський молочний завод» повноважні приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, в тому числі віднесених до компетенції правління або наглядової ради, взагалі з цього питання не приймалось.

Більш того, 27 липня 2010 року між ПАТ «Райфазен Банк Аваль», ВАТ «Кримолоко», ЗАТ «Євпаторійській міський молочний завод» укладена додаткова угода №02-5/01-07/185 до Генеральної кредитної угоди №02-5/01-07 від 30.01.2007, якою збільшено розмір зобов'язань за Генеральною кредитною угодою на 650 000 грн., за 29 000 000 грн. до 29 650 000 грн.

Також, 27 липня 2010 року між ПАТ «Райфазен Банк Аваль» та ЗАТ «Євпаторійській міський молочний завод» укладено додаткову угоду №1 до договору поруки від 30 січня 2007 року, згідно якої пункт 1.2. договору поруки викладено в іншій редакції, збільшено розмір відповідальності поручителя до суми 29 650 000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод», яке відображено у протоколі №9 від 16.01.2007, було спрямовано на прийняття позивачем як поручителем на себе обсягу відповідальності на суму 24 000 000 грн, при цьому доказів прийняття до 27 липня 2010 року інших рішень про збільшення обсягу відповідальності уповноваженими органами позивача з дотриманням порядку, передбаченого статутом, суду не надано.

Підписання вищевказаних додаткових угод до договору поруки, до Генеральної кредитної угоди №02-5/01-07 27 липня 2007 року, призвело до збільшення відповідальності відповідальності позивача, як поручителя, на суму 5 650 000 грн.

В той же час, згідно балансу ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод» балансова вартість його активів складала 11 538 000 грн., сума 5650 000 грн. складала 48,9% балансовой вартості активів.

Згідно частини 2 статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства», якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Однак, жодного рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод» станом на 27 липня 2010 року, яке б було спрямоване на додаткове збільшення відповідальності поручителя на суму 5 650 000 грн. прийнято не було.

Таким чином, судом вбачається збільшення розміру відповідальності ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод» за договором поруки від 30 січня 2007 року без згоди поручителя в особі уповноваженого органу, оскільки наглядова рада ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод» в контексті обставин, викладених вище, таким повноважним органом не була.

За вказаних обставин слід дійти висновку, що договірні правовідносини поруки між ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод» та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» припинились з 27 липня 2010 року в силу прямої вказівки закону, за наявності обставин, зазначених в частині 1 статті 559 ЦК України. Отже, будь-які дії з боку позивача в особі відповідних органів, які мале місце після цієї дати, не можуть призводити до схвалення правочину.

Відповідно до пункту 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Таким чином, припинення договірних правовідносин з певної дати не перешкоджає розгляду питання про визнання договору недійсним, як правочину.

Відповідно до частини 2 статті 548 ЦК України, не підлягає забезпеченню недійсне зобов'язання.

З вказаної норми вбачається, що якщо основне зобов'язання - об'єкт забезпечення, не існує, неможливим є застосування способів забезпечення виконання зобов'язання. Виключення з цього правила встановлено спеціальною нормою щодо договору застави, а саме статтею 573 ЦК України, яка передбачає, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути у майбутньому.

В той же час, згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 16 жовтня 2012 року у справі № 4/270-13/68 за позовом відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним договору іпотеки та визнання такими, що припинились правовідносини за договором іпотеки, положення цивільного законодавства щодо застави не можуть бути поширені на відносини поруки.

Згідно статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно за договором поруки поручитель відповідає за виконання зобов'язання перед кредитором в разі його невиконання боржником. При цьому, згідно статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, відповідно до умов договору поруки від 30.01.2007 року, позивач брав зобов'язання відповідати перед відповідачем за кредитними зобов'язаннями ПАТ «Криммолоко», які виникають з умов Генеральної кредитної угоди від 30.01.2007 року та в разі невиконання ПАТ «Криммолоко» своїх зобов'язань, повернути кредит в розмірі еквівалентному 29000000,00 грн.

Однак, з тексту самої генеральної кредитної угоди вбачається, що вона лише передбачала намір сторін укласти кредитні договори та максимально можливий розмір кредиту, а як свідчать матеріали справи, станом на 30.01.2007 року жодного кредитного договору між ПАТ «Криммолоко» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено не було.

Як було встановлено судом вище, перший кредитний договір між «Криммолоко» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено лише 23.02.2007 року, тобто майже через місяць, після укладання договору поруки.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що станом на день укладання спірного договору поруки, тобто 30.01.2007 року, не існувало грошових зобов'язань, які забезпечувались договором поруки.

Відтак, суд вважає, що спірний договір поруки було укладено положень цивільного законодавства, оскільки позивач прийняв на себе зобов'язання щодо виконання ще неіснуючих зобов'язань ПАТ «Криммолоко».

Одночасно, суд вбачає, що Генеральна кредитна угода між боржником та кредитором на суму 24 млн. грн. та договір поруки між позивачем та відповідачем укладені 30.01.2007 року - тобто, передбаченого порукою дійсного основного зобов'язання у сумі 29 млн. грн., у будь-якому разі взагалі не існувало, що безумовно суперечить приписам статті 553 ЦК України та спричиняє за своїми наслідками недійсність правочину з забезпечення основного зобов'язання, як це передбачено статтею 548 ЦК України, що є самостійною підставою для висновку про недійсність спірного договору поруки.

Більш того, суд вважає, що Генеральна кредитна угода має ознаки попереднього договору або договору про наміри.

Так, пунктом 1.1. Генеральної кредитної угоди передбачено, що Кредитор зобов'язувався надавати Позичальнику активні операції (кредити) в порядку і на умовах, визначених у договорах, що укладені в рамках цієї Генеральної кредитної угоди.

В пункті 4.1. даної генеральної кредитної угоди визначено, що на умовах цієї Генеральної кредитної угоди надавати Позичальнику кредити згідно умов договорів, укладених сторонами у відповідності до загальних умов, визначених у ст. 1,2 цієї угоди.

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

При цьому, частиною 4 даної статті встановлено, що договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

У зв'язку з тим, що в тексті Генеральної кредитної угоди не встановлено, що йому надається сила попереднього договору, то його навіть не можна вважати попереднім договором, а лише договором про наміри. При цьому слід зазначити, згідно з частиною шостою статті 182 ГК України угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що генеральна кредитна угода не створювала для сторін грошових зобов'язань, а відтак, спірним договором поруки такі зобов'язання забезпечуватись не могли з огляду на їх відсутність.

Що стосується посилань представника відповідача на пропущення відповідачем строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідач в своїй заяві про застосуванні наслідків пропуску позовної давності посилається на те, що з моменту укладання спірного договору поруки пройшло вже більше трьох років, а тому вважає, що позивач звернувся до суду із їх пропуском.

Однак суд не може погодитись із таким твердженням відповідача з огляду на таке.

Загальні питання застосування позовної давності та питання перебігу позовної давності знайшли своє правове врегулювання в Цивільному кодексі України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно пункту 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-VI). Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання.

З аналізу вищенаведених норм права та постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року можна зробити висновок, що початок перебігу строку позовної давності далеко не завжди ставиться в залежність від дати укладання оспорюваного договору. Навпаки, вирішальним для визначення питання щодо початку перебігу строку позовної давності є день, коли особа могла або дізналась про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2007 року було укладено генеральну кредитну угоду №02-5/01-07 саме між ПАТ «Криммолоко» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

З протоколу загальних зборів ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» від 16.01.2007 вбачається, що ПАТ «Криммолоко» зверталось до ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» виступити поручителем за кредитними зобов'язаннями ПАТ «Криммолоко» в межах генеральної кредитної угоди.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази отримання ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» тексту самої генеральної кредитної угоди або навіть її проекту.

Так само, з вищезгаданого протоколу загальних зборів вбачається, що розглядалося питання про погодження виступити поручителя по кредитних зобов'язаннях ПАТ «Криммолоко» на суму 24000000,00 грн.

Проте, як встановлено судом раніше, спірний договір поруки був укладений на суму 29000000,00 грн.

За умови, що позивач не був обізнаний про зміст генеральної кредитної угоди, а також укладених в її рамках інших договорів та додаткових угод до них, він у жодному випадку не міг їх порівняти із спірним договором поруки та встановити суттєві розбіжності, а також невідповідності нормам матеріального права, які покладені в основу позову.

Таким чином, приймаючи до уваги підписання позивачем додаткової угоди до спірного договору поруки лише 27 липня 2010 року, а також отримання ним листа відповідача із вимогою щодо погашення боргу основного боржника 16 березня 2012 року, суд приходить до висновку, що у розумінні ст. 261 ЦК України, ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод» могло дізнатися про порушення своїх прав не раніше 27.07. 2010 року, та у будь-якому разі повинно було дізнатися про ці обставини не пізніше 16.03.2012 року.

Враховуючи, що позивач звернувся з відповідними позовними вимогами в межах строку позовної давності, обчислюваного з будь-якої із зазначених дат, у суду відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Більш того, суд зазначає, що спірний договір поруки передбачає виникнення у ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» обумовлених договором правових наслідків, прав та обов'язків тільки з настанням певної події - неналежним невиконання своїх грошових зобов'язань основним боржником - ПАТ «Криммолоко».

Отже, на думку суду, моментом початку перебігу строку позовної давності слід вважати момент пред'явлення кредитором вимоги до боржника, пов'язаної з простроченням кредитних зобов'язань, оскільки до того часу у позивача не було потреби у пошуку, порівнянні та перевірці усіх договорів, укладених між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Криммолоко», а також між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод».

Із зазначеного також випливає, що позивачем строк позовної давності пропущений не був, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача щодо застосування до даних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29 липня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір поруки від 30 січня 2007 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Євпаторійський міський молочний завод» та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь Приватного акціонерного товариства «Євпаторійський міський молочний завод» 1147,00 грн судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.А. Калініченко