Рішення № 32689707, 24.07.2013, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 117/919/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Петрової Ю.В.

за участю: секретаря - Тріфонової С.О.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди у сумі 2 000 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 квітня 2013 року Апеляційним судом АР Крим в м. Феодосії постановлено рішення за його позовом до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим, яким зобов'язано відповідача видати йому дублікат трудової книжки, відшкодувати моральну шкоду у сумі 200 гривень, стягнуто на його користь судовий збір у розмірі 114 гривень 70 копійок. Зазначає, що вказане рішення набрало законної сили і його копія була ним відправлена на адресу Міністерства, проте до теперішнього часу рішення суду не виконано. А тому, оскільки основним документом, який необхідно йому надати у Пенсійний фонд 28 травня 2013 року є трудова книжка, цю вимогу він виконати не зміг, що потягло за собою затримку у нарахування пенсії, розмір якої йому з цих підстав не відомий до теперішнього часу. Дублікат трудової книжки не видається йому більш чотирьох місяців, а за цей час він потратив масу додаткових зусиль та грошових коштів для організації свого життя, і недбале ставлення відповідача до своїх обов'язків завдали йому моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 2 000 гривень і яку просить стягнути на його користь.

Відповідач Міністерство освіти і науки, молоді та спорту АР Крим явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи сповіщено належним чином, на адресу суду надано заперечення проти позову, з яких вбачається, що позовні вимоги не визнають у повному обсязі та просять у їх задоволенні відмовити, оскільки згідно діючого законодавства відшкодування моральної шкоди можливе лише за наявності факту незаконних дій або бездіяльності відповідача, внаслідок яких могло бути завдано шкоди, проте на теперішній час будь-яких рішень з приводу встановлення цього факту не має, а саме, щодо невиконання рішення Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосії від 25 квітня 2013 року.

Зазначали, що у теперішньому позову ОСОБА_1 питань з цього приводу не ставиться. Міністерством не вчинено будь-яких незаконних дій або бездіяльності з невиконання рішення суду, крім того, Міністерство з незалежних від нього причин не має можливості виконати це рішення суду, адже, добровільне виконання рішення, на їх думку, є правом Міністерства, а не обов'язком.

ОСОБА_1 із заявою про виплату належних йому за рішенням суду коштів до держказначейства не звертався, виконавчий лист у органи казначейства не надавав, не звертався і у виконавчу службу з приводу примусового виконання рішення суду.

Вказували, що Міністерством прийнято заходів з виконання рішення щодо видачі дубліката трудової книжки, про що свідчить лист, яким позивача повідомлено про необхідність звернутися за її отриманням у кадрову службу Міністерства.

У тому числі просили розглянути справу без участі їх представника, що суд з урахуванням думки позивача на підставі ст.ст. 158, 169 ЦПК України вважає за можливе.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, у тому числі вказав, що після отримання рішення Апеляційного суду АР Крим в. м. Феодосія від 25 квітня 2013 року, його копію він направив листом до відповідача, проте відповідачем рішення не виконується, вже тричі на його адресу повернуто її незаповненою у повному обсязі, а саме не внесено два невірних запису замість чотирьох, як він заявляв до суду першої та апеляційної інстанції.

Зазначав, що бездіяльністю відповідача з приводу невиконання рішення суду йому завдану моральну шкоду у розмірі 2 000 гривень, яку просив стягнути на його користь.

При цьому пояснив, що виконавчий лист він отримав 17 липня 2013 року і цього ж дня направив його поштою на виконання до управління Держказначейства, при цьому з приводу бездіяльності відповідача ні в які органи він не звертався.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та у їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 ЦПК України, якою закріплений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст. 16 ЦК України.

Як правило, особа, права якої порушені, може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної шкоди.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на вимоги ст. 237-1 КЗпП України, як на підставу своїх позовних вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 25 квітня 2013 року скасовано рішення Совєтського районного суду АР Крим від 19 березня 2013 року постановлене у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим про зобов'язання видати дублікат трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, ухвалене по справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, зобов'язано Міністерство освіти і науки, молоді та спорту АР Крим видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, міністерства соціального захисту населення 29 липня 1993 року № 58, стягнуто на його користь у відшкодування моральної шкоди 200 гривень та судовий збір у розмірі 114 гривень 70 копійок.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 25 квітня 2013 року, ніким не змінено і не скасовано.

Дане рішення суду згідно наявних у матеріалах справи відомостей надійшло на адресу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим 13 травня 2013 року.

Дійсно з часу постановлення рішення апеляційною інстанцією по теперішній час, як витікає з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, рішення суду у повному обсязі не виконано, і протягом всього часу між позивачем та відповідачем ведеться певне листування щодо його виконання.

Проте, в судовому засіданні було встановлено, що позов ОСОБА_1 має інші підстави, а саме, як витікає з пояснень позивача, він вважає, що його права порушені відповідачем саме бездіяльністю, яка випливає з неналежного і несвоєчасного виконання рішення суду.

При цьому, як пояснював позивач у даній справі виконавчий лист ним отримано у суді 17 липня 2013 року, який поштою ним направлено на примусове виконання.

Однак, у судовому засіданні надати будь-яких доказів з приводу отримання органами примусового виконання зазначеного виконавчого листа ОСОБА_1 не надано.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що на теперішній час між позивачем та відповідачем фактично йде спір з приводу бездіяльності відповідача щодо виконання судового рішення у добровільному порядку.

Як пояснював позивач у судовому засіданні з приводу бездіяльності відповідача до суду він не звертався.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за їх безпідставністю.

Інші підстави для захисту, на його думку, порушеного права, позивач суду не навів.

При цьому слід зазначити на те, що позивач ОСОБА_1 не позбавлений права за зверненням до відповідних органів за захистом своїх прав у ході примусового виконання рішення суду.

Згідно зі ст.ст. 79, 88 ЦПУ України та Закону України «Про судовий збір» з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114 гривень 70 копійок.

На підстави викладеного, ст. 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 11, 15, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок у Державний бюджет Совєтського району на р/р 31211206700290, одержувач: УДКСУ у Совєтському районі АРК, код ЄДРПОУ № 37590738, МФО 824026, банк отримувача - ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, призначення платежу: «Судовий збір, Код 22030001 Пункт 1.2».

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.В. Петрова