Ухвала суду № 32688909, 25.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року м. Київ К-23763/10-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Конюшка К.В.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Харківської митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2009р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010р. у справі № 2-а-38644/09/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОК Інтернешнл" до Харківської митниці про визнання податкових повідомлень недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОК Інтернешнл" звернулось до Харківської митниці з позовом, в якому просило визнати недійсними податкове повідомлення Харківської митниці № 13 від 14.04.2009 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита у сумі 742,22 грн., у тому числі за основним платежем 494,81 грн., за штрафними санкціями 247,41 грн. та податкове повідомлення № 14 від 14.04.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 1 143,24 грн., у тому числі за основним платежем 762,16 грн., за штрафними санкціями 381,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вартість перевезення товару від місця його ввезення на митну територію України до кінцевого місця призначення не підлягає включенню до ціни при визначенні митної вартості товару. Таким чином, позивачем митна вартість товару визначена у відповідності до вимог законодавства, що не викликало зауважень з боку митних органів три роки тому, а обчислена при проведенні перевірки в 2009 році.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2009р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010р., позов задоволений. Визнано недійсними податкові повідомлення Харківської митниці № 13 та № 14 від 14.04.2009 року.

На постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2009р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010р. надійшла касаційна скарга Харківської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 26.01.2009 року по 06.03.2009 року Харківською митницею проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "НОК Інтернешнл" з питань дотримання законодавства України з окремих питань митної справи під час ввезення на митну територію України товарів за період з 15.01.2006 року по 15.01.2009 року.

За результатами перевірки складений акт №004/8/800000000/30534148 від 06.03.2009 року, яким встановлені порушення позивачем ст.267 Митного кодексу України в частині повноти визначення митної вартості, а саме заниження сум витрат на транспортування до митної території України, у зв'язку з чим занижена сума мита у розмірі 494,81 грн., податку на додану вартість у розмірі 762,16 грн., митного збору за митне оформлення товарів у розмірі 6,63 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Харківською митницею винесено податкове повідомлення форми "Р" від 14.04.2009 року №13, яким позивачу визначене зобов'язання із ввізного мита у розмірі 742,22 грн., з яких 494,81 грн. - за основним платежем, 247,41 грн. - за штрафними санкціями; та податкове повідомлення форми "Р" від 14.04.2009 року №14, яким позивачу визначене зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1143,24 грн., з яких 762,16 грн. - за основним платежем, 381,08 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленнями ТОВ "НОК Інтернешнл" оскаржило їх до Харківської митниці. За результатами розгляду заперечення до акту перевірки та скарга на податкові повідомлення залишені без задоволення, а податкові повідомлення Харківської митниці №13 від 14.04.2009 року, №14 від 14.04.2009 року без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що митна вартість товару позивачем була визначена на законних підставах, а тому донарахування ПДВ та ввізного мита у зв'язку з заниженням митної вартості є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з наступних підстав.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних повідомлень-рішення стало виявлене плановою документальною виїзною перевіркою заниження сум витрат на транспортування до митної території України (супутніх послуг), у зв'язку з чим занижена сума мита у розмірі 494,81 грн., податку на додану вартість у розмірі 762,16 грн., митного збору за митне оформлення товарів у розмірі 6,63 грн.

Відповідно до частини другої статті 267 Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, у тому числі, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За змістом частини третьої статті 267 Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Згідно з частиною першою статті 262 Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Пунктом 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 передбачено, що для підтвердження транспортних витрат, які згідно з нормами Митного кодексу включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортних та страхових документів і довідки підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення та розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг.

Довідка підприємства-перевізника про транспортні витрати (разом з договором перевезення) визначається як достатній документ для підтвердження розміру транспортних витрат з метою визначення митної вартості товару.

Таким чином, аналіз вказаних положень свідчить про те, що транспортні витрати після ввезення товару на митну територію України не включаються до митної вартості товарів за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, та за умови документального підтвердження та можливості їх обчисленню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 15.01.2006 року по 15.01.2009 року ТОВ "НОК Інтернешнл" здійснило імпорт товару - "підшипникової продукції". З метою транспортування товару до місця призначення ТОВ "НОК Інтернешнл" укладено з ТОВ "Євро-дилижанс" договір доручення на транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів №238-3 від 23.11.2005 року. ТОВ "Євро-Диліжанс" особисто не виконувало зобов'язання, уклавши 15.06.2006 року договір транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів №308-п з ТОВ "Гонта" яке у свою чергу уклало договір з СПД ФО Тельнюк О.М. Останній, як вбачається з матеріалів справи безпосередньо виконував послуги з перевезення, вартість яких за перевезення з міста м. Еркрат (Німеччина) до п/п. Ягодин склала 16 328,00 грн. без ПДВ.

На виконання зазначеного вище Порядку позивачем для підтвердження транспортних витрат разом з договором доручення на транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів №238-3 від 23.11.2005 року, укладеного з ТОВ "Євро-дилижанс", надано довідку експедитора ТОВ "Євро-Диліжанс" № 196 від 23.06.2006 року, якою засвідчена вартість транспортних витрат позивача на доставку підшипників за маршрутом м. Еркрат (Німеччина) - п/п. Ягодин на рівні 3500 грн., зазначена сума в повному обсязі була зарахована позивачем до митної вартості товару.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що митна вартість товару позивачем була визначена у відповідності до вимог чинного законодавства, а відповідачем, в свою чергу, не доведено правомірність прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень №13 від 14.04.2009 року, №14 від 14.04.2009 року.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Харківської митниці відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2009р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: