Ухвала суду № 32688861, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2013 р. м. Київ К-15051/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Мартиненко І.В.

представника позивача Удод О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Львівської обласної організації Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010

у справі № 28/196а (22-а-17064/08/9104)

за позовом Львівської обласної організації Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України

до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 01.10.2008 позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 13.06.2008 № 14147/10/230410 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позову.

Львівська обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 13.06.2008 № 14147/10/230410 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 83333,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 41666,66 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 06.06.2008 № 1948/23-4/22370430, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у безпідставному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за липень 2007 року податку на додану вартість в сумі 83333,33 грн. за операціями з придбання підрядних робіт у ПП «Ромек», який є посередником, з влаштування дороги та під'їзних шляхів згідно із проектно-кошторисною документацією

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Утім наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність. Господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків.

Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про безпідставне декларування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування, вказав на доведеність податковим органом того факту, що фактично роботи безпосереднім постачальником для посередника не виконувались, тому господарські операції між позивачем та постачальником (посередником) не мали реального характеру.

Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати переоцінку досліджених та оцінених судом попередньої інстанції доказів, з огляду на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської обласної організації Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло