Ухвала суду № 32688853, 15.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2013 р. м. Київ К-27917/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Мартиненко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.03.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010

у справі № 2а-9/10/1270

за позовом Комунального підприємства Іванівської селищної ради «Іванівське житлово-комунальне управління»

до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.03.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Антрацитівської ОДПІ Луганської області від 25.12.2009 № 0001742310/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3,40 грн.

Антрацитівська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 2.1. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища від 19.07.1999 № 162/379, зі змінами та доповненнями, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. N 162/379, п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303, п. «і» ст. 17 Закону України «Про відходи».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 18070,02 грн., в т.ч. 16427,29 грн. основного платежу та 1642,73 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 19.11.2009 № 120-21/056-з/23-32904180, про порушення вимог абз. 1 п. 4, п. 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303, яке полягало у тому, що позивач за 9 місяців 2009 року не здійснив розрахунок збору за розміщення відходів та не сплатив такий збір. При цьому на 2009 рік укладав та виконував договори на вивезення і утилізацію побутових відходів, які утворилися внаслідок життєдіяльності населення та підприємств Антрацитівського району, та мав тимчасовий дозвіл на право складування твердих побутових відходів на території, на якій ведеться будівництво полігону.

У зв'язку з тим, що під будівництво нового полігону під складування твердих побутових відходів необхідно збільшення площі земельної ділянки, на підставі рішення від 17.12.2008 № 24/5 позивачеві було припинено право користування земельною ділянкою під полігоном твердих побутових відходів, згідно із Розпорядженням Іванівської селищної ради Антрацитівського району Луганської області від 25.12.2008 № 46 надано тимчасовий дозвіл на час будівництва полігону вивозити тверді побутові відходи з багатоквартирного житлового фонду, приватного сектору, організацій та підприємств с.Іванівка, Іванівка-1 на території, на якій ведеться будівництво полігону з дотриманням технології утилізації та санітарних вимог складування ТБВ, залишаючи відповідальність Іванівського ЖКУ за забруднення території населеного пункту та епідеміогологічного стану.

Позивачем перевезено у 2009 році 160 тонн відходів IV класу (відходи населення та підприємств) до місця їх зберігання та утилізації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення; розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. При цьому захоронення відходів є остаточним розміщенням відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів. Спеціально відведеними місцями чи об'єктами у даному випадку вважаються місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами; власник відходів - фізична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Підпунктом 2.1. Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки та Державної податкової адміністрації України №162/379 від 19.07.1999, визначено, що платниками вказаного збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач за період з 01.01.2009 по 01.10.2009 не мав в користуванні полігону для розміщення відходів, не був власником відходів та не здійснював їх розміщення у розумінні ст. 1 Закону України «Про відходи» - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Позивач згідно із розпорядженням селищної ради надавав послуги з вивезення побутових відходів шляхом їх перевезення - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища у спірному періоді та не має обов'язку зі сплати такого збору в частині, що стосується розміщення відходів.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло