Рішення № 32688154, 30.07.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

справа № 757/6497/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Кирилюк І.В.,при секретарі:Гурніку А.І.,за участю: позивача:не з'явився,представника позивача:ОСОБА_2,представника відповідача:Войніч О.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернувся до суду з вказаним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - відповідач, ТДВ «Експрес Страхування»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 58 455,00 грн., моральну шкоду в розмірі 6 495,00 грн. та витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 07.12.2011 року він придбав автомобіль ВАЗ-210994-20, 2011 року виписку, вартістю 64 950,00 грн. 08.12.2011 року позивач подав заяву на страхування вказаного транспортного засобу за програмою «Еспреес КАСКО», пакет «Легкий» та підписав договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 201.11.2096486, згідно умов якого термін дії договору визначено з 09.12.2011 року по 08.12.2012 року, розмір страхової суми становить 64 950, грн. та є граничним щодо сплати страховиком страхових відшкодувань. Умовами договору передбачено, що страхуванню підлягають ризики, які зазначаються в особливих умовах страхування, зокрема, незаконне заволодіння - втрата застрахованого на умовах цього договору страхування транспортного засобу внаслідок крадіжки, грабежу, розбою. 13.10.2012 року невстановлена особа, діючи умисно з корисливих мотивів, незаконно заволоділа забезпеченим транспортним засобом, у зв'язку з чим СВ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області провело ряд слідчих дій та оперативно-розшукових заходів направлених на встановлення осіб, які скоїли злочин, однак встановити їх не вдалось, внаслідок чого досудове слідство було зупинено постановою від 31.10.2012 року. У зв'язку із незаконним заволодінням застрахованим транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 210994, державний номерний знак НОМЕР_1, позивач звернувся у передбачені договором строки до відповідача із заявою щодо виплати страхового відшкодування, проте, у листі від 07.12.2012 року ТДВ «Експрес Страхування» відмовило у виплаті страхового відшкодування позивачеві, оскільки останній не забезпечив свій транспортний засіб не менш ніж двома протиугінними засобами захисту як того вимагають умови договору страхування. Позивач вважає таку відмову незаконною, оскільки договором не передбачено такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, а під час підписання договору страхування йому ніхто не роз'яснив обов'язок забезпечити транспортний засіб протиугінними засобами захисту. Натомість, згідно відповіді конструкторсько-експериментального відділу ПАТ «Запорізький автомобільний завод» від 18.02.2013 року, замок двері та замок запалювання є елементами конструкції, що забезпечують фіксацію дверей та захищають салон автомобіля від несанкціонованого доступу та блокування рульового керування відповідно, отже, є протиугінними засобами заводського виробництва. Крім того, позивач зазначає, що такою неправомірною відмовою відповідач завдав йому душевних страждань, тобто позивачеві завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 6 495,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2013 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди та справу призначено до судового розгляду.

20.06.2013 року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача в яких останній просив в позові відмовити, оскільки умовами договору, які є обов'язковими для виконання сторонами договору, визначено, що ТДВ «Експрес Страхування» має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі, зокрема, не дотримання страхувальником умови щодо забезпечення застрахованого транспортного засобу не менш ніж двома протиугінними засобами захисту. При цьому, відповідач зазначає, що позивач підписав договір у діючій редакції, за додатковими роз'ясненнями та консультацією щодо умов договору позивач до ТДВ «Експрес Страхування» не звертався, отже, посилання позивача на непоінформованість щодо умов страхування не можуть бути прийняті до уваги. Також відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем існують договірні правовідносини, які не передбачають відшкодування моральної шкоди.

09.07.2013 року позивач в письмовій заяві уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним п. 4.6 договору страхування наземних транспортних засобів № 201.11.2096486 від 08.12.2011 року, укладеного між ТДВ «Експрес Страхування» та ОСОБА_4, стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 58 455,00 грн., моральну шкоду в розмірі 6 495,00 грн. та витрати по оплаті судового збору.

В судовому засіданні 24.07.2013 року ТДВ «Експрес Страхування» надало письмові заперечення на уточнені позовні вимоги та просило відмовити в позові повністю, оскільки правові підстави для визнання п. 4.6 договору страхування наземних транспортних засобів № 201.11.2096486 від 08.12.2011 року відсутні, враховуючи, що позивач підписав без зауважень вказаний договір, за додатковими роз'ясненнями умов договору до відповідача не звертався, вказаний пункт договору є однією з істотних умов договору, у зв'язку із чим, виключення цього пункту з умов договору не відповідає волі відповідача на укладення такого договору.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали вимоги позовної заяви з викладених у ній підстав з урахуваннями заяви про уточнення позовних вимог та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у письмових запереченнях підстав, просив в позові відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 07.12.2011 року між ТОВ «Автоцентр на Кільцевій» (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) було укладено договір № 214212-Y01538, згідно умов якого ОСОБА_4 придбав автомобіль LADA 21099 4D, (ВАЗ 210994-20), 2011 року випуску, вартістю 64 950,00 грн.

08.12.2011 року ОСОБА_4 звернувся до ТДВ «Експрес Страхування» із заявою про укладення договору страхування транспортного засобу за програмою «Експрес КАСКО», пакет «Легкий».

08.12.2011 року ТДВ «Експрес Страхування» (Страховик) уклало з ОСОБА_4 (Страхувальник) договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 201.11.2096486, згідно умов якого у період з 09.12.2011 року по 08.12.2012 року було застраховано автомобіль ВАЗ 210994, 2011 року випуску, дійсною вартістю 64 950,00 грн. із розміром страхової премії 64 950,00 грн. та розміром одноразового страхової премії 3 078,63 грн.

Відповідно до ст.. 3 договору страхування, предметом даного договору є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом, що належить фізичній особі на праві власності. Страховим випадком за цим договором страхування є подія, що відбулась протягом строку дії договору страхування та на території дії договору страхування (Україна), з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику в межах страхової суми. Страхуванню на умовах цього договору підлягають ризики, які зазначаються в особливих умовах страхування, а саме, зокрема, незаконне заволодіння - втрата застрахованого на умовах цього договору страхування транспортного засобу внаслідок крадіжки, грабежу, розбою.

Як визначено у ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічне положення закріплене у ст. 979 ЦК України, згідно якої за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, 13.10.2012 року невстановлена особа незаконно заволоділа застрахованим автомобілем ВАЗ 210994, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4

За фактом незаконного заволодіння транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 210994, державний номерний знак НОМЕР_1, 15.10.2012 року порушено кримінальну справу, про що винесено постанову.

15.10.2012 року ОСОБА_4 звернувся до ТДВ «Експрес Страхування» із заявою про подію, а 26.10.2012 року - із заявою про виплату страхового відшкодування.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_4 про виплату страхового відшкодування ТДВ «Експрес Страхування» у листі від 07.12.2012 року відмовило у такій виплаті, оскільки ОСОБА_4, в порушення п. 4.6 договору страхування, не встановлювалось протиугінних пристроїв.

Так, згідно п. 4.6 договору страхування, Страхувальник зобов'язаний забезпечити застрахований транспортний засіб не менше, ніж двома протиугінними засобами захисту транспортного засобу. Якщо при настанні страхового випадку виявиться, що на момент настання страхового випадку транспортний засіб був забезпечений менше ніж двома протиугінними засобами захисту, Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування при настанні випадків за ризиками «протиправні дії третіх осіб» та «незаконне заволодіння», або зменшити їх розмір.

При цьому, суд звертає увагу, що перед укладенням договору страхування ОСОБА_4 на виконання п. 5.3 договору страхування було пред'явлено для огляду та ідентифікації автомобіль ВАЗ 210994, державний номерний знак НОМЕР_1, про що було складено акт огляду транспортного засобу на момент страхування.

Як вбачається з даного акту, автомобіль ВАЗ 210994, державний номерний знак НОМЕР_1, на момент укладення договору страхування було обладнано виключно заводським протиугінним пристроєм Immobilazer. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4, наданих 29.11.2012 року ТДВ «Експрес Страхування», на автомобілі було встановлено центральний замок та замок запалення, які встановлювались заводом виробника, інше додаткове обладнання позивач не встановлював.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на лист конструкторсько-експериментального відділу Науково-технічного центру ПАТ «Запорізький автомобільний завод» від 18.02.2013 року як на підтвердження того, що замок на дверях автомобіля та замок запалювання є протиугінними засобами, оскільки, замок на дверях автомобіля та замок запалювання є протиугінними засобами заводського виробництва, входять до його комплектації та є невід'ємними складовими будь-якого автомобіля, відповідної додаткової технічної документації на них немає і вони не можуть вважатись протиугінними засобами.

Таким чином, ТДВ «Експрес Страхування» правомірно та обґрунтовано відмовило ОСОБА_4 у виплаті страхового відшкодування, зважаючи на невиконання позивачем умов договору страхування.

Щодо позовних вимог про визнання п. 4.6 договору страхування недійсним, суд зазначає наступне.

Так, стаття 204 ЦК України визначає презумпцію правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, п. 4.6 договору страхування не суперечить чинному законодавству та моральним засадам суспільства та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, договір страхування укладається на власний розсуд страховиком та страхувальником з урахуванням вимог цивільного законодавства. Пункт 4.6 договору страхування є однією із істотних умов, які були погодженні при підписанні цього договору.

Відповідно до п. 9.1.1 договору страхування, на етапі укладення та протягом дії договору страхування Страхувальник має право отримати від Страховика необхідні консультації, інформацію і пояснення по умовах страхування.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», відповідач ознайомив позивача з умовами договору страхування, шляхом викладення їх у тексті договору.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження того, що він скористався наданим йому умовами договору страхування правом та звертався до ТДВ «Експрес Страхування» за додатковими роз'ясненнями умов договору страхування.

Отже, посилання ОСОБА_4 на непоінформованість та неосвіченість в умовах страхування, не приймаються судом до уваги, оскільки одержання від Страховика необхідних консультацій це право позивача, а не обов'язок, і він ним не скористався.

Договір страхування був підписаний сторонами та виконувався. Підписи сторін в договорі страхування свідчать про ознайомлення позивача з Правилами страхування та про згоду з умовами договору страхування.

Отже, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, включаючи п. 4.6, за результатом чого договір було підписано та він є укладеним.

Таким чином, правові підстави для визнання п. 4.6 договору страхування відсутні.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Як визначено у ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Разом з тим, як встановлено судом, дії ТДВ «Експрес Страхування» були правомірними. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди.

Більш того, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено договір страхування, внаслідок чого між ними існували зобов'язальні правовідносини, які не передбачають відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження позовних вимог ОСОБА_4 не надав.

За таких обставин, в позові ОСОБА_4 до ТДВ «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди і визнання п. 4.6 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 201.11.2096486 недійсним слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 6, 16, 20 Закону України «Про страхування», ст.ст. 3, 6, 16, 20, 23, 203, 204, 215, 217, 526, 530, 610, 627, 628, 629, 979, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 79, 88, 212-215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В.Кирилюк