Рішення № 32687531, 23.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 911/2734/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» про стягнення суми,

за участю представників сторін:

позивача: не з’явились;

відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» про стягнення суми.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання телекомунікаційних послуг № 30-287/02.1.2-14/26-30 від 23.11.2010.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.07.2013.

В судове засідання 23.07.2013 представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, сторони вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, та враховуючи, що п. 4 ч. 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

23.11.2010 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (аеропорт) та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» (абонент) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 30-287/02.1.2-14/26-30.

27.07.2012 сторонами було складено додаткову угоду № 3 до договору № 30-287/02.1.2-14/26-30 від 23.11.2010, якою, відповідно до п. 1 останньої, у зв’язку зі зміною назви абонента згідно договору, змінено назву сторони абонент на Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт». Пунктом 4 додаткової угоди встановлено, що положення даної угоди застосуються до відносин між ними, які виникли до її укладання, а саме з 25.05.2012.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що аеропорт надає, а абонент отримує та оплачує телекомунікаційні послуги, що перелічені в п. 3.1. договору (а.с. 12-15). Також п. 3.1. встановлено, що сплата за договором здійснюється згідно з Граничними тарифами на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, затверджені Національною комісією з питань регулювання зв’язку України, тарифів розроблених і затверджених іншими операторами зв’язку та аеропортом з урахуванням послідуючих змін.

Додатковою угодою № 1 від 17.04.2012 до договору № 30-287/02.1.2-14/26-30 сторони внесли зміни до граничних тарифів, зазначених в договорі. Також вони домовились, що вищевказані зміни застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладання даної угоди, а саме з 23.11.2010.

Відповідно до п. 2.5. договору аеропорт щомісячно виставляє абоненту рахунок за надані послуги за звітній місяць та складає акт приймання-здачі виконаних послуг. Абонент з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться абонентом до 20 числа того ж місяця. Акт приймання-здачі виконаних послуг абонент зобов’язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Акт-приймання здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень.

Пунктом 6.1. встановлено, що договір є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2010. Датою підписання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписується окремо. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення строку дії договору не заявила про його розірвання.

Отже, оскільки жодна із сторін не зверталася до іншої з вимогою про припинення дії договору, судом встановлено, що на момент звернення до суду договір є чинним.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цивільним законодавством (ст. 627 ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, що підтверджується відсутністю скарг або претензій відповідача щодо виконання позивачем своїх зобов’язань.

Отже, у відповідача виникло зобов’язання сплатити грошові кошти за отримані ним послуги.

На виконання умов договору позивачем було складено рахунок-фактуру № 90/500 від 31.05.2013, за яким сума до сплати становить 1080,00 грн., а також акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2013. В порушення п. 2.5. договору відповідач не отримав зазначені документи. Тож, 19.06.2013 вказані документи були надіслані відповідачу, та були отримані ним, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте відповідач всупереч умовам договору не підписав вказані документи та не сплатив плату за отримані послуги відповідно до рахунку-фактури № 90/500 від 31.05.2013

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом..

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1080,00 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 8,28 – грн пені та 1,78 грн трьох процентів річних.

Відповідно до п. 3.8. договору стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, наданий суду позивачем, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Оскільки наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 8,28 – грн пені та 1,78 грн трьох процентів річних такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1080,00 грн боргу, 8,28 грн пені та 1,78 грн трьох процентів річних обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (код ЄДРПОУ 20048090) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код ЄДРПОУ 20572069) 1080,00 грн боргу, 8,28 грн пені, 1,78 грн трьох процентів річних, а також 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз