Ухвала суду № 32687007, 21.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.

справа № 2а-0870/528/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новоженін І. Є.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року

у справі № 2а-0870/528/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаш»

до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продмаш» звернулося до суду з позовом до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с. 46) просило податкове повідомлення-рішення від 27.12.10 № 0009621503/0 про визначення суми штрафу 21323,77 грн. за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з орендної плати за землю скасувати частково в сумі 7950,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно зараховано суму в розмірі 15900,00 грн., сплачену згідно платіжного доручення №3351 від 09.11.2010, до оплати основного зобов’язання по платежу – орендна плата за землю, оскільки вказана сума була сплачена позивачем на виконання рішення №12 від 28.10.2010 про розстрочення податкових зобов’язань, що і призвело до неправомірного прийняття оскаржуваного рішення і нарахування штрафних санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2011 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0009621503/0 в частині нарахування штрафних санкцій з орендної плати за землю у розмірі 4709,50 грн.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.59), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно картки особового рахунку по орендній платі за землю станом на 09.11.2010 за позивачем рахувався борг по орендній платі за землю за березень 2009 року, а відтак сума грошових коштів у розмірі 15900,00 грн., сплачених платіжним дорученням №3351 від 09.11.2010, правомірно зарахована у розмірі 14798,35 грн. в рахунок сплати податкового боргу по орендній платі за землю за березень 2009 року та на погашення пені у розмірі 1101,65 грн.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати позивачем орендної плати за землю до бюджету (акт перевірки №1252/152/31802327 від 18.10.2010) встановлено несвоєчасно сплачену орендну плату за землю у загальному розмірі 37676,20 грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0008611503/0 від 18.10.2010, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 18838,10 грн.

28.10.2010 відповідачем прийнято рішенням №12 про розстрочення податкових зобов’язань, згідно якому позивачу надано розстрочення сплати податкового зобов’язання у розмірі 18838,10 грн. та укладено договір про розстрочення податкових зобов’язань №12 від 28.10.2010.

Згідно умов вказаного договору розстрочені суми податкового зобов’язання сплачуються до 10.11.2010 у розмірі 9419,00 грн. та до 10.12.2010 у розмірі 9419,05 грн.

На виконання вказаного договору 09.11.2010 позивачем згідно платіжного доручення №3351 від 09.11.2010 сплачено до бюджету суму у розмірі 15900,00 грн. з призначенням платежу штраф по орендній платі за землю за 2009 рік згідно повідомленню №0008611503/0 від 18.10.2010 по строку 10.11.2010 (а.с.16).

16.12.2010 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати орендної плати за землю до бюджету, за результатами якої складено акт №1483/152/31802327 від 16.12.2010.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем ст.17 Закону України «Про плату за землю» №2535-ХІІ від 03.07.1992 та пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000, а саме: несвоєчасно сплачено орендну плату за землю у загальному розмірі 42647,52 грн. по податковій декларації від 27.01.2009 №2861 з граничним строком сплати 30.04.2009 - сума 18374,41 грн., 01.06.2009 – 24273,11 грн.

Фактично позивачем сплачено податкове зобов’язання платіжними дорученнями від 09.11.2010 №3351 у розмірі 14798,35 грн., від 12.11.2010 № 3374 в розмірі 27849,17 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009621503/0 від 27.12.2010, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 21323,77 грн. відповідно до п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України №2181-ІІІ встановлено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону України №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов’язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону №2181-ІІІ від обов’язку самостійно сплатити суму податкового зобов’язання відповідно до пункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Законом України №2181-ІІІ визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування відповідачем сплачених позивачем сум у рахунок податкового боргу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Зважаючи на той факт, що позивач сплатив згідно платіжного доручення №3351 від 09.11.2010 суму в розмірі 15900,00 грн. в рахунок погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0008611503/0 від 18.10.2010, відповідно до договору про розстрочення податкових зобов’язань №12 від 28.10.2010, проте сума по строку сплати до 10.11.2010 становила 9419,00 грн., колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач мав право на розподіл залишку грошових коштів у розмірі 6481,00 грн. (15900,00 - 9419,00 = 6481,00), сплачених позивачем вказаним платіжним дорученням.

З огляду на те, що відповідач неправомірно зарахував грошові кошти у розмірі 9419,00 грн., сплачені платіжним дорученням від 09.11.2010 № 3351, в рахунок погашення податкового зобов’язання по податковій декларації від 27.01.2009 № 2861 з граничним строком сплати 30.04.2009, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення №0009621503/0 від 27.12.2010 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 4709,50 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі № 2а-0870/528/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко