Постанова № 32686467, 15.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 р. Справа №805/7223/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 31 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю:

прокурора - Хейфеця Р.В.,

представника позивача - Коваль Т.О.,

відповідач - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ясинуватського міжрайонного прокурору в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по сплаті страхового внеску у сумі 864,00 грн. та недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 1 194,03 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2013 року Ясинуватський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по сплаті страхового внеску у сумі 864,00 грн. та недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 4 572,42 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі як платник єдиного внеску. Згідно даних картки особового рахунку платника за 2010 рік за відповідачем обліковується недоїмка у розмірі 864,00 грн., про що органом Пенсійного фонду виставлено вимоги, які не оскаржувались та набрали законної сили. Крім того, за 2012 рік відповідачу нараховано до сплати єдиний внесок у розмірі 4 572,42 грн., сума якого також не сплачена відповідачем. Просив суд стягнути з відповідача зазначені суми боргу на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі.

У судовому засіданні представник позивача надала заяву про зменшення позовних вимог (арк. справи 35), в якій просила стягнути з відповідача недоїмку по сплаті страхового внеску у сумі 864,00 грн., недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 1 194,03 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Прокурор та представник позивача уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином (арк. справи 32).

З огляду на положення частини 4 статті 128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ясинуватський міжрайонний прокурор у відповідності до статті 121 Конституції України та статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по сплаті страхового внеску у сумі 864,00 грн. та недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 1 194,03 грн.

У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджене указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб; здійснення контролю за додержанням законодавства, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом та інше.

Отже, позивач - управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Відповідач - ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим виконавчим комітетом Ясинуватської міської ради Донецької області 22 січня 2008 року. Відповідач є страхувальником та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований як платник єдиного внеску в управлінні Пенсійного фонду України за реєстраційним номером 05-57-11-0825/05573 (арк. справи 19)

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Приймаючи до уваги, що частина суми заборгованості (зі сплати страхових внесків), виникла до 01 січня 2011 року, правовідносини, що склалися між сторонами в цій частині, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 3 статті 18 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

З веденням в дію Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 17 липня 2010 року, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць.

Частина 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону № 1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Постановою Пенсійного фонду України № 21-2 від 27 вересня 2010 року затверджений Порядок ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів.

Цим Порядком установлюється механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сум штрафів та пені, що застосовуються до платників, на яких покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, регресних вимог, адміністративних штрафів.

Відповідно до пункту 5.4 цього Порядку визначено, що операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно картки особового рахунку, з урахуванням зарахованих сум єдиного (фіксованого) податку в розмірі 988,83 грн., розмір доплати фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за 2010 рік до мінімального страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на час розгляду справи складає 864,00 грн. (арк. справи 14-15, 36-37).

Щодо позовних вимог про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 1 194,03 грн. суд зазначає наступне.

Правовідносини, що склалися між сторонами в цій частині, регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, що набрав чинності з 01 січня 2011 року (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності

Тобто, відповідач, в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (пункт 3 частини 1 статті 7 вказаного Закону).

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, до яких відноситься відповідач, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 вказаного Закону).

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Судом встановлено, що позивачем виставлена вимога про сплату боргу від 11 березня 2013 року № Ф-101, яка направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомлення (арк. справи 12).

Проте, на час розгляду справи, з урахуванням часткової сплати відповідачем єдиного внеску, заборгованість у сумі 1 194,03 грн. залишається несплаченою, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (арк. справи 38).

Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальним органам Пенсійного фонду України у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, надане право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Оскільки, позивач у встановленому Законом порядку, обґрунтовано та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення недоїмки, тому суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що суми страхового та єдиного внеску у добровільному порядку відповідачем не сплачені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Ясинуватського міжрайонного прокурору в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по сплаті страхового внеску у сумі 864,00 грн. та недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 1 194,03 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не стягується.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Ясинуватського міжрайонного прокурору в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по сплаті страхового внеску у сумі 864,00 грн. та недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 1 194,03 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі (р/р 256073022063 в ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, ЄДРПОУ 37544393) заборгованість зі сплати страхового внеску у сумі 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1 194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. 03 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 15 липня 2013 року.

Повний текст постанови складений 19 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.