Рішення № 32686051, 23.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11844/13 23.07.13Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління

магістральних газопроводів "Київтрансгаз" - Яготинського лінійного виробничого

управління магістральних газопроводів

до приватного підприємства "Агрофірма "Вільхівська"

про стягнення 53 993,43 грн.

Представники:

від позивача: Бровар О.А. - представник за довіреністю № 2-237 від 09.01.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" - Яготинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" про стягнення 53 993,43 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.01.2013 року між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" укладено договір № 1301000556 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла в розмірі 50 061,47 грн. за транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" основного боргу в розмірі 50 061,47 грн., пені в розмірі 1 405,99 грн., 2 191,35 грн. штрафу, 284,56 грн. 3 % річних та 50,06 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11844/13, розгляд справи призначено на 09.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.07.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 23.07.2013 року.

В судове засідання 23.07.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до якої в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1301000556 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2013 року в розмірі 50 061,47 грн., пені в розмірі 1 405,99 грн., 2 191,35 грн. штрафу, 284,56 грн. 3 % річних та 50,06 грн. інфляційних збитків, а також 1 720,50 грн. судового збору.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачем зазначено товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська", проте у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://www.irc.gov.ua/ua/search.html, створеного на виконання наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про створення веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 08.07.2009 р. № 123, за організаційно-правовою формою відповідач є приватним підприємством.

Суд здійснив заміну організаційно-правової форми відповідача з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" на приватне підприємство "Агрофірма "Вільхівська".

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 24541057 від 26.06.2013 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31.01.2013 року між публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (газопостачальне підприємство за договором та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (замовник за договором) укладено договір № 1301000556 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, відповідно до умов якого газопостачальне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Згідно п. 3.3. договору, замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим у представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 5.1. договору).

У відповідності до положень п. 5.5. договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг між сторонами та/або актів наданих послуг з транспортування природного газу між замовником та газорозподільним підприємством (його філією) з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в період з лютого по квітень 2013 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим станом у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 50 061,47 грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 1301000556 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2013 року в розмірі 50 061,47 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 405,99 грн. нараховану за період 21.03.2013 року по 18.06.2013 року, штраф в розмірі 2 191,35 грн., збитки від інфляції в сумі 50,06 грн. нарахованих в період з лютого по квітень 2013 року та 1 284,56 грн. - 3 % річних нарахованих за період з березня по червень 2013 року.

Відповідно до положень розділу 7 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується газотранспортним підприємством за весь період з дня, коли зобов'язання мало бути виконано, до дня пред'явлення газотранспортним підприємством претензій та/або звернення останнього з позовом до суду.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 1301000556 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2013 року в розмірі 50 061,47 грн., суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 1 405,99 грн. нарахованої за період 21.03.2013 року по 18.06.2013 року, штрафу в розмірі 2 191,35 грн., збитків від інфляції в сумі 50,06 грн. нарахованих в період з лютого по квітень 2013 року та 3 % річних в розмірі 1 284,56 грн. нарахованих за період з березня по червень 2013 року.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити назву відповідача з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" на приватне підприємство "Агрофірма "Вільхівська".

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з приватного підприємства "Агрофірма "Вільхівська" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13, ідентифікаційний код 35902139) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) заборгованість в розмірі 50 061 (п'ятдесят тисяч шістдесят одна) грн. 47 коп., пеню в розмірі 1 405 (одна тисяча чотириста п'ять) грн. 99 коп., 2 191 (дві тисячі сто дев'яносто одна) грн. 35 коп. штрафу, 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 56 коп. 3 % річних та 50 (п'ятдесят) грн. 06 коп. інфляційних збитків, а також 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 30.07.2013 року

Суддя С.М. Мудрий