Постанова № 32685649, 21.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 р. Справа № 2а/0470/4234/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача від відповідача №1 від відповідача №2 Полторацька О.В.(дов. у справі); Духневич Т.С. (дов. у справі); не з'явились (належ. повідомл.); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в особі ліквідатора Полторацької Оксани Валентинівни до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, управління державного казначейства України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про стягнення бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2005 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 (далі СПД ФО ОСОБА_5), в якому позивач просить прийняти рішення про стягнення коштів з бюджету (основна сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та проценти річних) за наступні податкові періоди: за вересень 2001 року - 51 050,55 грн. (39 736,00 грн. бюджетна заборгованість, 11 314,55 грн. проценти), за жовтень 2001 року - 208 148,62 грн. (163 395,00 грн. бюджетна заборгованість, 44 753,62 грн. проценти), за листопад 2001 року - 228 061,05 грн. (180 740,00 грн. бюджетна заборгованість, 47 321,05 грн. проценти), за грудень 2001 року - 83 840,81 грн. (66 975,00 грн. бюджетна заборгованість, 16 865,81 грн. проценти), за березень 2002 року - 8 469,60 грн. (6 923,00 грн. бюджетна заборгованість, 1 546,60 грн. проценти), разом 579 570,63 грн. (457 769,00 грн. бюджетна заборгованість, 121 801, 63 грн. проценти); стягнути з управління державного казначейства України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська на користь позивача 579 570,63 грн., про що видати наказ; стягнути з державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби витрати на сплату держмита та на сплату витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем було подано податкові декларації з податку на додану вартість за місячні звітні податкові періоди, у тому числі за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року, березень 2002 року. На момент подачі позову відповідачі не виконали приписи діючого податкового законодавства (відповідач №1 не надав висновки, а відповідач №2 не відшкодував суму бюджетної заборгованості) та не провели відшкодування ПДВ з бюджету, бюджетна заборгованість перед позивачем склала 457 769,00 грн. Крім того, у відповідності до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, які на дату подання позовної заяви складають 121 801,63 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2005 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду.

22.03.2005 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що враховуючи той факт, що згідно з актом перевірки від 01.05.2002 року сума бюджетної заборгованості з ПДВ була зменшена на 6 848,73 грн. сума позову уточнюється та позовні вимоги слід викласти таким чином: прийняти рішення про стягнення коштів з бюджету (основна сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та проценти річних) за наступні податкові періоди: за вересень 2001 року - 51 050,55 грн. (32 859,00 грн. бюджетна заборгованість, 11 314,55 грн. проценти), за жовтень 2001 року - 208 148,62 грн. (163 395,00 грн. бюджетна заборгованість, 44 753,62 грн. проценти), за листопад 2001 року - 228 061,05 грн. (180 740,00 грн. бюджетна заборгованість, 47 321,05 грн. проценти), за грудень 2001 року - 83 840,81 грн. (66 975,00 грн. бюджетна заборгованість, 16 865,81 грн. проценти), за березень 2002 року - 8 469,60 грн. (6 923,00 грн. бюджетна заборгованість, 1 546,60 грн. проценти), разом 570 822,67 грн. (450 892,27 грн. бюджетна заборгованість, 119 930,40 грн. проценти), про що видати наказ; стягнути з державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби витрати на сплату держмита та на сплату витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2005 року позов задоволено частково; стягнуто з держбюджету (б/р 31114029800005 в УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24246786) на користь приватного підприємця ОСОБА_5 (49000, АДРЕСА_1, іден. код. НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в Дніпропетровській філії АК «Промекономбанк», МФО 306481) 450 892,27 грн. бюджетної заборгованості, 38 564,32 грн. нарахованих процентів; стягнуто з державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Високовольтна, 24, р/р 31114029800005 в УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012) на користь приватного підприємця ОСОБА_5 (49000, АДРЕСА_1, іден. код. НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в Дніпропетровській філії АК «Промекономбанк», МФО 306481) витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2005 року у справі №38/21 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2008 року касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська задоволено частково; скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року у справі №38/21; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, Вищий адміністративний суд України в своєму рішенні вказав, що судами попередніх інстанцій розмежування здійснених позивачем оподатковуваних операцій на митній території та експортних операцій не проведене, не дослідження фактів подання чи не подання останнім розрахунків експортного відшкодування податку на додану вартість, що в даному випадку є основним елементом при встановленні факту наявності чи відсутності бюджетної заборгованості і, як наслідок, нарахування процентів.

Крім того, судами не враховані положення ст.12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", постанови Кабінету Міністрів України "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість" від 25.12.2003р. №2014 (чинні на час подання позову) стосовно порядку погашення простроченої бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, яка виникла станом на 01.11.2003р.та не відшкодована станом на 01.01.2004р.

Ухвалою суду від 10.04.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/4234/12 та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 31.05.2012 року позовну заяву ОСОБА_5 до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, управління державного казначейства України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про стягнення бюджетної заборгованості залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в особі ліквідатора Полторацької Оксани Валентинівни задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі №2а/0470/4234/12 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 11.03.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/4234/12 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2013 року.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі, у судове засідання не з'явилися.

Судовий розгляд справи відкладено на 11.04.2013 року.

Ухвалою суду від 11.04.2013 року у клопотанні ФОП ОСОБА_5 про відмову від адміністративного позову відмовлено, оскількиз моменту відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора право заявляти такі клопотання належить ліквідатору, а не підприємцю, який знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Судовий розгляд справи в подальшому відкладався на 14.05.2013 року, 24.05.2013 року, 30.05.2013 року, 14.06.2013 року, 21.06.2013 року.

14.06.2013 року до суду надійшло клопотання відповідача №2 про розгляд справи за відсутності його представник.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача №1 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши присутніх представників позивача та відповідача №1, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

приватним підприємцем ОСОБА_5 у встановлені законодавством терміни подано до податкового органу податкові декларації з подату на додану вартіть (ПДВ) за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року, березень 2002 року з заявленими сумами від'ємного значення з ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету, у розмірі 457 769 грн. (39 736 грн. - за вересень 2001 року, 163 395 грн. - за жовтень 2001 року, 180 740 грн. - за листопад 2001 року, 66 975 грн. - за грудень 2001 року, 6 923 грн. - за березень 2002 року відповідно).

З питання правильності заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ відповідачем №1 проведена перевірка, за результатами якої складений акт від 29.06.2004 року, в якому встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97 року «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у вересні 2001 року суму 32859,00 грн., жовтні 2001 року суму 163395,00 грн., листопаді 2001 року суму 180740,00 грн., у грудні 2001 року суму 66975,00 грн., березні 2002 року суму 6923,00 грн., який не пітверджений податковими зобов'язаннями продавця та копіями податкових накладних постачальника.

На підставі акту перевірки 03092 від 29.06.2004 року податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 01.07.2004 року №0001531702/0, в якому встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації №27653 від 20.10.2001 року на суму 32859,00 грн., по декларації №33721 від 20.11.2001 року на суму 163395,00 грн., по декларації №34679 від 20.12.2001 року на суму 180740,00 грн., по декларації №1057 від 20.01.2002 року на суму 66975,00 грн., по декларації №10157 від 20.04.2002 року на суму 6923,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2004 року податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №0001531702/0 від 01.07.2004 року визнано недійсним.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2004 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2004 року у справі №27/170 залишено без змін, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.02.2005 року касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2004 року у справі №27/170 повернуто скаржнику.

Згідно з актом державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 31.05.2002р. "Про результати перевірки приватного підприємця ОСОБА_5 з питання правильності суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету по деклараціям за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001р." сума бюджетної заборгованості з ПДВ зменшена на 6848,73грн., то сума бюджетного відшкодування складає 450892,27грн., а проценти - 119930,40грн.

Враховуючи висновки касаційної інстанції, викладенні в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.11.2008 року, судом встановлено, що в аткі перевірки від 29.06.04р. зазначено, що від'ємне значення податку на додану вартість у деклараціях за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001р. ПП ОСОБА_5 виникло внаслідок продажу товару (шкури ВРХ) на експорт згідно оформленого контракту №5/2001-Д від 05.09.2001, покупець ADVISORY SYSTEM LLC, Джорджия, США.

Згідно з декларацією за вересень 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 243581грн. Згідно з декларацією за жовтень 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 10492,91 грн. Згідно з декларацією за листопад 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 1031909 грн. Згідно з декларацією за грудень 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 532188 грн.

Таким чином, розмежування здійснених позивачем оподатковуваних операцій на митній території та експортних операцій наявне і в деклараціях, поданих ФОП ОСОБА_5, так і в акті перевірки від 29.06.2004р., тому ФОП ОСОБА_5 заявив бюджетне відшкодування по результатам експортних операцій.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом встановлено п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обовязкових платежах) не дозволяється.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.07.1997 за № 263/2067, було затверджено Порядок відшкодування податку на додану вартість (далі Порядок № 209).

Пунктом 2.4 Порядку №209 відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямів відшкодування) шляхом: перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує; зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість; зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обовязкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 Порядку № 209 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована податковими органами в рахунок наступних платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається у податковій декларації.

Так, позивач подав до державної податкової інспекції у Жовтневому районі податкові декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року, березень 2002 року, при цьому в кожній із вказаних податкових декларацій позивач у рядку 24.1.1 «зарахування в рахунок платежів (повне чи часткове) з податку на додану вартість» зазначив 100%.

Згідно з листом державної податкової адміністрації України від 18.11.2003р. №17903/15-2417-26, відповідно до частини другої пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за бажанням платника податку (яке відображається в податковій декларації з ПДВ) сума задекларованого ним бюджетного відшкодування може бути повністю чи частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Тобто сума, задекларована платником у податковій декларації до відшкодування в рахунок наступних платежів, вважається відшкодованою і, відповідно, відображається як у картці особового рахунку платника, так і в податковій звітності.

Враховуючи вищенаведенні норми права, позивач самостійно визначив спосіб бюджетного відшкодування, а саме: зарахування сум податку в рахунок платежів, заявивши таке бажання в податкових деклараціях.

З копій карток особових рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за період з 2001-2013 року по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів вбачається, що останнім надавались податкові декларації з податку на додану вартість з позитивним значенням, донараховані суми податку на додану вартість зменшували завищену суму бюджетного відшкодування.

Згідно з п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції на час подання декларацій, платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Згідно з п.5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затв. Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 у редакції на час подання декларацій, платники податку, які здійснюються продаж товарів (робіт, послуг) за нульовою ставкою на митній території України (рядок 2.2 податкової декларації) і визначили за результатами звітного періоду суму податку на додану вартість, належну до відшкодування (рядок 21 податкової декларації), подають до податкової декларації Розрахунок частки бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Це правило не розповсюджується на осіб, які згідно з абзацом другим пункту 1.2 цього Порядку подають (повинні подавати) податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), та на платників податку, які не здійснюють розрахунків по податку на додану вартість з бюджетом на підставі норм чинного законодавства.

Тобто, як убачається з вищевикладених норм законодавства, розрахунок експортного відшкодування подається при подачі самої декларації з податку на додану вартість.

Податковий орган, на вимогу суду, надав до матеріалів справи копії податкових декларацій за спірний період, однак без розрахунків експортного відшкодування, та зазначив, що такі розрахунки взагалі не надавались.

При цьому, згідно з п.8.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 02.07.97р. N 209/72 та зареєстрованого в Мін'юсті України 18.07.97р. за N263/2067 (з урахуванням внесених до цього Порядку змін та доповнень), якщо у платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Держбюджету України.

Як попередніми судовими інстанціями, так і судом першої інстанції під час даного розгляду справи по суті встановлено, що податковим органом не заперечується, що в акті перевірки від 31.05.2002р. зафіксовано:"напрямок відшкодування: повне зарахування на розрахунковий V рахунок в установі банку, згідно заяви ПП ОСОБА_5 від 21.05.2002р.".

Також, 14.01.2003р. ФОП ОСОБА_5 звертався до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська з заявою про повернення на рахунок у банківській установі грошові кошти в сумі 411 тис.грн.

Згідно з карткою особових рахунків за 2002 рік ФОП ОСОБА_5 подавав до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська заяви про зміну порядку відшкодування від 20.06.02р.

Однак, відповідач 2 не прийняв ці зави, оскільки документів в підтвердження еспортних операцій за 0 % ставкою позивач до заяв не надавав, тому такі заяви, на його думку, є непідтвердженими.

Відповідач 2 наполягає на тому, що позивач має право зарахувати спірну суму бюджетного відшкодування в рамках майбутніх платежів.

Між тим, як з'ясовано судом з клотання позивача від 12.06.13р., дослідивши картку особових рахунків ФОП ОСОБА_5 за 2008 рік, було з'ясовано, що платіжним дорученням №60 від 25.04.2008р. позивачу здійснено перерахування грошових коштів на суму 38 564,32 грн., платіжним дорученням №13106 від 25.04.2008р. - в сумі 450 892,27 грн.

За платіжним дорученням №60 від 25.04.2008р. здійснювалося перерахування грошових коштів, що дорівнює сумі процентів, а за платіжним дорученням №13106 від 25.04.2008р. здійснювалося перерахування грошових коштів, що дорівнює сумі бюджетного відшкодування, що є предметом цього позову.

У картці особових рахунків ФОП ОСОБА_5 суму в розмірі 450 722,27 грн. зазначено в колонці "Переплата".

Щодо вказаних обставин податковий орган надав пояснення, підтвердженні листом ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 11.11.08р. №30477/7/13-210 «Про надання інформації», що згідно 25.04.2008р. згідно наказу суду від 29.11.2007р. по справі 38/21 „Щодо відшкодування ПДВ" приватному підприємцю ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) відшкодовано ПДВ в сумі 489456,59 грн. (в т.ч. 450892,27 грн. основний платіж та 38564,32 грн. проценти).

Відшкодовані кошти в сумі 489456,59 грн. по даному платнику були повернуті ГУДКУ у Дніпропетровський області у зв'язку із закриттям рахунку згідно листа Управління бюджетних надходжень 30.04.2008 № 2.3-12/440. В результаті вищевказаного повернення коштів в картці особового рахунку по податку на додану вартість ПП ОСОБА_5 виникла переплата з ознакою N0 „Інша переплата по ПДВ" в сумі 450892,27 грн. За результатами проведеного аналізу картки особового рахунку даного платника встановлено, що переплата у сумі 450892,27грн. рахувалася за рахунок наступних декларацій: вересень 2001р. № 27653 від 20.10.2001р. в сумі 32859,00грн. з напрямком відшкодування в рахунок майбутніх платежів (ознака N6); жовтень 2001р. № 33721 від 20.11ю.2001р. в сумі 163395,00грн. з напрямком відшкодування на розрахунковий рахунок ( ознака ВЗ); -олистопад 2001р.№34679 від 20.12.2001р. в сумі 180740,00 грн. з напрямком відшкодування на розрахунковий рахунок ( ознака ВЗ); -/грудень 2001р. №1057 від 21.01.2002р. в сумі 66975,00 грн. з напрямком відшкодування на розрахунковий рахунок ( ознака ВЗ); березень 2002р. № 10157 від 22.04.2002р. в сумі 6923,00 з напрямком відшкодування в рахунок майбутніх платежів (ознака N6).

З огляду на вищенаведене, у суду є всі підстави вважати, що бюджетне відшкодування було здійснено як по основній суми ПДВ, так і по процентах.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких, спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд приходить до висновку, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні дміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в особі ліквідатора Полторацької Оксани Валентинівни до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, управління державного казначейства України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про стягнення бюджетної заборгованості - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 червня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук