Постанова № 32685631, 24.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 р. Справа №805/8771/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:40

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», м. Донецьк

до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізичної особи ОСОБА_1

про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документа, -

за участю сторін:

від позивача: Бриндіна В.А. - за дов. від 20 червня 2012 року;

від відповідача: Філіпенко О.І. - за дов. від 08 червня 2013 року

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулося до суду з адміністративним позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Жангочян Р.С. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа № 32185168 від 24.05.2013р. та скасування постанови про повернення виконавчого документа № 32185168 від 24.05.2013р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24.05.2013р. старшим державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Жангочян Р.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документа № 32185168 з підстав того, що реалізація нерухомого майна неможлива, оскільки право на користування ним мають неповнолітні та малолітні діти.

19.08.2008р. між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк») та громадянкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6742889, який є дійсним до теперішнього часу, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 6742889 від 19.08.2008р. Предметом іпотеки за вказаним договором є квартира АДРЕСА_1 (арк. справи 31 - 35).

Вважає, що вказане свідчить про відсутність права відповідача виносити постанову про повернення без виконання виконавчого документа, оскільки згідно з встановленим пріоритетом, право ПАТ «ПУМБ» на звернення стягнення на іпотечне майно є першочерговим, а на момент укладення договору іпотеки малолітні або неповнолітні діти по вищевказаному адресу не були зареєстровані, що підтверджується заявою самої громадянки ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав письмові заперечення, вказав, що на виконанні у нього знаходиться виконавчий напис № 5372 від 15.07.2010р., виданий приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1. В ході примусового виконання виконавчого провадження встановлено, що за вказаною адресою зареєстровано двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 народження та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилається на рішення Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 27.03.2013р. № 75, згідно з яким було відмовлено Орджонікідзевському ВДВС Маріупольського МУЮ в передачі на реалізацію трикімнатної квартири у зв'язку з тим, що право на користування нею мають неповнолітні та малолітні діти.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить суд відмовити банку в задоволенні позовних вимог та просить розглянути справу без її участі.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

У відповідності до вимог ст. 2 Закону № 606, примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Тобто, з урахуванням приписів вищезазначеної норми відповідачем у даній адміністративній справі є саме Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області.

Вказаний відділ ДВС є юридичною особою на підставі Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2007р. № 83/5.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.12.1991р., є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк», що підтверджується статутом позивача (арк. справи 19 - 24).

Так, 19.08.2008р. Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (далі - Банк) було укладено з громадянкою ОСОБА_1 (далі - Позичальник) кредитний договір № 6742889 (арк. справи 31 - 35), за яким Банк зобов'язується видати Позичальнику кредит в сумі 65 000 доларів США, а Позичальник повинен використати вказані кошти за цільовим призначенням та повернути у встановлений договором термін.

Крім того, 19.08.2008р. Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі - Іпотекодержатель) було укладено з громадянкою ОСОБА_1 (далі - Іпотекодавець) іпотечний договір № 6761131 (арк. справи 7 - 13), за яким Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1.

Вказане майно внесено в Державний реєстр іпотек, що підтверджується Витягом з реєстру (арк. справи 36).

15.07.2010р. приватним нотаріусом ОСОБА_5 винесено виконавчий напис на квартиру АДРЕСА_1 (арк. справи 14), згідно з яким вказано, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, пропонується задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».

При цьому, згідно з заявою, підписаною власноручно ОСОБА_1 при укладанні договору іпотеки, зареєстрованою за № 2702 від 19.08.2008р., в квартирі АДРЕСА_1 на реєстраційному обліку зареєстрованих малолітніх та неповнолітніх дітей немає (арк. справи 6).

В ході проведення зазначеного виконавчого провадження 08.02.2013р. відповідачем було направлено запит № 15/196 до Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольскої міської ради щодо надання дозволу на реалізацію об'єкта нерухомості - квартири за адресою АДРЕСА_1 (арк. справи 52).

Рішенням Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольскої міської ради від 27.03.2013р. № 75. відмовлено в Орджонікідзевському відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в передачі на реалізацію вказаної квартири, право на користування якою мають неповнолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 і малолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 51).

Постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 24.05.2013р. було повернуто виконавчий документ - виконавчий напис № 5372, виданий 15.07.2010р. (арк. справи 16). Підставою для такого повернення відповідач вважає те, що реалізація нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 неможлива у зв'язку з тим, що за даною адресою прописані неповнолітні діти. При цьому, вказано що Згідно з ухвалою № 6/265/147/13 у зміні способу та порядку виконавчого документа відмовлено.

Статтею 1 Закону № 606 визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 3 Закону № 606 державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;

10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Закону № 606, п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5, основними обов'язками державного виконавця при примусовому виконанні виконавчих документів є: неупередженість, своєчасність, повнота вчинення виконавчих дій; законність і недопущення порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Вказані обов'язки випливають зі ст. 19 Конституції, на підставі якої органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону № 606 примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІV від 05.06.2003р. (далі - Закон № 898) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 3 Закону № 898 іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Іпотека на нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1, зареєстрована в Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягом з вказаного реєстру (арк. справи 36).

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону № 898, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 898, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ст. 41 Закону № 898 реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Суд зазначає, що ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено обов'язку державного виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання/неотримання такого дозволу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012р. № 489/20802, регулюється порядок передачі на реалізацію нерухомого майна на підставі рішення суду, а не по виконавчому напису вчиненому на іпотечному договорі, щодо звернення на предмет іпотеки.

Згідно з заявою приватному нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_1 підтверджує, що у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на реєстраційному обліку зареєстрованих малолітніх та неповнолітніх дітей немає. Права малолітніх та неповнолітніх дітей не ушкоджені. Заява підписана власноручно ОСОБА_1(арк. справи 6).

Згідно з технічним паспортом на вказану квартиру, власником її є ОСОБА_1, інші особи в технічний паспорт не вписані (арк. справи 108).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя суду від 23.05.2012р. № 2/538/31/2012, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_9 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором від 19.08.2008р.

Одноособове право власності на спірну квартиру підтверджується також інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з якою зареєстроване право власності одна частка з однієї за фізичною особою ОСОБА_1 (арк. справи 115).

При цьому, за неповнолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано право власності за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 1/6 частки за кожною (арк. справи 75 - 82).

Вказане спростовує посилання відповідача та третьої особи на те, що спірна квартира, яка є предметом розгляду в даній справі є єдиним місцем проживання неповнолітніх дітей та іншого місця проживання вони не мають.

За таких обставин, для звернення до органу опіки та піклування за дозволом на відчуження майна у державного виконавця не було правових підстав, а тому суд вважає, що дії з цього приводу є такими, що здійснені із перевищенням наданих повноважень.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що відповідача було відсутнє право на винесення постанови про повернення виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса - без виконання, а тому, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Жангочян Р.С. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа № 32185168 від 24.05.2013р. та скасування постанови про повернення виконавчого документа № 32185168 від 24.05.2013р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Жангочян Р.С. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа № 32185168 від 24.05.2013р.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Жангочян Р.С. про повернення виконавчого документа № 32185168 від 24.05.2013р.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 липня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 29 липня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.