Постанова № 32684311, 23.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року 810/3581/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представників позивача - Суткового О.В., Журбенко Н.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Райсільгосптехніка» до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

10 липня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Райсільгосптехніка» (товариство, ТДВ «Райсільгосптехніка») із позовом до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 липня 2013 року №0002722203/1504, №0002732203/1505.

Зазначали, що твердження податкового органу про нікчемність правочину не відповідають дійсності і товарності операції, звертали увагу на відсутність у посадових осіб ДПІ права визнавати угоди нікчемними; вказували, що у товариства наявні усі первинні документи, які супроводжують відповідний вид операцій, а чинне законодавство не ставить у залежність виникнення права у платника податку на додану вартість на включення відповідних сум до податкового кредиту від додержання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача повідомлений належним чином та своєчасно про дату, місце та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, жодних заперечень суду не надав.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №2540/22-3/03744161/117 від 20 червня 2013 року у період з 7 по 13 червня 2013 року на підприємстві «Райсільгосптехніка» проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3 за період з 1 січня 2011 року по 30 жовтня 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, ТДВ «Райсільгосптехніка» порушено, зокрема, вимоги п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2763 грн.; п.185.1 ст.185, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість у загальній сумі 17550 грн. (за грудень 2011 року) та завищено податковий кредит за грудень 2011 року на цю ж суму; п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року на 17550 грн.

На підставі Акта перевірки, 4 липня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0002732203/1505 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем - 17550 грн. і штрафних санкцій у сумі 4388 грн. із податку на додану вартість; №0002722203/1504 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем - 2763 грн. і штрафних санкцій у сумі 691 грн. із податку на прибуток.

Зі змісту Акта, із пояснень представників позивача вбачається, що приводом для перевірки та підставою твердження про безтоварність угоди є опосередковані дані, зокрема Акт документальної позапланової невиїзної перевірки Рокитнянської МДПІ Київської області Державної податкової служби №27/1701/274415537 від 8 листопада 2012 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №320121000000000001 від 21 листопада 2012 року щодо ОСОБА_4 (особи, з якою укладалися договори контрагентом позивача).

Проте врахування зазначеного у якості єдиного доказу є передчасним.

Згідно статутних документів, Товариство з додатковою відповідальністю «Райсільгосптехніка» (АТВТ «Агропромтехсервіс») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 28 грудня 1995 року (а.с.149-150), перебуває на податковому обліку у Білоцерківській ОДПІ з 28 грудня 1995 року за №206 (а.с.130), має свідоцтво платника податку на додану вартість №100014979 НБ№027730 (а.с.129). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

7 грудня 2011 року юридичну особу АТВТ «Агропромтехсервіс» припинено за рішенням засновників та перетворено у ТДВ «Райсільгосптехніка».

Основними видами діяльності підприємства є: вантажний автомобільний транспорт; ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування (а.с.148).

У ході судового розгляду встановлено, що у листопаді 2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір №21 від 29 листопада 2012 року, згідно якого: ФОП ОСОБА_3 (Сторона 2) зобов'язується поставити на замовлення ТДВ «Райсільгосптехніка» (АТВТ «Агропромтехсервіс») (Сторона 1) шасі причепа СЗАП 8551 вартістю 105300 грн. в термін до 10 грудня 2011 року, а «Райсільгосптехніка» (АТВТ «Агропромтехсервіс») зобов'язується розрахуватись за отриманий товар цукром в кількості 16,2 тонн на суму 105300 грн. в термін до 10 грудня 2011 року.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що підприємством було придбано три шасі для ремонту власної сільськогосподарської техніки (автопричепів), у складі якої вони використовувалися у подальшому. Оплата за придбаний товар здійснювалась цукром, так як контрагенти позивача за іншими договорами розраховувалися за надані послуги (виконані роботи) саме такою продукцією.

На підтвердження виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 та поставки шасі причепа СЗАП 8551 у кількості трьох одиниць позивачем подані завірені копії наступних документів:

- рахунок на плату №21 від 29 листопада 2011 року (а.с.61, 152);

- накладна №48/55 від 31 листопада 2011 року (а.с.71);

- податкова накладна №10 від 29 листопада 2011 року на суму 105300 грн. (ПДВ 17550 грн.) (а.с.63, 154);

- видаткова накладна №14 від 29 листопада 2011 року (а.с.62, 153).

На засвідчення факту виконання умов договору товариством «Райсільгосптехніка» та поставки цукру контрагенту подано копії таких документів:

- рахунок-фактура №410 від 1 грудня 2011 року (а.с.66, 155);

- накладна №410 від 1 грудня 2011 року (а.с.67, 156);

- податкова накладна №1 від 1 грудня 2011 року на суму 105300 грн. (ПДВ 17550грн.) (а.с.69, 158);

- довіреність на отримання відповідної продукції серії ААВ №209300 від 29 листопада 2011 року (а.с.68, 157).

На підтвердження факту оприбуткування продукції та відображення в бухгалтерському обліку подано завірену копію меморіального ордера №12 за листопад, грудень 2011 року та звіт (а.с.70, 72-73,77). Також надані відомості щодо амортизації за період з грудня 2011 року по вересень 2012 року (а.с.105-124).

Крім того, товариством подано акт №9 виконання робіт по ремонту та поліпшенню автопричепу СЗАП 8551 №47-39 ФН, акт №10 щодо виконання робіт по ремонту та поліпшенню автопричепу СЗАП 8551 №47-37 ФН, а також акт №11 про виконання робіт по ремонту та поліпшенню автопричепів СЗАП 8551 №091-04 КХ (а.с.74-76,159-161), що підтверджує факт використання у власній господарській діяльності шасі, отриманих від ФОП ОСОБА_3, для відновлення роботи відповідних причепів.

Також позивачем надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад та грудень 2011 року (а.с.83-91, 97-104), податкові декларації із податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року з додатками, у яких повністю відображено господарські операції із ФОП ОСОБА_3 (а.с.79-82, 93-96).

Суд підкреслює, що представниками позивача подано до суду копію додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с.162), зі змісту якого підтверджується декларування таким контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань за договором між ними.

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочинів належними доказами не спростовуються.

За змістом статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між придбанням товарів, понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків ніякі послуги не надавались, а товари не отримувались від його контрагента.

Судом з'ясовано, що ТДВ «Райсільгосптехніка» перед підписанням договорів субпідряду, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ФОП ОСОБА_3, зокрема отримали витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії довідки про взяття на облік платника податків і свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість такого контрагента (а.с.163-167).

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції та її виконання між ТДВ «Райсільгосптехніка» та ФОП ОСОБА_3, така угода належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку; встановлено її безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування валових витрат і податкового кредиту - податковим органом не надані.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару підтверджується документально; реальності такої операції податковим органом не спростовано.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарської операції та правомірності оскаржуваних повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 253,92 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 4 липня 2013 року №0002722203/1504, №0002732203/1505.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Райсільгосптехніка» судовий збір у сумі 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 92 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 липня 2013 р.