Ухвала суду № 32684299, 16.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 р.Справа № 2а-10487/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2013р. по справі № 2а-10487/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Укрпромбуд" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Укрпромбуд" (далі - ТОВ "БК Укрпромбуд") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000040153 від 06 квітня 2012 року на загальну суму 253149 грн., у тому числі сума основного платежу складає 168766 грн. та сума штрафних санкцій складає 84383 грн., як незаконне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Укрпромбуд" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000040153 від 06 квітня 2012 року на загальну суму 253149 грн., у тому числі сума основного платежу складає 168766 грн. та сума штрафних санкцій складає 84383 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, надали заяви про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "БК Укрпромбуд" зареєстровано з 19.06.2006 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, перебуває на податковому обліку в Основ'янській міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

На підставі п.78.1.1, п.78.1.4 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, згідно з ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №340 від 06.03.2012 року фахівцем Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Основ'янської МДПІ) проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "БК Укрпромбуд" з питань взаємовідносин з суб'єктами господарської діяльності ТОВ «Промбуд-монтажінвест», що відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, листопад 2011 року та грудень 2011 року та ТОВ «Промтехноопт», що відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року, за результатами якої складено акт від 23.03.2012 року № 102/15-215/34390087 (а.с. 82-87).

Згідно висновків акту перевірки від 23.03.2012 року № 102/15-215/34390087, встановлені порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню ТМЦ (меблі, будівельні матеріали, ремонтні роботи); відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 843829,14 грн., суму ПДВ 168765,83 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року на загальну суму 30680,0 грн., суму ПДВ 6136 грн., за листопад 2011 року на загальну суму 256422,51 грн., суму ПДВ 51284,50 грн., за грудень 2011 року на загальну суму 556726,66 грн., суму ПДВ 111345,33 грн.; п. 201.8, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 743393,30 грн., суму ПДВ 148678,66 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року на загальну суму 30680,0 грн., суму ПДВ 6136 грн., за листопад 2011 року на загальну суму 256422,51 грн., суму ПДВ 51284,50 грн., за грудень 2011 року на загальну суму 556726,66 грн., суму ПДВ 111345,33 грн.; в порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства в сумі 168766 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року в сумі ПДВ 6136 грн., за листопад 2011 року в сумі ПДВ 51285 грн., за грудень 2011 року в сумі 111345 грн.

06 квітня 2012 року на підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000040153 на загальну суму 253149 грн., у тому числі сума основного платежу складає 168766 грн. та сума штрафних санкцій складає 84383 грн. (а.с. 9).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його до Державної податкової служби в Харківській області та Державної податкової служби України, рішеннями яких від 06.06.2012 року №2847/10/10.2-17 та від 15.07.2012 року №1275/16/10-2115 (а.с. 26-39), спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 23.03.2012 року № 102/15-215/34390087, підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок податкового органу про те, що податковий кредит було сформовано позивачем у жовтні - грудні 2011 року на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та від ТОВ «Промтехноопт», на загальну суму 168765,83 грн., за відсутності доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей (меблі, будівельні матеріали) та послуг (ремонтних робіт) від вказаних контрагентів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "БК Укрпромбуд" були придбані у ТОВ "Промбуд-монтажінвест" у жовтні-грудні 2011 року послуги (ремонтні роботи) та у ТОВ "Промтехноопт" у листопаді 2011 року товарно-матеріальні цінності (меблі, будівельні матеріали) на загальну суму 843829,14 грн., у тому числі ПДВ - 168765,83 грн., що підтверджуються первинними документами:

- по взаємовідносинам з ТОВ "Промбуд-монтажінвест": договором №19 від 22.04.2011 року на проведення капітального ремонту водонапірної башти та водопроводу Безмятеженського психоневрологічного інтернату за адресою: Харківська область, Шевченківський район, с. Безмятежне, вул. Мостова, 1, податковою накладною №284 від 27.10.2011 року на загальну суму 36816,00 грн., сума ПДВ - 6136,00 грн., договором №38 від 19.09.2011 року на проведення реконструкції очисних споруд за адресою: Харківська область, с. Зачепилівка, вул. Леніна, 39 А, податковою накладною №78 від 15.11.2011 року на загальну суму 83184,00 грн., сума ПДВ - 13864,00 грн., податковою накладною №211 від 30.11.2011 року на загальну суму 104000,00 грн., сума ПДВ - 17333,33 грн., договором №64 від 21.10.2011 року на проведення ремонтних робіт в ТЦ "Плаза" за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 10, договором №107 від 21.12.2011 року на проведення реконструкції Коробочкинського учбово-виховального комплексу за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Коробочкино, вул. Жовтнева, податковою накладною №47 від 09.12.2011 року на загальну суму 28087,00 грн., сума ПДВ - 4681,17 грн., податковою накладною №73 від 15.12.2011 року на загальну суму 42198,00 грн., сума ПДВ - 7033,00 грн., податковою накладною №120 від 22.12.2011 року на загальну суму 297787,00 грн., сума ПДВ - 49631,17 грн., податковою накладною №200 від 27.12.2011 року на загальну суму 300000,00 грн., сума ПДВ - 60000,00 грн., актами прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, виписками банку та рухом коштів по рахунку;

- по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт": договорами купівлі - продажу №316 від 16.11.2011 року (придбання меблів), №330 від 29.11.2011 року (придбання ТМЦ) зі специфікаціями, видатковою накладною №РН-00001578 від 29.11.2011 року на загальну суму 75200,0 грн., сума ПДВ - 12533,33 грн., податковими накладними №461 від 18.11.2011 року на загальну суму 45323,00 грн. сума ПДВ - 7553,83 грн., №606 від 29.11.2011 року на загальну суму 75200,0 грн., сума ПДВ - 12533,33 грн., подорожніми листами №113326 від 30.11.2011 року, №113336 від 15.12.2011 року, №113325 від 29.11.2011 року, оборотно-сальдовими відомостями, виписками банку та рухом коштів по рахунку.

В податковому обліку позивачем сума ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Промбуд-монтажінвест" та ТОВ "Промтехноопт" у загальному розмірі 168765,83 грн. була включена до складу податкового кредиту у жовтні - грудні 2011 року.

Придбання у ТОВ "Промбуд-монтажінвест" послуг (ремонтних робіт) та у ТОВ "Промтехноопт" товарно-матеріальних цінностей (меблів, будівельних матеріалів) обумовлено виконанням договорів підряду №60 від 20.10.2011 року, №10/11 від 15.11.2011 року, №8 від 15.04.2011 року, №37 від 20.08.2010 року, укладених з ДП "Идеал-Дистрибьюция", КУ Безмятеженський психоневрологічний інтернат, Головним управлінням житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Щодо реконструкції Коробочкинського учбово-виховального комплексу, вказані ремонтні роботи були придбані позивачем на виконання умов договору підряду, укладеного з відділом освіти Чугуївської райдержадміністрації. В підтвердження використання отриманих послуг (ремонтних робіт) у межах господарської діяльності, представником позивача надано до суду лист від 14.02.2013 року №5, копія якого приєднана до матеріалів справи. Відповідно до вказаного листа оригінали документів щодо взаємовідносин з відділом освіти Чугуївської райдержадміністрації під час виконання робіт з "реконструкції Коробочкинського НВК" надані слідчому СУ ГУМВС України в Харківській області на запит від 13.02.2013 № 47/2981.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції те, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскаржені та у судовому порядку не визнаний не дійсними.

Також колегія судів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, угоди між позивачем та вказаними контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договорів не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів позивачем, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися.

В акті перевірки крім як про невідповідність змісту правочинів, укладених позивачем з контрагентами також стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою "правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним".

Однак суд апеляційної інстанції, зазначає, що у вищезазначеному акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Разом з цим колегія судів вказує на те, що документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "БК Укрпромбуд" було проведено відповідно до наказу №340 від 06.03.2012 року (а.с. 80-81).

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року по справі №2а-8787/12/2070 адміністративний позов ТОВ "БК Укрпромбуд" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування наказу задоволено. Скасовано наказ Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №340 від 06.03.2012 року "Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "БК Укрпромбуд" (а.с. 64-65).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року по справі №2а-8787/12/2070 набрала законної сили.

Тобто, наказ №340 від 06.03.2012 року, відповідно до якого було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "БК Укрпромбуд", за результатами якої було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, скасовано.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2013р. по справі № 2а-10487/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.