Ухвала суду № 3267357, 03.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2009 року № К-6808/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на ухвалуХарківськогоапеляційного господарського суду від 27.02.2007 р.

та постановугосподарського суду Харківської області від 04.12.2006 р.

у справі№ АС-42/602-06 господарського суду Харківської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Харківський коксовий завод»

доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

за участюПрокуратури Жовтневого району м. Харкова

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 04.12.2006 р. у справі № АС-42/602-06, залишеною без змін ухвалою Харківськогоапеляційного господарського суду від 27.02.2007 р., задоволено позовні вимоги ЗАТ «Харківський коксовий завод». Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0000422301/3 від 10.10.2006 р., № 0001322301/1 від 10.10.2006 р., № 0000412301/3 від 10.10.2006 р. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача державне мито в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 04.12.2006 р. та ухвалу Харківськогоапеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було проведено позапланову документальну перевірку ЗАТ «Харківкокс» з питання правильності визначення задекларованої до відшкодування суми податку на додану вартість за грудень 2005 р. у період з 02.02.2006 р. по 20.02.2006 р., про що складено акт перевірки № 63/23-305/33121417 від 24.02.2006 р.

За результатами даної перевірки, на підставі пп. 7.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000412301/0 від 02.03.2006 р., яким позивачу зменшено задекларовану до відшкодування з бюджету суму ПДВ за грудень 2005 р. на 81481 грн. та на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422301/0 від 02.03.2006 р., яким донараховано суму податкових зобовязань з ПДВ в розмірі 123499 грн. та суму штрафних санкцій в розмірі 49300 грн.

Прийняті податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак його скарги залишені без задоволення. Крім того, ДПА в Харківській області, за результатами розгляду повторної скарги, збільшено розмір штрафної санкції з ПДВ на 99,6 грн., в звязку з чим відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0001322301/0 на суму 100 грн. ДПА України повторну скаргу позивача залишила без розгляду, на підставі чого і були винесені спірні рішення.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган виходив з наступного.

Позивачем було надано до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за грудень 2005 р., згідно якої підприємством, в частині сплати постачальникам за отриманий товар, задекларовано до відшкодування з бюджету податок на додану вартість в сумі 81481 грн. із зарахуванням на рахунок платника у банку. Відшкодування ПДВ у грудні 2005 р. виникло в звязку з тим, що відємне значення по декларації за листопад 2005 р. не погашається сумою податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками грудня 2005 р. Причиною виникнення відємного значення у ЗАТ «Харківкокс» є віднесення до податкового кредиту податкових накладних минулих періодів, які не було включено раніше до податкового кредиту та придбання і реалізація коксу на виконання зовнішньоекономічного контракту № ССХК-1411/05, укладеного 14.11.2005 р. між позивачем та нерезидентом зі Швейцарії - компанією «СоаlаndСоkе ЕnterpriseАG» та додатку до нього № 1 від 25.11.2005 р. на постачання коксової продукції на загальну суму 1000000 доларів США. Умови поставки FСА - станція Рені порт екс., Одеська залізниця.

На виконання умов контракту та додатку до нього у листопаді 2005 р. позивач відправив на станцію призначення Рені-порт-екс Одеської залізниці кокс на загальну суму 1024898,52 грн. (202950,20 доларів США), та оформив на Східній регіональній митниці вантажно-митні декларації.

Однак, на час перевірки ЗАТ «Харківкокс» не мало оригінали пятого основного листа вантажно-митних декларацій форми МД-2, на яких митним органом зроблено запис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України і завіреного гербовою печаткою митного органу і підписом відповідальної особи. Тобто фактична реалізація товару у листопаді 2005 р. відбулася, але нерезидентом товар не отримано та розрахунок за отриману продукцію не здійснено, право власності нерезидента на партію товару не перейшло.

В звязку з цим, податкова інспекція вважає, що реалізований у листопаді 2005 р. товар є обєктом оподаткування згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів є дата відвантаження товарів. Тому, згідно пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього ж Закону, податок складає 20% бази оподаткування, яка у відповідності з п. 4.1 ст. 4 визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. Сума ПДВ по даній операції складає 204980 грн. (1024899 х 20%), тобто підприємством занижено суму податкових зобовязань за листопад 2005 р. на 204980 грн.

На думку відповідача, зазначене порушення призвело до виникнення відємного значення ПДВ у листопаді 2005 р. та суми відшкодування ПДВ у грудні 2005 р., а також до заниження суми податкових зобовязань за листопад та грудень 2005 р.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією судів щодо помилковості висновку податкового органу про те, що операції з поставки та отримання товару відбувались на митній території України та неправомірністю застосування до експортної поставки товарів пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Тобто, як вірно визначились суди попередніх інстанцій, вказана норма стосується того випадку, коли продавець та покупець товару знаходяться на митній території України. У даній справі покупцем товару є нерезидент, який знаходиться за межами митної території України, а тому така поставка товару є експортною та до неї повинен застосовуватись пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 цього ж Закону, згідно якого обєктом оподаткування є вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту. З метою оподаткування до експорту товарів також прирівнюється передача товарів, оформлених у митному режимі експорту, під митний режим митного складу, для подальшого вивезення таких товарів з митної території України.

Відповідно до пп. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

Як встановлено в ході перевірки та підтверджено в процесі розгляду справи, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту та додатку до нього у листопаді 2005 р. позивач відправив на станцію призначення Рені-порт-екс Одеської залізниці кокс на загальну суму 1024898,52 грн. (202950,20 доларів США), та оформив на Східній регіональній митниці вантажно-митні декларації № 800000004/5/316524 від 29.11.2005 р., № 800000004/5/316525 від 29.11.2005 р., № 800000004/5/316526 від 30.11.2005 р. Відповідно до даних вантажно-митних декларацій відправником продукції/експортером та особою відповідальною за фінансове врегулювання є ЗАТ «Харківкокс», одержувачем - «СоаlаndСоkе ЕnterpriseАG», перевізником до станції призначення Рені-порт-екс Одеської залізниці - Південна залізниця.

Вантаж прибував на вказану станцію призначення партіями в період з 06 по 14 грудня 2005 р., але на адресу покупця був відправлений лише 29 березня 2006 р. - 30 березня 2006 р. у звязку з обєктивними обставинами, які підтверджуються доказами, що маються в матеріалах справи.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обовязок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації звязку з доставки покупцеві.

Судами встановлено, що згідно умов контракту № ССХК-1411/05 від 14.11.2005 р. (додаток № 1 від 25.11.2005 р.) поставка здійснювалася на умовах FСА станція Рени-порт-екс. Одеської залізниці (згідно Інкотермс 2000).

Термін «Франко перевізник» (FСА) означає, що продавець доставить товар, що пройшов митну очистку, зазначену покупцем перевізникові до названого місця, тобто обовязки продавця вважаються виповненими з моменту передачі товару перевізнику.

Відповідно до п. 7.6 контракту № ССХК-1411/05, обовязок продавця по поставці товару вважається виконаним після надання покупцю (його представнику) слідуючих документів: рахунку-фактури, сертифікату-якості, залізничних накладних, копій ВМД. Згідно п. 7.7 цього ж контракту, товар вважається відвантаженим продавцем та отриманий покупцем, згідно ваги, указаній в залізничних накладних. Вага, що вказана в залізничних накладних, є підставою для виставлення рахунків. Вказані умови були виконані позивачем в повному обсязі, що підтверджується залізничними накладними та вантажно-митними деклараціями.

Фірма «СоаlаndСоkе ЕnterpriseАG» (Швейцарія) оплатила дану партію товару в повному обсязі у визначений п. 6.1 контракту строк, про що свідчить платіжне доручення № 519 від 09.02.2006 р. на суму 202950,20 доларів США.

Наведене дає підстави колегії суддів погодитись з висновками судів про неправомірність позиції податкового органу, що реалізований позивачем у листопаді 2005 р. товар є обєктом оподаткування згідно пп. 3.3.1 п. 3.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та його оподаткування за ставкою 20% відповідно до пп. 6.1. п. 6.1 ст. 6 даного Закону. В спірному випадку позивач обґрунтовано застосував нульову ставку податку, оскільки ним в повному обсязі були виконані умови експортного контракту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без змін.

Ухвалу Харківськогоапеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. та постанову господарського суду Харківської області від 04.12.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Брайко А.І.

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Федоров М.О.