Вирок № 32671507, 26.07.2013, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

0520/5246/2012

1/264/24/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.07.2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мирошниченко Ю.М. при секретарі Степаненко Є.О., за участю прокурора Ніконової Т.М., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Мирне Тельманівського району Донецької обл., українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, не працюючої, не судимої, проживаючої в АДРЕСА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Суддя Тельманівського районного суду Донецької області ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з використанням наданої їй влади та службового становища одержала хабар у значному розмірі за наступних обставин.

У провадженні судді ОСОБА_2 знаходилась кримінальна справа стосовно ОСОБА_3, яка обвинувачувалася у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України і, вважаючи, що за результатами судового розгляду кримінальної справи їй може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі та, не бажаючи цього, вирішила дати ОСОБА_2 хабар, у зв'язку, з чим згідно з попередньою домовленістю, 4 січня 2012 року близько 15 години 50 хвилин прибула до суду, що знаходиться за адресою: Донецька обл., смт Тельманове, пр-т Тельмана, 1 для зустрічі з ОСОБА_2, яка в приміщенні службового кабінету дала згоду на отримання від ОСОБА_3 2000 доларів США за винесення щодо неї вироку з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

З цією метою ОСОБА_3 12 січня 2012 року близько 18 години в приміщенні службового кабінету повідомила ОСОБА_2 про готовність передати першу частину раніше обумовленого хабара, а саме 750 доларів США, на що та погодилась, після чого, не бажаючи отримувати хабар в приміщенні свого службового кабінету, запропонувала ОСОБА_3 пройти разом з нею на перший поверх приміщення суду, де близько 18 години 05 хвилин одержала від неї 750 доларів США, після чого повідомила ОСОБА_3 про необхідність передачі їй другої частини хабара 23.01.2012 року до початку судового засідання по кримінальній справі, що було призначене на 10 годину.

23 січня 2012 року приблизно о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_2 в своєму службовому кабінеті отримала від ОСОБА_3 другу частину хабара в сумі 1250 доларів США, а всього одержала від ОСОБА_3 у вигляді хабара валютні кошти в розмірі 2000 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 15979,60 грн.

Підсудна ОСОБА_2 визнала себе повністю винною у скоєнні інкримінованого їй злочину за вищенаведених обставин і підтвердила, що 12 та 23 січня 2012 року одержала від ОСОБА_3 750 и 1250 доларів США, відповідно, за призначення їй кримінального покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Крім її власних показань, вина підсудної в одержані хабара при встановлених судом обставинах повністю підтверджується наступними доказами.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що кримінальна справа за її обвинуваченням знаходилась у провадженні судді ОСОБА_2, секретар якої в листопаді 2011 року повідомила про бажання судді поговорити з нею. При зустрічі ОСОБА_2 висловилась про ймовірність призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі і порадила просити прокурора про поблажливість. Близько місяця потому, в день чергового судового засідання, вона знову зустрілася з ОСОБА_2, яка запитала чи відбулася розмова з прокурором, на що вона відповіла, що не має такої можливості з огляду на неприязні з ним стосунки. Затягування розгляду справи, поради звернутися до прокурора за поблажливістю, натяки на ймовірність позбавлення волі були нею розцінені як пропозиція дати прокурору хабар, в якому зацікавлена і сама суддя. Зважаючи на це, вирішила звернутися до правоохоронних органів і на початку січня 2012 року подала заяву про вимагання хабара до обласного управління міліції, де була оснащена спецтехнікою і прибула на зустріч з ОСОБА_2, котра показала їй аркуш паперу з написом «2000$», які вона їй передала частинами 12 і 23 січня, відповідно, 750 и 1250 доларів.

Свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що зі слів дружини знає про вимагання суддею хабара у розмірі 2000$ за пом'якшення покарання.

Допитана у якості свідка секретар судового засідання ОСОБА_9 пояснила, що в провадженні судді ОСОБА_2, за якою вона була закріплена, знаходилася кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3. Справа неодноразово відкладалася з різних причин. Після чергового засідання, яке відбулося 27 вересня 2011 року до неї звернулася ОСОБА_3, плакала, просила пустити її до судді, переживала, що прокурор попросить для неї покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки у неї з ним неприязні стосунки. Запитала, що їй робити, на що вона словами ОСОБА_2 відповіла, щоб та йшла й просила прокурора про поблажливість. ОСОБА_4 неодноразово зустрічалася з суддею, зокрема й 4 та 23 січня 2012 року, але ініціатором цих зустрічей була саме ОСОБА_3, яка, за її словами, знала, що суддя не налаштована позбавляти її волі, але боялася позиції прокурора.

Прокурор Тельманівського району Донецької області ОСОБА_5 та його заступник ОСОБА_6 і помічник ОСОБА_7, будучи допитаними у якості свідків, підтвердили, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 перебувала в провадженні судді ОСОБА_2.

Старший інспектор кримінально-виконавчої інспекції Тельманівського району ОСОБА_8 суду повідомила, що ОСОБА_2 зверталася до неї за роз'ясненнями з приводу перебування на обліку засуджених з іспитовим строком, що узгоджується з показаннями ОСОБА_4 про те, що підсудна запевнила її в тому, що домовилася з інспектором щодо лояльного ставлення у питанні реєстрації.

З матеріалів особової справи ОСОБА_2 вбачається, що указом Президента України № 1180/2000 від 31.10.2000 р. її було призначено на посаду судді Тельманівського районного суду Донецької області строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України № 3218-ІУ від 15.12.2005 р. вона обрана на посаду судді того ж суду безстроково. Рішенням Ради суддів України № 68 від 17.07.2009 р. ОСОБА_2 було призначено головою Тельманівського районного суду Донецької області строком на п'ять років. Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Донецької області ОСОБА_2 присвоєно другий кваліфікаційний клас судді (т. 1 а. с. 102-194).

В матеріалах справи мається копія кримінальної справи № 1-156/11 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, а також обліково-реєстраційна картка на кримінальну справу, журнал судових засідань судді ОСОБА_2 та контрольний журнали судових справ і матеріалів, переданих на її розгляд, з яких вбачається, що зазначена справа знаходилася в проваджені судді ОСОБА_2 (т. 3 а. с. 3-249, т. 4 а. с. 1-89, 169-186).

Згідно з протоколом вручення грошових коштів від 12.01.2012 р. співробітники УДСБЕЗ ГУ МВС України в Донецькій області вручили ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 750 доларів США (15 купюр номіналом 50 доларів США) з метою їх послідуючої передачі в якості першої частини хабара судді Тельманівського районного суду Донецької області ОСОБА_2 за винесення вироку із призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі на певний строк (т. 1 а. с. 18-25).

Відповідно до протоколу вручення грошових коштів від 23.01.2012р. співробітники УДСБЕЗ ГУ МВС України в Донецькій області вручили ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1250 доларів США (12 купюр номіналом 100 доларів США та купюра номіналом 50 доларів США) з метою їх послідуючої передачі в якості другої частини хабара судді Тельманівського районного суду Донецької області ОСОБА_2 за винесення вироку із призначенням покарання, не пов'язаного із позбавленням волі на певний строк (т. 1 а. с. 44-50).

Згідно з протоколом обшуку від 23 січня 2012 року у службовому кабінеті голови Тельманівського районного суду Донецької області ОСОБА_2 вилучено другу частину предмету хабара, а саме грошові кошти в сумі 1250 доларів США (12 купюр номіналом 100 доларів США та купюру номіналом 50 доларів США), які ОСОБА_2 одержала від ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 86-89).

З протоколу огляду предмету хабара, який також був оглянутий у судовому засіданні, видно, що грошові кошти, вилучені в результаті обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_2 за номіналом купюр та їх номерами співпадають з купюрами, одержаними ОСОБА_3 від співробітників міліції для передачі ОСОБА_2 в якості хабара (т. 2 а. с. 141-142).

У протоколах про результати проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів відображений зміст розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що відбувались 12 та 23 січня 2012 року (т. 2 а. с. 171-179).

Надані суду відеозаписи оперативно-розшукових заходів, здійснені 12 та 23 січня 2012 року показують як ОСОБА_2 одержала від ОСОБА_3 спочатку 750, а потім 1250 доларів США у якості хабара за призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Зауваження захисника щодо порушення процесуального порядку здійснення оперативно-розшукових заходів суд не бере до уваги, оскільки фактичні дані, одержані в результаті їх проведення не заперечуються підсудною.

Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_2 доведеною і кваліфікує її дії за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції, що була чинною на час вчинення злочину) як одержання хабара у значному розмірі, службовою особою, яка займає відповідальне становище, за виконання в інтересах того, хто дає хабар певних дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

Разом з тим, на думку суду, інкримінована підсудній кваліфікуюча ознака даного злочину - «вимагання хабара» не знайшла свого підтвердження, у зв'язку з чим виключена судом з пред'явленого їй обвинувачення з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 примітки до статті 368 КК України (в редакції, що була чинною на час вчинення злочину) вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Отже, відповідно до вимог кримінального закону вимагання може бути вчинене як у формі примушування, коли службова особа пред'являє вимогу дати хабар, погрожуючи у випадку невиконання цієї вимоги вчинити або не вчиняти з використанням влади чи службового становища дії, які можуть заподіяти шкоди правам і законним інтересам того, до кого звернута ця вимога, так і шляхом умисного створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігти шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів.

Не зважаючи на це, орган досудового слідства не визначився та не навів у обвинувальному висновку яка із зазначених форм вимагання мала місце в даному випадку.

Водночас, як надані суду відеоматеріали, так і показання самої ОСОБА_3 у суді не містять жодних свідчень наявності з боку підсудної будь-яких прямих чи опосередкованих погроз позбавити її волі, якщо вона не дасть хабар.

Відсутні такі дані й на електронному носії з аудіо записом розмови, що відбулася 04.01.2012р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка намагалася з'ясувати перспективи розгляду її справи. До того, ж суд на підставі ст. ст. 8, 62 Конституції України визнає цей доказ недопустимим як такий, що отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією (ст. 32) та Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. ст. 4, 9), оскільки дозвіл суду на проведення оперативно-розшукових дій з використанням технічних засобів стосовно ОСОБА_2 було надано підрозділу, який здійснював оперативно-розшукову діяльність у цій справі, лише 10 січня 2012 року (т. 5 а. с. 79).

Стороною захисту надана фотокопія заяви ОСОБА_3 від 04.01.2012 року про вимагання у неї ОСОБА_2 хабара в розмірі 2000 доларів США, тоді як органом досудового слідства до справи долучена заява, яка не містить даних про розмір хабара. При цьому жодна з них не зареєстрована в «Журналі реєстрації заяв, повідомлень про злочини, що вчинені або готуються». Натомість в ньому зареєстрований рапорт начальника відділу УГСБЕП, а із супровідного листа до матеріалів перевірки за даним фактом вбачається, що матеріали ці станом на 04.01.2012р. складалися з одного аркуша - вищезгаданого рапорту, що свідчить про те, що на початок розслідування не було ані заяви, ані пояснення ОСОБА_3, а розмір хабара був відомий ще до її першої зустрічі з ОСОБА_2.

Сама ж ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснювала, що затягування розгляду справи, поради звернутися до прокурора за поблажливістю, натяки на ймовірність позбавлення волі вона сприйняла як обставини, що створені аби змусити її дати хабара прокуророві, в чому, як вона вважала, була зацікавлена й суддя. Тобто таким було її суб'єктивне сприйняття ситуації, що склалася довкола її справи. Тоді як органом досудового слідства не встановлено та перед судом не доведено, що тривалий розгляд справи був результатом навмисних дій підсудної, а досліджені судом аудіо- та відеозаписи не дають жодних підстав вважати, що підсудна бодай натякала чи, тим більше, погрожувала ОСОБА_3 позбавленням або обмеженням волі.

При цьому свідок Папаяні суду повідомила, що розгляд справи відкладався з об'єктивних причин та стверджувала, що саме ОСОБА_3 щоразу намагалася потрапити до кабінету судді. За словами ОСОБА_3, та знала, що ОСОБА_2 не налаштована позбавляти її волі, але попри це вона начебто боялася позиції прокурора.

До того ж, згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_3 розуміла, що за результатами судового розгляду кримінальної справ, суддею ОСОБА_2 їй може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі та не бажала цього, а отже дала хабар за вчинення діяння, спрямованого на задоволення її протизаконних інтересів - винесення бажаного для неї судового рішення, що виключає наявність вимагання.

Саме на це звернув увагу Верховний Суд України у постанові від 4 жовтня 2012 року, де визначив правову позицію, за змістом якої у випадку, коли особа, яка дає хабар усвідомлює, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови дати його, то такі дії за своїми ознаками не утворюють вимагання хабара.

Призначаючи покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_2 вчинила тяжкий злочин.

Попри це, підсудна щиро покаялася, має сім'ю, чоловіка - інваліда 3-ї групи, тривалий бездоганний трудовий стаж, позитивні характеристики за місцем роботи і проживання, є інвалідом 3-ї групи внаслідок ішемічного інсульту.

Наведені обставини на підставі п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 66 КК України визнаються судом такими, що пом'якшують покарання і за відсутності обтяжуючих обставин переконують суд у можливості виправлення підсудної без його відбування із застосуванням правила ст. ст. 75, 76 КК України.

Виходячи з приписів ст. 77 КК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (п. 19 постанови від 24.10.2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання») додаткове покарання у вигляді конфіскації майна в таких випадках не призначається, у зв'язку з чим арешт з майна підсудної знімається.

Разом з тим, враховуючи, що підсудна вчинила тяжкий злочин, суд на підставі ст. 54 КК України вважає необхідним застосувати до неї додаткове покарання у вигляді позбавлення кваліфікаційного класу судді.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції, що була чинною на час вчинення злочину) і призначити їй покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням функцій представника влади строком на два роки.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_2 другого кваліфікаційного класу судді.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену від відбування основного покарання, якщо вона протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засуджену не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд залишається чинним до набрання вироком законної сили.

Проект вироку, чорнові записи протоколу судового засідання та сім судових повісток у кримінальній справі №1-24 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, три оптичні диски: DVD-R «Skiper» ідент. № 1060209042014 (інв. № 7438 від 30.12.2011); DVD-R «Skiper» ідент. № 1060109042236 (інв. № 7466 від 30.12.2011); DVD-R «Sony» ідент. № 1163416-REB21725 (інв. № 7500 від 30.12.2011) та пакет із 4 відеокасетами (mini DV) і пакет із 3 оптичними дисками DVD-RW із записами слідчих дій залишити у матеріалах кримінальної справи.

1250 доларів США (12 купюр номіналом 100 доларів США із наступними серіями: НС 06207565 В, HF 25853626 C, HF 40892072 F, HF 40892071 F, HC 06207563 B, HC 06207562 B, HC 36794852 B, HF 65081099 E, KB 45548373 B, HF 40892045 F, FF 69025711 B, HF 40892074F, 1 купюра номіналом 50 доларів США із серією та номером BI 62041652 A) повернути до УФРЕ ГУМВС України в Донецькій обл.

Журнал «Вісник державної судової адміністрації України» (офіційне науково-практичне видання) № 3 за 2011 р. та системний комп'ютерний блок «АМІ», ТУ У 13539835.001-99, серійний номер 128443, модель АМІ РС 220 повернути до Тельманівського районного суду Донецької області.

Арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченої ОСОБА_2, накладений постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України 02 лютого 2012 року скасувати.

Грошові кошти в розмірі 809 грн., передані на депозитний рахунок Генеральної прокуратури України 13 лютого 2012 року за квитанцією до прибуткового касового ордеру № 97, грошові кошти в розмірі 5700 доларів США, передані на депозитний рахунок Генеральної прокуратури України 22 лютого 2012 року за квитанцією до прибуткового касового ордеру № 11, грошові кошти в розмірі 4400 грн., передані на депозитний рахунок Генеральної прокуратури України 13 лютого 2012 року за квитанцією до прибуткового касового ордеру № 96 та три грошові банкноти номіналом 100 доларів США із серіями та номерами: FL 04226539 B, BG 37274742 A, DF 05535277 A, що перебувають у матеріалах кримінальної справи повернути ОСОБА_2.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: Мирошниченко Ю. М.