Ухвала суду № 32671456, 24.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/49/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

У Х В А Л А

24.07.2013 Справа № 5009/1795/12

Суддя Корсун В.Л. розглянувши матеріали скарги відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" від 31.05.13 № 01/142 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області

за позовною заявою: відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит", 69600, м. Запоріжжя, МСП-982, Північне шосе, 31-А

до відповідача: Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", 69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 23

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізький області, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50

про визнання права власності

За участі ВДВС - відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, 69000, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6

суддя Корсун В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Сердюченко В.В., довіреність від 06.03.13 б/н

від відповідача: не з'явився

від 3 особи 1: не з'явився

від 3 особи 2: не з'явився

від ВДВС: Юлдашев А.А., довіреність від10.10.12, № 3760-3/11

СУТЬ СПОРУ:

12.07.12 рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 5009/1795/12 у задоволені позову відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" (далі ВАТ "Вуглецевий композит") до Запорізької міської ради про визнання права власності відмовлено. Вказаним рішенням судом присуджено до стягнення з ВАТ "Вуглецевий композит" в доход Державного бюджету України 14 864 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.12 апеляційну скаргу ВАТ "Вуглецевий композит" задоволено, рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.12 у справі № 5009/1795/12 - скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ "Вуглецевий композит" до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно: будівлю вузлу зворотного водопостачання (інв. № 1020619 літ. "А") площею 965,8кв.м, будівлю фільтрувальної (інв. № 1020619 літ. "В") площею 361,3кв.м, градирню № 2 (інв. № 1020619 "№2") в кількості 1 шт., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Самоцвітна, 11 - задоволено. За ВАТ "Вуглецевий композит" визнано право власності на нерухоме майно: будівлю вузлу зворотного водопостачання (інв. № 1020619 літ. "А") площею 965,8кв.м, будівлю фільтрувальної (інв. № 1020619 літ. "В") площею 361,3кв.м, градирню № 2 (інв. № 1020619 "№2") в кількості 1 шт., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Самоцвітна, 11.

Вказаною постановою присуджено до стягнення в доход Державного бюджету України з ВАТ "Вуглецевий композит" судовий збір за подання позову в розмірі 9 732,61 грн. При цьому, з Запорізької міської ради, на користь ВАТ "Вуглецевий композит", присуджено до стягнення витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 866,31 грн.

24.01.13 на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.12 господарським судом видано два накази зі строком пред'явлення до виконання до 25.12.13, які 27.02.13 направлені стягувачам у відповідності до вимог ст. 116 ГПК України, а саме:

- наказ про стягнення з ВАТ "Вуглецевий композит" в доход Державного бюджету України 9732,61 грн. судового збору за подання позову надіслано до ДПІ Ленінського району м. Запоріжжя;

- наказ про стягнення з Запорізької міської ради на користь ВАТ "Вуглецевий композит" 4866,31 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги надіслано ВАТ "Вуглецевий композит".

03.06.13 до господарського суду Запорізької області надійшла скарга ВАТ "Вуглецевий композит" від 31.05.13 № 01/142 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (далі ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області), в якій скаржник просить суд:

- визнати дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Запорізької області від 24.01.13 за № 5009/1795/12 - неправомірними;

- визнати недійсною постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.04.13 (ВП № 37652050) за наказом господарського суду Запорізької області від 24.01.13 за № 5009/1795/12;

- зобов'язати ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області від 24.01.13 за № 5009/1795/12.

Ухвалою від 03.06.13 судом прийнято до розгляду скаргу ВАТ "Вуглецевий композит", судове засідання призначено на 10.07.13. Пунктом 5 вказаної ухвали судом, на підставі ч. 2 ст. 30 ГПК України, визнав обов'язковою явку в судове засідання старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області Соломенну К.В. (чи ін. уповноважену особу вказаного ВДВС для надання пояснень щодо правомірності (не правомірності) дій при винесенні постанови від 22.04.13 про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37652050).

Ухвалами суду від 10.07.13 та від 22.07.13 розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача, третьої особи 1 та ВДВС відкладався на 22.07.13 та на 24.07.13 відповідно.

Представник позивача (заявника) в судовому засіданні 24.07.13 підтримав заявлені вимоги викладені у скарзі від 31.05.13 № 01/142. Свою правову позицію обґрунтував наступним. 18.04.13 ВАТ "Вуглецевий композит" звернулось до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області із заявою про примусове виконання рішення. 22.05.13 на адресу позивача надійшла постанова старшого державного виконавця вказаного відділу про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37652050. Скаржник вважає, що вказана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого підлягає скасуванню з огляду на те, що державним виконавцем під час прийняття оскаржуваної постанови не було прийнято до уваги приписи ч.1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та не враховано те, що Запорізька міська рада (боржник) є органом місцевого самоврядування, та не є державним органом, державним підприємством, установою, організацією, юридичною особою, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Також, заявник зазначив, що наказ господарського суду від 24.01.13 № 5009/1795/12 є виконавчим документом в розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідає вимогам, які встановлені ст. 18 вказаного закону, пред'явлений до виконання до належного органу у відповідності до ч. 2 ст. 21 вказаного закону і строк пред'явлення його до виконання не закінчився. З огляду на викладене, позивач (заявник) вважає, що у державного виконавця не було законних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, тому така відмова є неправомірною, а постанова ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області від 22.04.13 ВП № 37652050 - незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Представники відповідача, третіх осіб 1, 2 в судове засідання 24.07.13 не з'явились. Вимоги ухвали суду від 03.06.13 у справі № 5009/1795/12 не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Поряд з цим, у матеріалах справи знаходиться пояснення третьої особи від 10.07.13, з якого вбачається, що представник регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізький області підтримує скаргу ВАТ "Вуглецевий композит" від 31.05.13 № 01/142.

При цьому, старший державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області Соломенна К.В. в судове засідання 24.07.13 не з'явилась не зважаючи на те, що її явка ухвалою від 22.07.13 у справі № 5009/1795/12 судом втретє була визнана обов'язковою.

Натомість, в судове засідання 24.07.13 з'явився уповноважений представник вказаного відділу Державної виконавчої служби Юлдашев А.А., який проти задоволення скарги ВАТ "Вуглецевий композит" від 31.05.13 № 01/142 заперечив. До суду надав заперечення від 24.07.13, в якому зазначив наступне. 17.04.13 на адресу відділу надійшла заява від представника ВАТ "Вуглецевий композит" щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5009/1795/12, виданого 24.01.13 господарським судом Запорізької області про стягнення з Запорізької міської ради на користь ВАТ "Вуглецевий композит" 4866,31грн. витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. 22.04.13 державним виконавцем розглянуто заяву стягувача та керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який передбачає, що виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснює орган державного казначейської служби України. Також у своєму запереченні представник ВДВС зазначив, що виходячи із роз'яснень Міністерства юстиції України, Запорізька міська рада входить (підзвітна) органам державної влади та охоплює поняття "державний орган". З огляду на викладене, представник вважає, що скарга ВАТ "Вуглецевий композит" є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Розгляд скарги здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Дослідивши та оцінивши наявні матеріали справи, а також представлені докази в їх сукупності суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З наданих до матеріалів справи ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області доказів вбачається, що 17.04.13 ВАТ "Вуглецевий композит" (позивач, стягувач) на підставі ст.ст. 2, 17, 25 Закону України "Про виконавче провадження" звернувся до вказаного відділу ДВС із заявою від 15.04.13 № 01/107 про прийняття до виконання виконавчого документа, а саме наказу господарського суду від 24.01.13 № 5009/1795/12 про стягнення із Запорізької міської ради на користь ВАТ "Вуглецевий композит" 4866,31 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

22.04.13 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області Соломенною К.В. за результатом розгляду заяви ВАТ "Вуглецевий композит" винесено постанову (яка оскаржується) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) № 37652050 за наказом господарського суду від 24.01.13 № 5009/1795/12.

Як свідчить зміст мотивувальної частини оскаржуваної постанови від 22.04.13 про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37652050, держвиконавець зазначає, що на час її (постанови) винесення є наявними передбачені законом обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, а саме: з 01.01.13 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Зокрема, ст. 3 Закону передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган здійснюється Державною казначейською службою України (…). У відповідності до норм вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів здійснюється Державною казначейською службою України з урахуванням особливостей передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.13 № 45. При цьому, у своїй постанові керуючись, ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 № 845 державний виконавець рекомендує стягувачу пред'явити виконавчий документ щодо стягнення суми боргу з державного органу безпосередньо до Державної казначейської служби України. Враховуючи викладене, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" старший державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області Соломенна К.В. постановила відмовити в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 5009/1795/12 виданого 24.01.13.

Супровідним листом за вих. від 23.04.13 № 3628-6/11 копія вказаної постанови та наказ господарського суду від 24.01.13 № 5009/1795/12 направлені ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області на адресу ВАТ "Вуглецевий композит".

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV, зі змінами станом на час розгляду скарги), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та ін. органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу").

Частиною 1 ст. 6 Закону № 606-XIV закріплено, що держвиконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного у ст. 17 цього Закону. Зокрема, державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів … (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що (…) на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Згідно із ст. 25 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Так, зокрема відповідно до п. 8 вказаної статті, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності ін. передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З 01.01.13 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05.06.12 (далі Закон № 4901-VI), яким встановлено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання (ч.1 ст. 1 Закону).

Частиною 1 ст. 3 вказаного Закону № 4901-VI закріплено положення, яке кореспондується з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 2 Закону № 4901-VI унормовано, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є: державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

У оскаржуваній постанові держвиконавець зазначив, що стягнення проводиться з державного органу, і у зв'язку із цим на підставі ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.11 № 845, рекомендує стягувачу звернутись безпосередньо до Державної казначейської служби України.

Проте, такий висновок державного виконавця є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч. 3 ст. 140 основного Закону України). Так, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 (із відповідними змінами), визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 1 ст. 10 цього Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.03.02 № 6-рп/2002 у справі № 1-9/2002 закріплено, що відповідно до ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. З цього конституційного положення у системному взаємозв'язку з положеннями ст. 6 Конституції України про те, що державна Влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, слідує, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні (ст. 7 Конституції України).

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16.10.96 № 422/96-ВР, рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом (ч. 4 ст. 70 Закону № 422/96-ВР).

Із наведеного слідує, що Запорізька міська рада - боржник за наказом від 24.01.13 № 5009/1795/12, є органом місцевого самоврядування та не належить до органів державної влади.

А отже, висновок державного виконавця, що боржником за наказом господарського суду від 24.01.13 № 5009/1795/12 є орган державної влади та про те, що вказаний наказ підлягає виконанню Державною казначейською службою України на підставі ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не відповідає приписам Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". А передбачені ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", в т.ч. п. 8 вказаної статті (на яку посилається державний виконавець в оскаржуваній постанові) обставини, які виключають здійснення виконавчого провадження Державною виконавчою службою за наказом господарського суду від 24.01.13 № 5009/1795/12, були відсутні. А тому, винесена старшим держвиконавцем Соломенною К.В постанова від 22.04.13 про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37652050 є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та порушує гарантовані вказаними законом права та законні інтереси ВАТ "Вуглецевий композит".

Оскільки роз'яснення Міністерства юстиції України за підписом заступника Міністра Ворони Д.М. (яке надане на лист ДВС від 03.12.12 № 3.14/3.4/1655 щодо визначення єдиного підходу до застосування положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"), на яке посилався у своїх запереченнях під час розгляду цієї скарги уповноважений представник ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області, не є ні законодавчим, ні іншим підзаконним нормативно-правовим актом, а лише носить інформативний характер, судом вказаний лист залишається поза увагою через необґрунтованість.

Так як за наказом господарського суду від 24.01.13 у справі № 5009/1795/12 боржником є саме Запорізька міська рада, а не структурний підрозділ виконавчого комітету вказаної ради, надуманими і безпідставними є твердження, викладені у запереченні представника ВДВС від 24.07.13 про те, що виходячи із роз'яснення Міністерства юстиції України, Запорізька міська рада підзвітна органам державної влади та охоплюється поняттям "державний орган".

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 № 845, який (Порядок) є підзаконним нормативно-правовим актом. Згідно із абз. 2 п. 2 вищевказаного Порядку, боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкритті в органах Казначейства.

Відповідно до п. 6 цього Порядку № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який слід перераховувати кошти; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (…).

З наведеного вбачається, що чинне законодавство передбачає для стягувача в даному конкретному випадку певну законодавчу альтернативу: або звернутись із відповідною заявою до органу Державної виконавчої служби в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", або звернутись до Державної казначейської служби згідно із Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ. А відтак, право вибору місця виконання між кількома органами, що можуть вчиняти виконавчі дії з примусового виконання рішення належить стягувачу, а не в якому разі державному виконавцю ДВС.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.12 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.12 № 11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналіз вищевикладених приписів чинного законодавства, в т.ч. ст. 6, 17, 18, 19, 21, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що державний виконавець не мав передбачених законом підстав для відмови ВАТ "Вуглецевий композит" у прийняті до примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 24.01.13 у справі № 5009/1795/12. А відтак, старшим державним виконавцем необґрунтовано та безпідставно винесено постанову від 22.04.13 про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37652050 (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 24.01.13 у справі № 5009/1795/12 про стягнення із Запорізької міської ради на користь ВАТ "Вуглецевий композит" 4866,31 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи, що ВАТ "Вуглецевий композит" 17.04.13 звернувся до ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області із заявою про прийняття до виконання виконавчого документа (наказу господарського суду від 24.01.13 № 5009/1795/12), і що державним виконавцем було безпідставно відмовлено ВАТ "Вуглецевий композит" у відкритті виконавчого провадження, і що вказані дії державного виконавця порушують вказані вище конституційні гарантії та перешкоджають відновленню порушених прав, свобод та законних інтересів ВАТ "Вуглецевий композит", суд дійшов висновку про те, що дії старшого державного виконавця при винесенні постанови від 22.04.13 про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37652050 (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) суперечать нормам чинного законодавства, порушують права ВАТ "Вуглецевий композит" (як однієї зі сторін виконавчого провадження), а тому винесена постанова від 22.04.13 про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП № 37652050) є незаконною, а дії старшого державного виконавця вказаного відділу ДВС - неправомірними.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (з наступними змінами та доповненнями), за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що норми ч. 1 ст. 33 ГПК України свідчать про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги ВАТ "Вуглецевий композит" про визнання неправомірними дій відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Запорізької області від 24.01.13 № 5009/1795/12 та про визнання недійсною постанови старшого державного виконавця Соломенної К.В. від 22.04.13 про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37652050 є правомірними, обґрунтованими, заснованими на законі, підтвердженими зібраними у справі доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. У зв'язку з чим оскаржувана постанова старшого державного виконавця від 22.04.13 про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37652050 визнається судом недійсною, як така що винесена неправомірно з порушенням норм чинного законодавства, а дії старшого державного виконавця вказаного відділу ДВС - неправомірними.

Разом з тим, у п. 3 прохальної частини своєї скарги ВАТ "Вуглецевий композит" просить суд зобов'язати ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області від 24.01.13 № 5009/1795/12 та відкрити виконавче провадження.

Проте, позивач (заявник) у своїй скарзі та під час її розгляду в суді не обґрунтував, яким чином та на підставі яких норм чинного законодавства вказаний відділ ДВС має прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області від 24.01.13 № 5009/1795/12 та відкрити виконавче провадження у випадку, коли оригінал виконавчого документа (вищевказаного наказу) у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області відсутній станом на час розгляду цієї скарги та, зі слів представника заявника, станом на 24.07.13, перебуває на підприємстві позивача - ВАТ "Вуглецевий композит".

З підстав зазначених вище, а також враховуючи, що неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", оформленого у відповідності до вимог ст. 18 цього Закону, є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження (згідно п.2 ст. 26 вказаного Закону), судом визнається необґрунтованою та, у зв'язку з чим, відхиляється вимога позивача (заявника) викладена у п. 3 прохальної частини скарги щодо зобов'язання ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області від 24.01.13 № 5009/1795/12 (за відсутності доказів направлення, отримання та знаходження такого наказу у ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області станом на час розгляду цієї скарги) та відкрити виконавче провадження.

Керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 86, 1212 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" від 31.05.13 № 01/142 задовольнити частково.

Визнати дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Запорізької області від 24.01.13 № 5009/1795/12 -неправомірними.

Визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Соломенної К.В. від 22.04.13 про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37652050 (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за наказом господарського суду Запорізької області від 24.01.13 № 5009/1795/12.

В іншій частині - скаргу відхилити.

Екземпляр ухвали надіслати сторонам у справі, третім особам та до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області.

Суддя В.Л. Корсун