Постанова № 32670839, 02.07.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р. Справа № 821/1206/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Каховське" Національної академії аграрних наук України" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Каховське" Національної академії аграрних наук України" (далі - позивач, ДП « ДГ "Каховське" НААН України") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Каховська ОДПІ), у якому просить:

- визнати нечинним та скасувати акт №40/22/00497302 від 06.03.2013 року Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства "Дослідне господарство "Каховське" Національної академії аграрних наук України", код 00497302, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 року, у частині нарахування пені по датку з доходів фізичних осіб у сумі 447275,51 грн. та завищеного податкового кредиту у сумі 27 840 грн.;

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 20.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62640,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 27840,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 34800,00 грн.

Ухвалою суду від 29.03.2013 р. відмовлено у відкриті провадження щодо позовних вимог про визнання нечинним та скасування акту перевірки №40/22/00497302 від 06.03.2013 року в частині нарахування пені по податку з доходів фізичних осіб у сумі 447275,51 грн. та завищеного податкового кредиту у сумі 27 840 грн.

В обґрунтування заявлених вимог щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092200 від 20.03.2013 року позивач зазначає, що визнаючи правочин нікчемним податковий орган порушив норми ст. 207 ГК України, ст. 203 ЦК України, ст. 184 Податкового кодексу України, оскільки податковим законодавством України обумовлено головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту саме використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ. Позивач вказує, що на момент вчинення господарської операції з ПП "Геліос КС", під сумнів вчинення якої ставить відповідач, вказаний контрагент був платником ПДВ, а тому отримані ПП «Геліос КС» видаткова та податкова накладні, є первинними документами, які дають право підприємству формувати показники звітності з ПДВ. Крім того, позивач зазначає, що отримана від ПП «Геліос КС» сіль глифосата у кількості 3600,00 літрів на суму 167040,00 у т. ч. ПДВ 27840,00 грн. використана у господарській діяльності при хімічній прополці сої, що підтверджує настання правових наслідків за даним правочином, зумовленим законодавством. Враховуючи викладене, позивач просить податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду подано заперечення проти позову відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки податковий орган вважає, що в ході перевірки визнано нікчемною угоду з поставки ПП «Геліос КС» солі глифосата на суму ПДВ 27840,00 грн., як така що не спрямована на реальне настання правових наслідків, що є порушенням пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4., пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно завищенням податкового кредиту на вказану суму ПДВ, задекларовану позивачем у скороченій декларації з ПДВ за травень 2010 року.

В судове засідання, призначене на 02.07.2012 року, представники сторін не з'явились.

26.06.2013 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням у відрядженні.

Частиною 4 ст.128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши зміст даного клопотання судом встановлено, що до нього не надано доказів на підтвердження перебування представника відповідача у відрядження, що є підставою для визнання явки представника відповідача в судове засідання не поважною.

Отже, надання відповідачем письмових заперечень проти адміністративного позову дає підстави суду розглянути справу без участі відповідача за наявними у справі документами.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Каховське" Національної академії аграрних наук України" є юридичною особою відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.07.2000 р. за №14921200000000003.

Основними видами діяльності ДП « ДГ "Каховське" НААН України" згідно Довідки про включення до ЄДРПОУ та коду КВЕД є - 01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур.

У перевіреному періоді ДП "ДГ "Каховське" НААН України" було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та відповідно наказу Каховської ОДШ від 06.02.13 р. № 114 проведена позапланова виїзна перевірка ДП «ДГ «Каховське» НААН України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт 06.03.2013 року № 40/22/00497302 (далі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки встановлено декілька порушень, проте на прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення вплинув висновок щодо порушення пп 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 - ВР та ч. 1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного Кодексу України) внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит у травні 2010 року в сумі 27 840,00 грн.

На підставі вказаного висновку Каховською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 20.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62640,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 27840,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 34800,00 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

Судом встановлено, що перебуваючи на спеціальному режимі оподаткування, ДП «ДГ "Каховське" НААН України" до Каховської ОДПІ було надано за вх. №9002133204 податкову декларацію з ПДВ (скорочену) за травень 2010 року та згідно додатку № 2 до декларації у розділі ІІ «Податковий кредит» (рядок 36) відображено суму податкового кредиту з ПДВ 27840,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, то в ході проведення перевірки ДП "ДГ "Каховське" НААН України у травні 2010 року встановлено постачальника мінеральних добрив, а саме ПП «Геліос КС», який відповідно до наданих підприємством первинних документів - видаткової накладної, податкової накладної, картки рахунку, платіжного доручення поставив на адресу ДП "ДГ «Каховське» НААН України сіль глифосата у кількості 3600,00 літрів на суму 167040,00 грн. у т. ч. ПДВ 27840,00 грн. Проте, Каховська ОДПІ вказує, що по вказаному контрагенту від ДПІ у м. Херсон Херсонської області ДПС надійшов лист з інформацією про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій, в якому зазначено, що остання податкова декларація з ПДВ ПП «Геліос КС» подано за лютий 2010 року, податкова звітність за березень 2010 не визнана як податкова декларація, починаючи з квітня 2010 року контрагент не подає податкову звітність. Таким чином, за результатами проведеного аналізу податкової звітності ОДПІ вважає неможливим підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності ПП «Геліос КС» у травні 2010 року, а первинні бухгалтерські та податкові документи, отриманні від ПП «Геліос КС» за травень 2010 року, які включено ДП "ДГ «Каховське» НААН України до податкового обліку з ПДВ порушують публічний порядок, встановлений Законом України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказані обставини вплинули на висновок, що правочини позивача з постачальником ПП «Геліос КС» у травні 2010 року не мали на меті настання правових наслідків і відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, що є наслідком неправомірного декларування ДП "ДГ «Каховське» НААН України у травні 2010 року у скорочених деклараціях з ПДВ податковий кредит на суму ПДВ 27 840,00 грн. по угоді з вказаним контрагентом.

Суд не погоджується з вказаним висновком Каховської ОДПІ виходячи із наступного.

Щодо реального виконання умов усного договору поставки, укладеного між ДП "ДГ «Каховське» НААН України та ПП «Геліос КС», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2010 року ДП "ДГ «Каховське» НААН України уклав з ПП «Геліос КС» усний договір поставки солі глифосата у кількості 3 600,00 літрів на суму 167 040,00 грн. у т. ч. ПДВ 27 840,00 грн.

Факт поставки ПП «Геліос КС» на адресу ДП "ДГ «Каховське» НААН України солі глифосата підтверджується видатковою накладною від 06.05.2010 р. за № РН-0000016, податковою накладною від 06.05.2010 р. за № 16. Оплата за отриманий товар здійснена у безготівковій формі, про що свідчить копія пл. доручення № 263 від 07.05.2010 р.

Доказом використання позивачем у власній господарській діяльності солі глифосата є її використання при хімічній прополці сої, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи матеріального звіту за травень 2010 р. та актом № 2 про використання добрив від 20.05.2010 р.

Суд звертає увагу на те, що відповідач в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкової накладної, за якою позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкової декларації, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем податкового кредиту, натомість в акті перевірки підтверджує факти повної сплати позивачем вартості товару з урахуванням ПДВ.

Спірні правовідносини, які виникли у травні 2010 році, були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР ( далі Закон України № 168/97 - ВР).

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України № 168/97 - ВР визначено, що платник податку на додану вартість - особа, яка відповідно до вказаного закону зобов'язана здійснювати утримання або внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У пункту 1.3 статті 1 Закону України № 168/97 - ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно з пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, ст. ст. 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе персональну відповідальність з порушення правил ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що податковим законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість.

З акту перевірки судом встановлено, що на момент здійснення поставки мінерального добрива ПП «Геліос КС» мав свідоцтво платника податку на додану вартість, оскільки податковий орган вказує, що контрагентом ПП «Геліос КС» у 09.07.2007 році було отримано свідоцтво платника ПДВ, та анульоване 25.09.2008 року за надання декларацій про відсутність поставок, у періоді з 25.05.2009 контрагентом знову було отримано свідоцтво платника ПДВ, яке було анульовано 20.05.2010 року.

Інших доказів на підтвердження наявності факту обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товару, отриманого від ПП «Геліос КС» на момент оформлення податкової накладної відповідачем в силу положень ст.71 КАС України суду не надано.

Крім того, суд вважає помилковими висновки відповідача, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, щодо нікчемності поставки мінеральних добрив на адресу позивача з посиланням на частини 1, 5 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, виходячи із наступного.

За змістом статей 203, 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Однак, Каховською ОДПІ не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Даною нормою визначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена виключно законом, а не актами перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, як це передбачено ст. 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що ОДПІ належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість укладених позивачем з ПП «Геліос КС» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Додатково суд відмічає, що ДП "ДГ «Каховське» НААН України є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, господарські операції ПП «Геліос КС» відображено в декларації ПДВ ( скорочена).

Згідно п. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла у травні 2010 року) сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Якщо сума ПДВ, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Спеціальний режим оподаткування передбачав звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати цього податку за ставкою, визначеною у пункті 6.1 статті 6 цього Закону; сума податку, отримана сільськогосподарським підприємством внаслідок застосування ставок, визначених пунктом 8-1.2 ст.8 Закону повністю залишається у власності сільськогосподарського підприємства, не підлягає сплаті (стягненню) до бюджету в межах норм цього Закону та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробничих факторів, а також для інших цілей; не включається до складу валових доходів сільськогосподарського підприємства з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

ДП "ДГ «Каховське» НААН України є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, тому порушення, які допущені при декларуванні податкового кредиту в спеціальній декларації, ніяким чином не впливають на розрахунки з бюджетом, оскільки скорочена декларація (її форма та порядок заповнення) взагалі не передбачає розрахунки з бюджетом, внаслідок чого зобов'язання, які виникають за цією декларацією, не могли визначатись як податкові або грошові зобов'язання до бюджету.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (який діяв на момент порушення) передбачено в п. 1.2 ст. 1, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З правового аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що обов'язок підприємства щодо сплати ПДВ має спеціальний режим, і оскільки податок за скороченою декларацією не підлягає перерахуванню до бюджету, відповідно, ці кошти не являлись в перевіряємому періоді податковим зобов'язанням позивача. За таке порушення, як заниження податкового кредиту по скороченій декларації з ПДВ в 2010 році не передбачалось відповідальності у вигляді донарахування заниженої суми як податкового зобов'язання (тобто до бюджету) та застосування штрафної санкцій. Сума, визначена ДПІ як сума грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 27 840,00 грн., має спеціальний режим, зокрема ця сума ПДВ повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва і оскільки зазначена сума не підлягає перерахуванню до бюджету, остання не являється податковим зобов'язанням позивача. Тому визначення спірним податковим повідомленням-рішенням цієї суми є безпідставним. При цьому судом враховується, що ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не передбачена можливість застосування штрафних санкцій за заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті не до бюджету, а залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства.

У розрахунку податкового зобов'язання та штрафних ( фінансових) санкцій з ПДВ до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначено, що відповідачем у зв'язку з визначення суми грошового зобов'язання застосована штрафна санкція з посиланням на п.п.123.1 та 123.2 Податкового кодексу України.

Оскільки судом встановлено, що ОДПІ безпідставно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість, то відповідно до змісту ст. 123 Податкового кодексу України, у податкового органу були відсутні також і підстави для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, ОДПІ як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, позовні вимоги ДП "ДГ «Каховське» НААН України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 20.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62640,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 27840,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 34800,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1