Рішення № 32670633, 30.07.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2303/2062/13

303/4259/13

Ряд стат звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 липня 2013 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Морозової Н. Л.

при секретарі Стегура Н. Р.

за участю: представника позивача Васильчук В. А.

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и в:

Позивач, ЗАТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) звернувся в суд з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок літ. А, загальною площею 81,70 кв.м., житловою площею 43,20 кв.м. та житловий будинок літери Б. загальною площею 108,00 кв.м., житловою площею, 35,70 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № МКА1GА00000002 від 18.08.2005 р.) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МКА1GА00000002 від 18.08.2005 року, в розмірі 22 583,99 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.06.2013 року складає 180 446,08 гривень. Крім того, просить виселити Відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою : АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку в територіальному органі ДМС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_5 відповідно до кредитного договору № МКА1GА00000002 від 18.08.2005 року укладеного з ПАТ КБ „ПриватБанк", отримав кредит у розмірі 15 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.08.2009 року. Банк свої зобов'язання за договором виконав повністю - надавши у розпорядження ОСОБА_2 суму кредитних коштів визначену договором. Внаслідок неналежного виконання кредитоотримувачем взятих на себе зобов'язань, виникла сума боргу, яка станом на 05.06.2013 року склала 22 583,99 доларів США в т. ч. 9 204,23 доларів США -заборгованість за кредитом, 8 763,97 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 911,36 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3 704,43 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_4, було укладено договір іпотеки № МКА1GА00000002 від 18.08.2005 р , згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок літ. А, загальною площею 81,70 кв.м., житловою площею 43,20 кв.м. та житловий будинок літери Б. загальною площею 108,00 кв.м., житловою площею, 35,70 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві спільної часткової власності в частках: ОСОБА_2 5/8 частки і ОСОБА_4 3/8 частки об'єкту іпотеки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з наведених у заяві обставин, просив суд позов задоволити повністю.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явилася, заперечення на позов не подала. Про день, час і місце розгляду справи повідомлялася судом на останню відому адресу, тому суд вважає її належним чином повідомленою (наявні повідомлення).

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на те, що ставка відсотків є завишеною, а тому суму заборгованості не визнає на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» та розрахунок заборгованості просить не брати до уваги.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до п. 1.1. кредитного договору № МКА1GА00000002 від 18.08.2005 року укладеного з ПАТ КБ „ПриватБанк", отримав кредит у розмірі 15 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та комісії в розмірі 0,16 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати та зі сплатою комісії одноразово в момент надання кредиту в розмірі 1% (два відсотки) від суми кредиту, винагороди в розмірі згідно п. 1.3 договору з кінцевим терміном повернення 17.08.2009 року.

Для виконання умов договору Банк відкрив позичальнику рахунки для погашення окремо: заборгованості,, кредитний рахунок, рахунок по відсоткам, рахунок для обліку комісії (а.с28).

Банк свої зобов'язання за договором виконав повністю - надавши у розпорядження ОСОБА_5 суму кредитних коштів визначену договором та умовами надання кредиту, що стверджується ордером-розпорядженням від 18.08.2005 року на суму 9 700,00 доларів (с. 32).

Внаслідок неналежного виконання кредитоотримувачем взятих на себе зобов'язань, виникла сума боргу, яка станом на 05.06.2013 року склала 22 583,99 доларів США в т. ч.9 204,23 доларів США -заборгованість за кредитом, 8 763,97 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 911,36 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3 704,43 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що стверджується розрахунком заборгованості.

У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_4, було укладено договір іпотеки № МКА1GА00000002 від 18.08.2005 р , згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок літ. А, загальною площею 81,70 кв.м., житловою площею 43,20 кв.м. та житловий будинок літери Б. загальною площею 108,00 кв.м., житловою площею, 35,70 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві спільної часткової власності в частках: ОСОБА_2 5/8 частки і ОСОБА_4 3/8 частки об'єкту іпотеки (а.с.35-38)

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобов"язаний виконати свій обов'язок.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання. У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК Ураїни, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

Згідно ч. 1 ст.33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основне зобов'язання /зобов'язання за договором кредиту/ шляхом звернення на предмет іпотеки. У відповідності до ст.6 ЗУ „Про іпотеку", іпотека поширюється на земельну ділянку на якій розташоване об'єкти і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливе без їх знецінення.

Частиною 2 ст. 39 Закону України „Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Крім того. ч.1 ст.40 Закону України „Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України встановлено, що звернення стягнення на передані в іпотек житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду, у своєму листі від 07.10.2010, "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин", роз'янює: Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом. Статтею 39 Закону N 898-IV передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.Разом з тим ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону N 898-IV. Таким чином, Закон N 898-IV містить в собі суперечливі позиції щодо процедури проведення виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, оскільки передбачає можливість їх виселення в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця. Виходячи із аналізу наведених правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону N 898-IV та ч. 3 ст. 109 ЖК, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору та закону щодо виконання зобов'язань взятих на себе за кредитним договором, виконання яких забезпечено договором іпотеки укладеного між Банком та відповідачами - ОСОБА_2, ОСОБА_4.

Відповідачі-іпотекодавці належним чином повідомлялася Банком про необхідність погашення заборгованості та про те, що у противному випадку Банк використає своє право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с22). Вказані повідомлення отримані відповідачаами (наявні розписки від 22.04.2013 року.

На момент розгляду справи в суді ОСОБА_2 не погасив існуючу заборгованість перед позивачем зі сплатою кредиту. За таких обставин, у Банку (Іпотекодержателя) виникло право задовольнити свої вимоги за основне зобов'язання /зобов'язання за договором кредиту/ шляхом звернення на предмет іпотеки.

Суд констатує, що сума заборгованості перед Банком особи, яка отримала кредит - ОСОБА_2 складає 22 583,99 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.06.2013 року складає 180 446,08 гривень, а вартість предмету іпотеки, що належить на праві спільної часткової власності відповідачам, згідно п.10. договору іпотеки складає 81 428,72 гривень..

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду, у листі від 07.10.2010, "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин", зазначає, що вирішуючи питання, що стосується оцінки майна - предмета іпотеки, суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача 1, щодо незаконності збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку Банком, оскільки п. 2.3.1 договору кредиту, підписаного сторонами, встановлено що Банк має право в односторонньому порядку переглядати процентну ставку за користування кредитом за певних (визначеним цим пунктом0 обставин. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до початку дії зміненої процентної ставки.

Представником відповідача, в судовому засіданні не доведено незаконність підвищення Банком процентної ставки та порушення Закону України «Про захист прав споживачів», на який посилається представник відповідача, як на підставу своїх заперечень проти позову.

Таким чином, вимоги позову підтримані представником позивача в судовому засідання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - є підставними, документально підтвердженими та законодавчо обгрунтованими, а тому підлягають до задоволення. Таке визнається і представником відповідача.

Щодо вимоги позову про виселення осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, що є предметом договору іпотеки зі зняттям їх з реєстрації місця проживання суд вважає, що вона є передчасною, оскільки у відповідно до ч.1 ст.7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ч.1 ЦПК України з відповідача на користь "Банку" слід стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 10, 60, 88, 207, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 204, 509, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, Законом України „Про іпотеку", ст. 109 ЖК України, ч.1 ст.7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні", суд -

р і ш и в :

Позов задоволити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором МКА1GА00000002 від 18.08.2005 року, в розмірі 22 583,99 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.06.2013 року складає 180 446,08 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок літ. А, загальною площею 81,70 кв.м., житловою площею 43,20 кв.м. та житловий будинок літери Б. загальною площею 108,00 кв.м., житловою площею, 35,70 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 в частині 3/8 та ОСОБА_2 частині 5/8, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № МКА1GА00000002 від 18.08.2005 р.) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки .

У решті вимог позову відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., ІПН НОМЕР_2, зареєстрованої в АДРЕСА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 49094, м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570 судові витрати в розмірі 1804,46 гривень судового збору на р/р № 64993919400001.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Морозова Н. Л.