Постанова № 32670027, 30.07.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/2618/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючої - судді Соломко І.І.,

суддів Житняк Л.О., Бородавкіної С.В.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

представників Головного управління

Міндоходів у Чернігівській області Ніщимного О.О., Качанка О.М.,

представника ЧОДПІ Сетченко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 (надалі - позивач) у 2008 році звернувся до Чернігівського адміністративного суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області (надалі - ДПА у Чернігівськй області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації у Чернігівській області від 22.05.2008 року № 116-о «Про звільнення ОСОБА_6», поновити на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції з 22.05.2008 року, зобов'язати відповідача виплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з Державної податкової адміністрації в Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.05.2008 року по 22.05.2009 року в сумі 23108,88грн.(а.с.61,86,87).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірний наказ про його звільнення є протиправним, оскільки процедура його оформлення відбулась з порушенням нормативно-правових актів України, а тому наказ ДПА у Чернігівській області від 22.05.2008 року № 116-о підлягає скасуванню.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 року справу направлено на новий судовий розгляд.

16.07.2013 року ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду замінено Державну податкову адміністрацію в Чернігівській області на Головне управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі - ГУ Міндоходів у Чернігівській області) та залучено другого відповідача Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі-Чернігівська ОДПІ у Чернігівській області), т.І, а.с. 206-208.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву, в якій остаточно просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації у Чернігівській області від 22.05.2008 року № 116-о «Про звільнення ОСОБА_6»; поновити ОСОБА_6 на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції з 23.05.2008 року; стягнути з Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь ОСОБА_6 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; зобов'язати Головне управління Міндоходів у Чернігівській області та Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області надати звіт про виконання постанови суду.

Представники ГУ Міндоходів у Чернігівській області в судовому засіданні проти позову заперечували, вважають звільнення позивача за пунктом 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 pоку № 114 законним та обґрунтованим. Пунктом 68 вказаного Положення встановлено граничний строк протягом якого посадова особа, якій надано право звільняти працівників ОВС, може прийняти рішення про звільнення за власним бажанням. Позивач рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням подав 31.03.2008 року та просив його звільнити з 02.04.2008 року. Керівництвом строк звільнення позивача погоджено і цим самим досягнуто домовленості про дату звільнення, а те, що ОСОБА_6 не подав рапорт за три місяці до дня звільнення, а вказав в рапорті дату звільнення 02.04.2008 року, жодним чином не звужує гідність та його особисті права та не створює жодних перешкод в реалізації його конституційних прав на звільнення. Крім того вказали, що висновок атестаційної комісії не мав вирішального значення, оскільки не є обов'язковим при звільненні за власним бажанням. За таких обставин, на думку представників, існували всі підстави для звільнення позивача у більш короткий строк, як передбачено пунктом 68 Положення, тому ДПА у Чернігівській області правомірно було прийнято рішення про звільнення позивача зі служби за пунктом 64 «ж» Положення, зважаючи на що просять відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник Чернігівської ОДПІ у Чернігівській області в судовому засіданні позов не визнала та зазначила, що позивач в рапорті вказав дату звільнення-02.04.2008 року. Дана обставина, на думку представника, свідчить про те, що позивач погодився на звільнення у більш короткий строк. Тому оскаржуваний наказ вважає правомірним.

Заслухавши представника позивача, представників ГУ Міндоходів у Чернігівській області та Чернігівської ОДПІ у Чернігівській області, розглянувши документи і матеріали, судом встановлено наступне.

21.12.1999 року ОСОБА_6 прийнятий на службу в податкову міліцію Чернігівської міжрайонної податкової інспекції, що підтверджується копією трудової книжки (т. І, а.с.237).

29.02.2008 року до ДПА в Чернігівській області надійшов рапорт капітана податкової міліції ОСОБА_6, в якому останній просив звільнити його зі служби в податковій міліції після виходу з відпустки та використання відгулів у зв'язку з невиконанням Чернігівською МДПІ законодавства про працю (т. І, а.с.65).

31.03.2008 року до ДПА в Чернігівській області надійшов рапорт ОСОБА_6 в доповнення до рапорту від 29.04.2013 року, в якому останній просив звільнити його за власним бажанням з 02.04.2008 року (т. І а.с.66).

Листом ДПА в Чернігівській області 08.04.2008 року № 93/т/04-205 ОСОБА_6 повідомлений про необхідність проходження атестації при звільненні за власним бажанням (т.І,а.с.64).

Наказом ДПА у Чернігівській області № 116-о від 22.05.2008 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 року № 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення ї вислугу років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 pоку № 114, звільнено із займаної посади та з податкової міліції капітана податкової міліції ОСОБА_6, оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ на підставі пункту 64 «ж» (за власним бажанням), (т. І а.с.68-69).

Не погоджуючись з вказаним наказом, позивач звернувся до суду.

Частиною першою та другою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509, Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509 (станом на час виникнення спірних правовідносин), особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством України для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (далі-Положення).

Відповідно до пункту 10 Положення, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом «ж» пункту 64 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби за власним бажанням при наявності повноважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно з пунктом 68 Положення, особи, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

За змістом вищезазначеного пункту -дотримання трьохмісячного строку при звільненні осіб, на яких воно поширюється, за вказаних обставин, є обов»язковим як для позивача, так і для відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, в рапорті ОСОБА_6 від 29.02.2008 року та від 31.03.2008 року погодження відповідача на звільнення позивача відсутнє.

Посилання представника ГУ Міндоходів у Чернігівській області на висновок, який складений за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення від 22.05.2008 року (т. І, а.с.68-69) як на підтвердження домовленості сторін на звільнення позивача з 22.05.2008 року, тобто у більш короткий строк, судом до уваги не приймається, оскільки з наказом про звільнення ОСОБА_6 ознайомлений 22.05.2008 року о 17.45 год. (а.с.67), а з висновком - 22.05.2008 року о 17.55 год. (а.с.68), тобто після звільнення.

ГУ Міндоходів у Чернігівській області не надано суду будь-яких інших доказів, які б свідчили про домовленість сторін на звільнення позивача у більш короткий строк.

Оскільки Положенням не передбачена можливість скорочення терміну попередження, то це означає, що особа може відкликати поданий рапорт, а тому її звільнення у зазначений період є передчасним і неправомірним.

Така поведінка ДПА у Чернігівській області суперечить пункту 68 Положення, оскільки за змістом цього пункту Положення до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Таку правову позицію висловив і Верховний Суд України у постанові від 24.04.2012 року у справі № 21-99а12.

Згідно статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, суд зазначає, що звільнення працівника органу внутрішніх справ за власним бажанням можливе при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, звільнивши у даному випадку позивача зі служби за особистим проханням, без встановлення поважних причин, що перешкоджали виконанню службових обов'язків та до спливу встановленого Положенням строку, суб'єкт владних повноважень - ДПА у Чернігівській області, діяла всупереч вимогам законодавства, а відтак таке звільнення не можна визнати законним.

Що стосується не проведення атестації позивача при звільненні, то суд вказує таке.

Згідно пункту 47 Положення, з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби. Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації).

Відповідно до пункту 48 Положення, атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України визначений Інструкцією про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України (затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2005 року № 181, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.05.2005 року за № 559/10839), надалі - Інструкція.

Так, відповідно до пункту 1.4 Інструкції, атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться: на кожній із займаних посад - через 4 роки; при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках (зокрема при скороченні штатів чи реорганізації органів внутрішніх справ України) незалежно від цього строку.

Отже, вказаними нормами передбачена процедура, перелік осіб та підстав проведення атестування.

Виходячи з наведеного, суд звертає увагу, що атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу при звільненні за власним бажанням не відноситься до даного переліку, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість направлення ДПА у Чернігівській області ОСОБА_6 листа № 93/Т/04-205 від 08.04.2008 року(а.с.64), в якому зазначено, що його буде звільнено після проходження атестації.

Посилання представника ГУ Міндоходів у Чернігівській області на винятковість її проведення, судом до уваги не приймається, оскільки жодних доказів винятковості випадку проведення атестування позивача відповідачі суду не надали.

Посилання представника ГУ Міндоходів у Чернігівській області на акти, які фіксують відсутність ОСОБА_6 на роботі з 12.02.2008 по 22.05.2008 року як на підставу звільнення позивача, судом до уваги також не приймається, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Крім того, суд визнає як незадовільне виконання обов'язків суб'єкта владних повноважень з огляду на те, що при наявності порушень трудової дисципліни з боку позивача, до нього не були застосовані відповідні заходи.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в України визначається і діє принцип верховенства права.

Норми Конституції України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина на підставі Конституції гарантується.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 акцентував: «Верховенство права - це панування права у суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність».

Конституційний Суд України також у своїх рішеннях від 30.01.2003 №3-рп/2003 та 11.03.2010 № 1-1/2010 наголошував: «Правосуддя за своєю суттю визначається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальна декларація прав людини 1948 року (ООН) передбачає, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) в Європейській Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод(стаття 13).

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до абзацу 1 пункту 24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося необгрунтовано, без врахування всіх обставин і підстав звільнення, з порушенням діючого законодавства, без дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, отже наказ ДПА у Чернігівській області від 22.05.2008 року № 116-о є протиправним і підлягає скасуванню, а ОСОБА_6 відповідно до пункту 24 Положення, підлягає поновленню на посаді, яку він займав на час звільнення з посади, а саме: на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ з 23.05.2008 року.

Відповідно до абзацу 2 пункту 24 Положення, якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки від 23.07.2013 року за № 570/9/10-015 та довідки від 25.07.2013 року, наданих представником відповідача - Чернігівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, середньомісячна заробітна плата позивача становить - 1682,00 грн. (т. І а.с.212), а середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 23.05.2008 року по 25.07.2013 року становить 104446,77 грн., з чим в судовому засіданні повністю погодився представник позивача.

Враховуючи те, що позивач звернуся з цим позовом у червні 2008 року, і адміністративна справа про поновлення його на роботі розглядається більше одного року не з вини позивача, суд вважає необхідним задовольнити позов в частині стягнення з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь ОСОБА_6 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 23.05.2008 року по 25.07.2013 року в розмірі 104446 (сто чотири тисячі чотириста сорок шість) грн. 77 коп.

Відповідно до пункту 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких умов, підлягає негайному виконанню рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та присудження виплати грошового утримання у межах суми стягнення лише за один місяць - з 23.05.2008 року по 23.06.2008 року в сумі 1682,00 грн.

Що стосується вимоги позивача надати звіт про виконання рішення суду, то суд вважає за необхідне її задовольнити, оскільки відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Дослідивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_6 необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_6, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації у Чернігівській області від 22.05.2008 року № 116-о «Про звільнення ОСОБА_6».

Поновити ОСОБА_6 на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції з 23.05.2008 року.

Стягнути з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь ОСОБА_6 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 23.05.2008 року по 25.07.2013 року в розмірі 104446 (сто чотири тисячі чотириста сорок шість) грн. 77 коп.

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на посаді та в межах суми стягнення грошового зобезпечення за один місяць на користь ОСОБА_6 в розмірі 1682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 00 коп.

Зобов'язати Головне управління Міндоходів у Чернігівській області та Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області надати звіт про виконання постанови суду від 25.07.2013 року в 10 денний термін з дня набрання законної сили рішення суду.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя І.І. Соломко

Суддя Л.О. Житняк

С.В. Бородавкіна