Постанова № 32669366, 24.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 липня 2013 р. Справа № 802/1207/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представника позивача: Долиняного С.В.

представника відповідача: Герасименка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ножарови-Вінниця"

до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нажорови-Вінниця" (ТОВ "Нажорови-Вінниця", товариство, позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС, податковий орган, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102201 від 01.03.2013р.

На обґрунтування позову зазначено, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Нажорови-Вінниця" складено акт перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 01.03.2013 р., яким товариству збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77852 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 4233 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало порушення платником податків пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 та пункту 201.1 статті 201 ПК України, а саме, завищення податкового кредиту в сумі 77852 грн. та, відповідно, заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті. На думку позивача, такі висновки податкового органу є помилковими, а оскаржуване рішення незаконним, оскільки, у товариства наявні всі первинні документи та податкові накладні, що підтверджують реальність здійснення операції. Крім того, правочини, укладені із контрагентами, є чинними та відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додатково надані докази, просив його задовільнити.

В свою чергу, представник податкового органу позов не визнав, просив відмовити в його задоволені, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі направлення №338/22 від 05.02.2013 р., виданого Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС, податковим інспектором проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Ножарови-Вінниця" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Агро-Трейд Інвест" за травень 2011 року, ТОВ "Сорента" за червень 2011 року, ПП "Крауз і Ко" за грудень 2010 року, січень 2011 року, ТОВ "Інвестком-Капітал" за січень 2012 року, за наслідком якої складено акт №469/22-01/36604016 від 14.02.2013 р. Висновками вказаного акту зафіксовано наступні порушення:

1. пункт 198.6 статті 198 та пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Ножарови-Вінниця" завищено суму податкового кредиту в сумі 77852 грн., в т.ч. за:

- грудень 2010 р. в сумі 4245 грн.,

- січень 2011 р. в сумі 12131 грн.,

- травень 2011 р. в сумі 33503 грн.,

- червень 2011 р. в сумі 15291 грн.,

- січень 2012 р. в сумі 12682 грн.

2. пункти 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Ножарови-Вінниця" занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 77852 грн., в т.ч.:

- у податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 р. в сумі 4245 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ за січень 2011 р. в сумі 12131 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ за травень 2011 р. в сумі 33503 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ за червень 2011 р. в сумі 15291 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ за січень 2012 р. в сумі 12682 грн.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102201 від 01.03.2013 р., яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 77852 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 4233 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, крім іншого, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно пункту 200.3 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з відповідними реквізитами.

В акті перевірки викладено порушення, виявлені при проведенні господарських операцій позивачем з ТОВ "Агро-Трейд Інвест", ТОВ "Сорента", ПП "Крауз і Ко", ТОВ "Інвест-Капітал".

Обґрунтовуючи висновки акту перевірки, податковий орган посилається на акт Кіровоградської ОДПІ №135/1520/36421483 від 17.03.2011 р. про результати невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року ПП "Крауз і Ко", згідно якого усі операції купівлі-продажу ПП "Крауз і Ко" не спричиняють реального настання правових наслідків; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №753/23-6/37403012 від 24.06.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Сорента" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень-травень 2011 року; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №3910/22-9/37240660 від 25.09.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року ТОВ "Інвест-Капітал".

Крім того, органами податкової служби встановлено відсутність ТОВ "Сорента" за податковою адресою.

Щодо контрагента ТОВ "Агро-Трейд Інвест" у акті зазначено, що в ході перевірки ТОВ "Ножарови-Вінниця" документів, які підтверджують транспортування товару (підшипників), товаро-транспорті накладні від ТОВ "Агро-Трейд Інвест" за квітень 2012 р. не отримано. Витрати, понесені на придбання товару, не оформлені відповідними первинними документами. У зв'язку з чим, відсутнє підтвердження фактичного придбання товару та не доведено факт її використання у межах господарської діяльності.

На підставі вищезазначеного податковим органом зроблено висновки про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не спричиняли реального настання правових наслідків.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з контрагентами вказаними в акті перевірки, суд виходить із того, що в межах дослідження питання про формування податкового кредиту позивачем варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів про поставку товару, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Агро-Трейд Інвест", ТОВ "Сорента", ПП "Крауз і Ко", ТОВ "Інвестком-Капітал" встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

Так, між позивачем та контрагентами укладалися договори поставки, а саме: з ПП "Крауз і Ко" - №01-10/10 від 01.10.2010 р.; з ТОВ "Сорента" №б/н від 11.04.2011 р., ТОВ "Агро-Трейд Інвест" №06-01/11 від 06.01.2011 р.; ТОВ "Інвестком Капітал" №б/н від 01.01.2012 р.

На виконаних умов договорів ТОВ "Агро-Трейд Інвест", ТОВ "Сорента", ПП "Крауз і Ко", ТОВ "Інвестком-Капітал" передано, а ТОВ "Ножарови-Вінниця" отримано товар, що підтверджується податковими та видатковими накладними, які вказані у акті та копії яких додано до матеріалів позовної заяви (а.с.27-102).

Що стосується відсутності документів які підтверджують транспортування товару, якими на думку перевіряючого можуть бути лише товарно-транспортні накладні, то судом враховано слідуюче.

Так, відповідач посилається на те, що Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997року №363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі-Правила перевезення) встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Суд звертає увагу на те, що Правила перевезення визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, які виникають на підставі укладення договорів перевезення. Відповідно до Правил перевезень, договором про перевезення вантажів є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Перевізником є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача при здійсненні зазначених в акті перевірки господарських операцій договори перевезення контрагентами чи позивачем з перевізниками не укладалися, а тому положення Правил перевезень в даних випадках не можуть застосовуватися.

Судом встановлено, що доставка товару (підшипників) від контрагентів ТОВ "Агро-Трейд Інвест", ТОВ "Сорента", ПП "Крауз і Ко", ТОВ "Інвестком-Капітал" здійснювалася водієм ТОВ "Ножарови-Вінниця" ОСОБА_3 на підставі договорів доручення на власному автомобілі Опель Комбо д.н.НОМЕР_2, розміри якого дозволяють перевозити такий вантаж.

Крім того, до суду надано договори доручення відповідно до яких довіритель - ТОВ "Ножарови-Вінниця" доручає повіреному ОСОБА_3 від імені та за рахунок повіреного доставити уповноважену особу довірителя на відповідні підприємства та доставити отримані уповноваженою особою товарно-матеріальні цінності із пункту отримання на адресу Довірителя (а.с. 110-156), а також подорожні листи (а.с. 103-108).

Всупереч зазначеному податковий орган безпідставно не приймає до уваги факту здійснених господарських операцій, та в акті перевірки посилається на те, що позивачем укладено недійсні правочини без мети настання реальних правових наслідків, обумовлених ними.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, в той час, коли відповідачем зроблено висновок про імітування операції виключно на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок та відсутності документів, які б підтверджували транспортування товару, відтак, у відповідача були відсутні об'єктивні підстави для висновку про безпідставність формування податкового кредиту та заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів позивачеві зі сторони його контрагентів, зазначених в акті перевірки, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Разом з тим, при вирішені даного спору суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до статті 94 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовільнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0000102201 від 01.03.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ножарови-Вінниця" (вул. Стеценка 75а, м.Вінниця) судові витрати в розмірі 820,86 грн. (вісімсот двадцять грн. 86 коп.) згідно платіжного доручення № 120 від 19.03.2013 р., шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна