Постанова № 32669333, 25.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2013 р. 14:08 Справа №801/6877/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача (Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби) - Григор'єва Т.В,

представника відповідача (Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим) - Броникова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби, Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим

про припинення підприємницької діяльності та спонукання до виконання певних дій,

Суть спору: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач 1), Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі - відповідач 2) про припинення її підприємницької діяльності з 30.11.2012 року з внесенням відповідного запису до Державного реєстру; зобов'язання відповідача 1 зняти позивача з обліку як платника податку з 30.11.2012 року; установлення відсутності підприємницької діяльності, відсутність доходу та зобов'язання відповідача 1 здійснити повернення зайво сплаченого податку у сумі 1334 грн.; визнання безпідставною сплату єдиного внеску у сумі 2506,8 грн., та стягнення з відповідача 2 суми сплачених внесків 2506,8 грн. з виключенням цих внесків з особової облікової картки; визнання винним відповідача 2 в систематичної недоплаті частини пенсії за період з 08.2006 року по 03.2013 року у сумі 11130,11 грн., зобов'язання провести донарахування та виплату суми 11130,11 грн.

Позов (в частині, що розглядається Окружним адміністративним судом по суті) мотивовано відмовою відповідача 1 повернути надмірно сплачені позивачем податки в сумі 1334 грн. та припинити підприємницьку діяльність позивача з 30.11.2012 року з внесенням відповідного запису до Державного реєстру; безпідставністю сплати позивачем єдиного соціального внеску в сумі 2506,8 грн., який відповідач 2 відмовляється повернути.

Ухвалою від 05.07.2013 року повернуто позовну заяву позивачеві в частині вимог до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про визнання його винним в систематичної недоплаті позивачу частини пенсії за період з 08.2006 року по 03.2013 року у сумі 11130,11 грн. та зобов'язання провести донарахування та виплату суми 11130,11 грн.

Ухвалами суду від 05.07.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в адміністративному позові, зазначив, що податкові органи безпідставно посилаються на існування розрахункового рахунку позивача не необхідністю його закриття, оскільки цей рахунок позивачу не належить.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, зауважив, що станом на час розгляду справи, згідно картки особового рахунку позивача, переплата відсутня; державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи здійснює державний реєстратор, а не відповідач 1, позивачем дійсно було подано заяву про припинення платників податків, до ЄДР внесено запис про рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - позивача, однак, згідно норм діючого законодавства, особа, що прийняла таке рішення, повинна закрити усі рахунки в установах банку, що відкриті для здійснення господарської діяльності до початку відповідної перевірки. Натомість, на той час, позивачем не було закрито його розрахунковий рахунок у зв'язку з арештом цього рахунку. Представник відповідача 1 також вказав, що по наявній інформації на час розгляду справи в суді з розрахункового рахунку позивача арешт знято, проте позивачем його досі не закрито, повторно, з заявою про зняття з обліку до податкових органів позивач не звертався.

Представник відповідача 2 проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, просив відмовити у його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби, зареєстрований як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (а.с.13-14).

Відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний встановити: чи діяли відповідачі на підставі закону, чи являються їх дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Вирішуючи питання по припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - позивача, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 07.12.2012 року позивач надав до Красногвардійського відділення Джанкойської ОДПІ АРК ДПС заяву про припинення платників податків за формою № 8-ОПП; 07.12.2012 року до Єдиного Державного реєстру внесено запис про рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особи - підприємця ОСОБА_1 (а.с.80-81,92).

24.12.2012 року податковими органами прийнято повідомлення №346/2/18-03 про неможливість проведення позапланової перевірки позивача, призначеної у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, а в подальшому - 08.02.2013 року податковими органами прийнято повідомлення №144/10 про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням (а.с.80-81).

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2012 року органами пенсійного фонду складено повідомлення №311 про неможливість проведення позапланової перевірки позивача, призначеної у зв'язку з рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, а в подальшому - 12.02.2013 року прийнято повідомлення №24 про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням (а.с.93,93).

Крім того, судом встановлено, що 13.02.2013 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про надання довідки про відсутність заборгованості з метою припинення підприємницької діяльності (а.с.75-77).

Листами відповідача 1 від 22.02.2013 року за вих.№11/С/17-01, від 13.02.2013 року за вих№12/ф.л з посиланням на норми діючого законодавства, позивача повідомлено про неможливість проведення документальної перевірки позивача у зв'язку з тим, що розрахунковий рахунок, відкритий на ім'я позивача, не закрито (а.с.73, 82).

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців визначені спеціальним законом, зокрема, Законом України від 15.05.2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон №755-IV).

Відповідно до ст.46 Закону №755-IV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:

прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

смерті фізичної особи - підприємця;

постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є: визнання фізичної особи - підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним місцем проживання.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням встановлено статтею 47 Закону №755-IV.

Частиною 1 ст.47 цього Закону передбачено, що для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності така фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа має подати державному реєстраторові (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем із зазначенням відомостей про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог.

Органи державної податкової служби, Пенсійного фонду України під час проведення заходів щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням надсилають в електронній формі та на паперовому носії державному реєстраторові протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням одне з таких повідомлень, що має бути засвідчене підписом відповідної посадової особи у встановленому порядку (ч.5 ст.47 Закону №755-IV), а саме:

повідомлення про початок проведення позапланової перевірки, призначеної у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням;

повідомлення про неможливість проведення позапланової перевірки, призначеної у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.

У разі надання державному реєстраторові повідомлення про неможливість проведення органами державної податкової служби, Пенсійного фонду України позапланової перевірки, призначеної у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, таке повідомлення не пізніше двох місяців з дати публікації повідомлення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням має бути замінено відповідним органом державної податкової служби та/або Пенсійного фонду України повідомленням про проведення позапланової перевірки або повідомленням про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.

Повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням органами державної податкової служби та/або Пенсійного фонду України надсилаються державному реєстраторові в електронній формі та на паперовому носії із зазначенням обґрунтованих обставин, які підтверджують проведення перевірки або неможливість її проведення, наявність грошових зобов'язань або заборгованості із сплати податків, зборів та/або єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування або наявність інших обставин, за яких фізичну особу - підприємця не може бути припинено, або про відкликання таких повідомлень(ч.5 ст.47 Закону №755-IV).

Згідно з ч.11 ст.47 Закону №755-IV до переліку документів, що подаються державному реєстраторові для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її, крім іншого, включено довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.

Відповідно до п.67.3 ст.67 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року порядок зняття з обліку в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Зазначений "Порядок обліку платників податків і зборів", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за N1562/20300 (далі - Порядок), розроблений відповідно до Податкового кодексу України і має метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів в органах державної податкової служби.

Згідно з п.п.1.8.7. п.1.8 розділу 1 Порядку, цим порядком визначаються питання порядку зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби.

Відповідно до п.п.11.1 розділу XI Порядку під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Згідно п.п.11.3. розділу XI Порядку у разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 вищевказаного порядку (заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу) та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

У відповідності до п.11.5 розділу XI Порядку, після проведеної документальної позапланової перевірки платника податків та по спливу законодавчо встановлених строків сплати узгоджених грошових зобов'язань такого платника податків, при відсутності заперечень органа ДПІ відносно здійснення державної реєстрації припинення платника податків, встановлених пп.. 11.9.1 п. 11.9 Порядку, а також встановлення факту відсутності заборгованості платника податків перед бюджетом по сплаті податків територіальний орган ДПІ складає довідку про відсутність заборгованості по сплаті податків, зборів по форми № 22-ОПП.

Згідно п. 11.6 розділу XI Порядку після закінчення процедур припинення, визначених цим Порядком, для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу орган державної податкової служби видає довідку про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів за ф. N22-ОПП, якщо після проведення документальної позапланової перевірки та спливу законодавчо визначених строків сплати узгоджених грошових зобов'язань встановлено відсутність грошових зобов'язань та/або податкового боргу.

Згідно з п.п.9 п.п.11.9.1 п.11.9 розділу XI Порядку однією з причин для заперечень територіального органу державної податкової служби відносно здійснення державної реєстрації припинення платника податків може бути відсутність повідомлень від фінансових установ про закриття всіх рахунків такої фізичної особи - підприємця, які на дату завершення документальної перевірки цієї особи не були закриті.

Суд вважає помилковими посилання на норми статті 65 Податкового кодексу України, зокрема п.п.65.10.5 п.65.10 цієї статті позивача, який вважає, що закінчення строку дії ліценції є підставою для внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

У даному випадку суд звертає увагу позивача, що статтею статті 65 Податкового кодексу України регулюються питання обліку платників податків (тобто взяття та зняття з податкового обліку, а не щодо втрати особою статусу підприємця), при цьому у будь-якому разі припинення підприємницької діяльності можливо лише за результатами проведення документальної перевірки та після закриття в установах банку розрахункових рахунків до початку проведення такої перевірки.

При цьому, судом встановлено, що згідно листа ТВБВ №10011/0117 філії - Кримського республіканського управління АТ "Державний Ощадний банк України" (вх.№відповідача1 20.02.2013 року №700/10) розрахунковий рахунок позивача №НОМЕР_2 був відкритий 21.08.2009 року і в зв'язку з реорганізацією Красногвардійського відділення №4567 ВАТ "Ощадбанк" 17.12.2010 року в ТВБВ №10011/0117 філія - Кримського республіканського управління АТ "Державний Ощадний банк України" був змінений на НОМЕР_2. Цей рахунок арештований згідно Постанови про арешт грошових коштів від 14.12.2011 року на підставі судового наказу від 02.02.2011 року №2-н-109 (зв.бік а.с.32,35, зв.бік а.с.35, а.с.74).

Також судом встановлено, що станом на 13.02.2013 року (дата звернення позивача до податкових органів з заявою про надання довідки про відсутність заборгованості по сплаті податків) розрахунковий рахунок НОМЕР_2, відкритий в Красногвардійської філії Кримського Республіканського Ощадбанку не закритий, тому відповідач не мав можливості провести документальну перевірку на закриття підприємницької діяльності позивача .

Крім того судом встановлено, що 05.06.2013 року за вх.№1967/10 на запит Джанкойської ОДПІ АРК ДПС (Красногвардійське відділення) від ТВБВ №10011/0117 філія - Кримського республіканського управління АТ "Державний Ощадний банк України" надійшла відповідь від 04.06.2013 року вих.№42/3-02/1688, згідно якої у позивача є відкритий розрахунковий рахунок, арешт з вищезазначеного розрахункового рахунку було знято 20.05.2013 року (а.с.70).

Також судом встановлено, що станом на 24.07.2013 року позивач заборгованості перед бюджетом не має, що підтверджується довідкою про розрахунки з бюджетом, перешкоди щодо закриття розрахункового рахунку позивачем відсутні, станом на час розгляду справи позивач з повторною заявою про зняття з обліку платника податків форми №8 ОПП не зверталась. (а.с.68,71).

Доводи позивача про те, що розрахунковий рахунок, про який йдеться, їй не належить спростовуються матеріалами справи, зокрема, відомостями банківської установи, доказів оскарження відкриття банківською установою зазначеного рахунку без відома позивача чи інших доказів на спростування існування відкритого рахунку позивачем не надано, натомість відповідачем 1, як суб'єктом владних повноважень, надано докази на підтвердження відсутності підстав для зняття позивача з податкового обліку, видачі довідки про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів за формою N22-ОПП.

Порядок взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України N21-6 від 27.09.2010 року, зареєстрованою в Міністерстві Юстиції України 27 жовтня 2010 року за №995/18290, відповідно до п.5.2 глави 5 фізичні особи - підприємці, які не мають найманих працівників, подають до органу Пенсійного фонду звіт про нараховані суми єдиного внеску за період роботи у звітному році та копію акта перевірки органу державної податкової служби і здійснюють остаточні розрахунки.

Після проведення позапланової перевірки фізичної особи - підприємця, яка має найманих працівників, звірення розрахунків з платником єдиного внеску, проведення ним остаточного розрахунку та на підставі довідок про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів, наданих фондами соціального страхування за формою згідно з додатком 8 до цього Порядку, орган Пенсійного фонду України складає довідку про відсутність заборгованості.

Судом встановлено, що підставами прийняття відповідачем 2 повідомлень про неможливість проведення перевірки та про наявність заперечень щодо проведення перевірки стало ненадання підприємцем документів для перевірки (а.с.93,94), у тому числі акту перевірки органу державної податкової служби.

Враховуючи викладене, відповідачем 2, як суб'єктом владних повноважень, надано докази на підтвердження відсутності підстав для зняття позивача з обліку в органах пенсійного фонду, видачі довідки про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів.

Крім того, суд зазначає, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями, згідно з нормами Закону №755-IV є засвідченням факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, яка здійснюється державним реєстратором від імені Держави.

Отже, вимог позивача про внесення відповідного запису в Державний реєстр є передчасними а відповідач 1 не має повноважень щодо припинення підприємницької діяльності позивача та внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Вирішуючи питання щодо вимог позивача про повернення відповідачем 1 зайво сплаченого податку в сумі 1334 грн. та вимог позивача до відповідача 2 про стягнення суми сплачених внесків в розмірі 2506,8 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до Стандарту діяльності працівників органів ДПС України з надання послуги «Підготовка висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань» СП-35, затвердженого наказом ДПС України від 28.03.2012 №243, Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року №276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за №843/11123, Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21.12.2010 № 974/1597/499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1389/18681, зареєстрована та з резолюцією керівника (заступника керівника) органу ДПС заява платника податків щодо повернення/перерахування надміру або помилково сплачених коштів надходить до підрозділу обліку та звітності для виконання.

Визначений керівником підрозділу обліку та звітності працівник цього підрозділу перевіряє можливість повернення/перерахування коштів за заявою платника податків:

- наявність помилково та/або надміру сплаченої суми коштів на картці особового рахунку за вказаним у заяві податком. При цьому виконавець перевіряє наявність переплати та чи не відноситься наявна в картці особового рахунку переплата до категорії, що не підлягає поверненню/перерахуванню, чи усі грошові зобов'язання за деклараціями платника, актами перевірок тощо відображені в картці особового рахунку, чи відсутні заперечення щодо повернення/перерахування коштів за заявою платника податків від структурних підрозділів органу ДПС, яких визначено співвиконавцями відповідно до резолюції керівника (заступника керівника) органу ДПС до заяви платника податків щодо повернення/перерахування надміру або помилково сплачених коштів. У разі необхідності отримання додаткової інформації, виконавець, в робочому порядку, може звернутися до працівника відповідного структурного підрозділу органу ДПС;

- чи не минув строк позивної давності (1095 днів від дня зарахування до бюджету) помилково та/або надміру сплаченої суми коштів;

У разі, якщо заява платника податків стосується повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань на його поточний рахунок, додатково перевіряється відсутність у платника податкового боргу.

Якщо за результатом перевірки підтверджено можливість повернення/перерахування коштів за заявою платника податків виконавець:

- готує висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі - Висновок), форму якого затверджено наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21.12.2010 №974/1597/499;

- погоджує у відповідному місцевому фінансовому органі Висновки за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами;

- передає для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України Висновки за платежами, належними державному бюджету, та висновки, погоджені відповідним місцевим фінансовим органом.

Аналізуючи зазначені норми суд дійшов висновку, що підставою повернення/перерахування особі надміру або помилково сплачених коштів є відомості про існування переплати в картці особового рахунку такої особи.

14.12.2012 року позивач звернулась до податкових органів з заявою за вх.№1491/с про повернення сплачених сум єдиного податку на суму 1200 грн.(а.с.78).

14.12.2012 року позивач звернулась до відповідача 2 з заявою за вх.№8847/д про повернення зайво сплачених сум страхових внесків в сумі 1540,80 грн. (а.с.90).

Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим 15.01.2013 року за вих.№15.01.2013 року, з посиланням на нормативно - правові акти, направлено лист позивачу з роз'ясненням необхідності надання акту перевірки податкового органу для вирішення в подальшому питання повернення зайво сплачених сум страхових внесків.

Судом встановлено, що за висновком відповідача1 від 25.12.2012 року №565, за даними особового рахунку у позивача на 25.12.2012 року обліковується наміру сплачений єдиний податок з фізичних осіб в сумі 1091,97 грн., тобто фактична сума переплати за особовим рахунком позивача склала 1091, 97 грн. (469,55грн. - 47% - на рахунку податкової служби і 622,42 грн. - 53% на рахунку пенсійного фонду) (а.с.83,84).

Також судом встановлено, що сума переплати на підставі висновку №565 від 25.12.2012 року, отриманого Держказначейством 26.12.2012 року, була частками перерахована через Держказначейство на вказаний позивачем рахунок: 08.01.2013 року - 193,00 грн.; 09.01.2013 року - 0,07 грн.; 14.01.2013 року -30,00 грн.; 16.01.2013 року - 40,45гр; 17.01.2013 року - 211,88 грн.; 21.01.2013 року -59,17грн.; 28.01.2013 року - 160,00 грн.; 27.02.2013 року - 0,69 грн.; 05.03.2013 року - 396,71 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.69).

Відповідно до положень ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для підтвердження існування переплати зі сплати податків,зборів таким доказом є відомості картки особового рахунку позивача, які й була досліджена судом з наданням їм оцінки.

Згідно карток особового рахунку позивача у податковому органі (єдиний податок з фізичних осіб) та в органах пенсійного фонду (єдиний податок) станом на 24.07.2013 року, переплата відсутня, таким чином вимоги позивача щодо повернення зайве сплаченого податку у сумі 1334,00 грн., про стягнення суми сплачених внесків в розмірі 2506,8 грн. є безпідставними (а.с.64-67,68, 95).

Згідно з ч.1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи докази, надані відповідачами під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову довів правомірність своїх дій, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, необхідності відмови у їх задоволенні.

Суд також звертає увагу позивача на те, що до компетенції адміністративних судів не віднесено встановлення будь-якого факту, в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо встановлення відсутності підприємницької діяльності, відсутність доходу, визнання безпідставною сплату єдиного внеску у сумі 2506,8 грн.

До того ж, повноваження відповідачів щодо зняття позивача з обліку є дискреційними повноваженнями, тобто, повноваженням, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі - також "Рекомендація R (80)2") випливає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Припинення ж підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у судовому порядку можливо за ініціативою податкового органу за чітко передбаченими чинним законодавством підставами, у тому числі, як захід, що здійснюється у зв'язку з порушеннями таким підприємцем певних обов"язків.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, необхідність відмови у їх задоволенні.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

В судовому засіданні 25.07.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 30.07.2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.