Постанова № 32669048, 18.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 р. Справа №805/340/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год.45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представників позивача Кудяєвої В.І., Ляпкіної Т.С.

представників відповідача Горбової Н.В., Мисліка О.В.,

Середи Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-плюс» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 28.12.2012року за №0001751640, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тавр-плюс», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.12.2012року за №0001751640.

07.02.2013року позивачем було надано заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.12.2012року за №0001751640.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що договір купівлі-продажу м'ясної сировини №64 від 02.11.2009р., який укладений між позивачем та ТОВ "М'ясні традиції", має ознаки нікчемності.

Позивач зазначає, що ним 02.11.2009р. було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ "М'ясні традиції", на підставі якого постачальник (ТОВ " М'ясні традиції ") зобов'язується поставити товар (м'ясна сировина), а покупець (ТОВ «Тавр-плюс») прийняти його та оплатити за умовами, що передбачені у видаткових накладних. Строк дії договору з 02.11.2009року по 31.12.2012року. Даний договір не суперечить законодавству, публічний порядок не порушує та спрямований на настання правових наслідків, які передбачені договором, що в свою чергу свідчить про не порушення позивачем норм ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Тому позивач зауважує, що суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з урахуванням фінансових санкцій в розмірі 7577657,00грн. (5051771,00грн. - за основним платежем та 2525886,00грн. - за штрафними санкціями) податковим органом визначено не правомірно.

Відповідач, Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012року заявлена сума до бюджетного відшкодування у сумі 5051771грн., яка фактично сформована у звітному податковому періоді - вересень 2012року.

Податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2012року перевірена податковим органом в ході позапланової виїзної документальної перевірки підприємства ТОВ «Тавр-плюс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012року, результати якої оформлено Актом від 19.12.2012року за №1582/15/35715610.

Так, до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби спрямовано запит щодо проведення зустрічної звірки з контрагентом ТОВ «М'ясні традиції» (контрагент позивача) від 23.10.2012року, на який було отримано відповідь від 29.11.2012року за №22647/15-213 та додано Довідку зустрічної звірки від 27.11.2012року за №1159/15-3/31206451, з якої вбачається, що ТОВ «М'ясні традиції» не є виробником реалізованої позивачу продукції, основним постачальником товару є ТОВ «Донінвест-2010».

У зв'язку з чим, працівниками податкової міліції ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби встановлено, що ТОВ «Донінвест-2010» за юридичною адресою не знаходиться, а керівники зазначеного суб'єкту господарювання на території Донецької області не мешкають, про що складено акт від 30.11.2012року за №182/22-5/36617444.

Крім того, інформацією від 09.01.2013року за №09/7/15-3, повідомлено про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «М'ясні традиції» з ТОВ «Тавр-плюс» у зв'язку з тим, що постановою Господарського суду по справі 5006/27/163б/2012 від 24.12.2012року ТОВ «М'ясні традиції» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

Податковим органом встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

З чого вбачається, що операції з придбання та продажу ТМЦ не мали реального характеру, що позбавляє позивача права формувати податковий кредит та бюджетне відшкодування по операціям з придбання товарів від ТОВ «М'ясні традиції».

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тавр-плюс» (ЄДРПОУ 35715610, 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Алебастрова, буд.1) зареєстровано 12.05.2008року Виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби та згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за №100119796 від 05.06.2008року зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.

Артемівською об'єднаної державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність «Тавр-плюс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012року. За результатами перевірки складено акт від 27.12.2012р. за №1622/15/35715610, яким встановлені порушення п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4, п.п.200.14 «б» п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010року за №2756-VI в частині завищення суми від'ємного значення між податковим зобов'язанням та податковим кредитом по податковій декларації за вересень 2012року у розмірі 5051771грн. (рядок 20.2, яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду жовтня 2012року), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за жовтень 2012року у розмірі 5051771,00грн. при придбанні товару у ТОВ «М'ясні традиції» у зв'язку з вчиненням правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012року за №0001751640, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 5051771,00грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2525886,00грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «М'ясні традиції» укладено договір купівлі-продажу від 02.11.2009року за №64, на підставі якого постачальник (ТОВ " М'ясні традиції ") зобов'язується поставити товар (м'ясна сировина), а покупець (ТОВ «Тавр-плюс») прийняти його та оплатити за умовами, що передбачені видатковими накладними.

Виконання договору від 02.11.2009року за №64 підтверджується виписаними постачальником товару видатковими накладними (т.1 арк.с.100-163) та податковими накладними від 18.05.2012року за №641 на суму 3078824,66грн., в тому числі ПДВ - 513137,44грн., від 22.05.2012року за №644 на суму 8878150,40грн., в тому числі ПДВ - 1479691,73грн., від 23.05.2012року за №685 на суму 1795011,03грн., в тому числі ПДВ - 299168,50грн., від 17.05.2012року за №640 на суму 2813464,33грн., в тому числі ПДВ - 468910,72грн., від 16.05.2012року за №639 на суму 2547458,89грн., в тому числі ПДВ - 424576,48грн., від 15.05.2012року за №638 на суму 4465339,07грн., в тому числі ПДВ - 744223,18грн., від 14.05.2012року за №636 на суму 4886260,75грн., в тому числі ПДВ - 814376,79грн., від 21.05.2012року за №643 на суму 2972670,97грн., в тому числі ПДВ - 495445,16грн., від 03.05.2012року за №82 на суму 9620035,06грн., в тому числі ПДВ - 1603339,18грн. (т.1 арк.с. 163-171).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі на підставі платіжних доручень (т.1 арк.с. 241-247).

Крім того, факт перевезення придбаного позивачем у ТОВ «М'ясні традиції» товару підтверджується товаро-транспортними накладними за період з 2011року по 2012рік (т.2 арк.с.197-235), зокрема, №№1000431, 1000432, 10000434, 10000435, 10000436, 10000438, 1000440, 1000439, 10000437, 10000433 від 23.05.2012року, №№1000459, 1000458, 1000457, 1000456, 1000455, 1000463, 1000462, 1000461, 1000460, 1000454 від 24.05.2012року, №10000280 від 16.05.2012року, в яких є посилання на видаткові накладні від 16.05.2012року, 23.05.2012року, 24.05.2012року, вантажовідправником зазначені - ТОВ «М'ясні традиції», а вантажоодержувачем - ТОВ «Тавр-плюс». Автомобілем, що здійснював перевезення товару, зазначений - Вольво АН 3978 ЕТ, АН 3977 ЕТ з причепом.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за вересень 2012року.

У податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012року позивачем суму залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду в розмірі 5051771,00грн. віднесено до розділу ІІІ Д3 та Д4 - суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Суд спростовує доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ «М'ясні традиції» транспортних засобів для перевезення товару та як наслідок, неприйняття в якості первинних документів вищезазначених товаро-транспортних накладних, на підставі наступного:

на запит суду від 05.03.2013року (т.2 арк.с.195) Головне управління МВС України в Донецькій області Управління державної автоінспекції 1-ше ВРЕР м. Донецька листом від 12.03.2013року за №9/1-280 повідомило про те, що за підприємством ТОВ «М'ясні традиції» зареєстровані наступні транспортні засоби: Вольво, АН 3978ЕТ, яка 28.11.2012року була знята з обліку, Вольво, АН 3977ЕТ, яка 27.11.2012року була знята з обліку та причепи Когел, АН 9213 ХТ, який було знято з обліку 28.11.2012року та Когел, АН 9214 ХТ, який було знято з обліку 27.11.2012року (т.2 арк.с. 238).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, законодавцем не встановлено обмеження щодо визнання документа первинним та набрання (не набрання) ним юридичної сили у залежності від можливості (неможливості) проведення зустрічних звірок з підприємствами-контрагентами, через ланцюг яких декларувався рух товарів та які брали учать у господарських операціях та додаткову необхідність підтвердження факту здійснення господарської операції будь якими іншими документами, крім наявності первинного документу.

Таким чином, суд приймає в якості первинних документів у відповідності з приписами ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вищезазначені товаро-транспортні накладні.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, згідно висновку експерта №171/24 від 04.07.2013року в якості підтвердження наявності умов для приймання, оприбуткування та використання придбаних ТМЦ, від ТОВ «Тавр-Плюс» експертом були досліджені наступні документи:

- завірена копія Договору оренди №01/05 від 17.05.2011 р., відповідно до якого ТОВ «Тавр-Плюс» (Орендар) прийняло в оренду у СТОВ «В Плюс К-Україна» (Орендодавця) нежитлові приміщення та обладнання, розташовані за адресою: м. Артемівськ, вул. Алебастрова, буд.1. Строк дії договору з 17.05.2011р. по 31.12.2013р. Майно в кількості 920 одиниць на суму - 10 407 127,27 (відповідно до п. 1.4 договору надається орендарем на виробничі цілі). Перелік майна, що передається в оренду наведений у Додатку №1 до договору №01/05 від 17.05.2011 р. Орендна плата за місяць складає 90 000 грн., у т.ч. ПДВ 15 000 грн. (т.3 а.с.191-194, 203-216);

- завірена копія Договору оренди (найма) №02/04 від 01.04.2011 р., відповідно до якого ТОВ «Тавр-Плюс» (Орендар) прийняло в оренду у ТОВ «Єліс ВТБ» (Орендодавця) об'єкти нерухомості та майна, що знаходяться за адресою:м. Макіївка, вул. Скнарева,50. Майно в кількості 47 одиниць на суму 1 331 749,19 грн. (відповідно до п. 1.3 договору надається орендарем для діяльності з виробництва м'яса та м'ясопродуктів). Перелік майна, що передається в оренду наведений у Додатку №1 до договору №02/04 від 01.04.2011 р. Орендна плата за місяць складає 4 700 грн., у т.ч. ПДВ 783,33грн. Строк дії договору з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.;

- завірена копія Договору оренди №22 від 01.03.2012 р., відповідно до якого ТОВ «Тавр-Плюс» (Орендар) прийняло в оренду у Командитного товариства «Холод плюс» (Орендодавця) холодильну камеру №53 загальною площею 280 кв.м. за адресою: м. Донецьк, вул. Адигейська, буд.13. Орендна плата за місяць складає 11 200 грн., у т.ч. ПДВ 1866,67 грн. Строк дії договору з 01.03.2012р. по 31.12.2012р.;

- завірена копія штатного розпису ІТР, службовців та робітників ТОВ «Тавр-Плюс» від 08.06.2012 р., вводиться в дію з 01.07.2012 р., який містить наступну інформацію: найменування посад, у т.ч. за відділами (постачання, торговий, фінансовий, виробничо-ветеринарного контролю, хіміко-бактеріологічна виробнича лабораторія, відділ ветеринарної медицини, магазин, центральний матеріальний склад, компресорне відділення, механічна служба, енергетична служба, механічна дільниця ковбасного цеху, адміністративно-господарче відділення, відділення охорони, холодильник, відділення обвалювання, термічне, експедиції, копченостей, з виробництва ковбасних виробів, напівфабрикатів, з виробництва фаршу, обвалювання птиці, з виготовлення сумішей, газова котельня, цех з виробництва гофротари, автогараж, цех з забою худоби, цех з забою птиці, цех з розділу та обвалювання сировини, обслуговуючий персонал, відділ відвантаження), кількість штатних одиниць, посадовий оклад. Кількість штатних одиниць по підприємству складає - 450 чоловік (т.4 а.с.26-31).

Таким чином, наявність у ТОВ «Тавр-Плюс» умов (технічних, технологічних, матеріальних та інших), достатніх для проведення господарської діяльності, пов'язаної з отриманням, зберіганням, переробкою та реалізацією товару, позивачем документально підтверджена.

Отже, виходячи з вище наведеного випливає, що ТОВ «Тавр-Плюс» придбані у ТОВ «М'ясні Традиції» товарно-матеріальні цінності оприбутковані як активи та у подальшому використані у межах господарської діяльності, а саме: на переробку та виробництво м'ясної продукції та для подальшої реалізації покупцям.

Враховуючи те, що сторонами не надано доказів, які б спростовували висновки експерта, судом приймається в якості доказу по справі висновок судової економічної експертизи №171/24 від 04.07.2013року.

Отже, наявність у ТОВ «Тавр-Плюс» орендованих виробничих та складських приміщень, обладнання, холодильної камери, наявність працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, спростовує доводи податкового органу щодо технічної неможливості здійснення операції по купівлі-продажу ТМЦ, зберігання та подальшої реалізації придбаної м'ясної сировини позивачем.

Відповідно до акта перевірки податкового органу від 19.12.2012 р. №1582/15/35715610 випливає, що підприємством у перевіряємому періоді придбано у ТОВ «М'ясні Традиції» окіст свинячий без кістки заморожений за ціною 23,42 грн./кг. (без ПДВ), який був реалізований покупцям за ціною 23,44 грн./кг. (без ПДВ), тобто з націнкою 0,02 грн. (т.1 арк.с.59).

Стосовного даного факту експертом зроблено висновок стосовного того, що операції по реалізації ТОВ «Тавр-плюс» сировини, придбаної у ТОВ «М'ясні традиції», з націнкою 0,02 грн. є економічно обґрунтованими.

З урахуванням попередніх висновків експерта, висновки акта перевірки Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 27.12.2012року №1622/15/35715610 стосовно порушення ТОВ «Тавр-Плюс» п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4, п.п.200.14 «б» п.200.14 ст.200 розділу 5 Податкового кодексу України в частині завищення суми від'ємного значення між податковим зобов'язанням та податковим кредитом по податковій декларації за вересень 2012 року у розмірі 5 051 771 грн., яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду-жовтень 2012 року, в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за жовтень 2012 року у розмірі 5 051 771 грн., не підтвердились первинними документами ТОВ «Тавр-Плюс» у повному обсязі, тобто є документально необґрунтованими.

З метою з'ясування реальності операцій з придбання ТМЦ згідно договору купівлі-продажу від 02.11.2009року за №64 судом було направлено запит до Східної митниці від 13.03.2013року про надання інформації щодо товару (найменування та кількість), митне оформлення імпорту якого здійснювалось ТОВ «Донінвест 2010» (контрагент ТОВ «М'ясні традиції») протягом 2012року (т.2 арк.с.246).

Листом від 21.03.2013року за №11/1-20/3405ДСК митним органом надано інформацію щодо митного оформлення імпорту товарів ТОВ «Донінвест 2010» за період з 01.01.2012року по 31.12.2012року, з якої вбачається, що підприємством було здійснено імпорт м'ясних виробів протягом 2012року, що свідчить про здатність ТОВ «Донінвест 2010» укладати реальні угоди купівлі-продажу м'ясної сировини з ТОВ «М'ясні традиції» (т.3 арк.с. 185-187).

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «М'ясні традиції» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем в запереченнях зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача в запереченняхна позовну заяву на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Дослідивши наявні у справі докази, а саме, податкові накладні, на підставі яких позивачем була включена до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2012року суми ПДВ в розмірі 5051771грн., суд приходить до висновку, що дані податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України та вважає висновки податкового органу щодо безпідставності включення позивачем до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2012року суми ПДВ в розмірі 5051771грн. безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «М'ясні традиції» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується виданим податковим органом свідоцтвом платника податку на додану вартість, яке в період вересень, жовтень 2012року не анульоване та є дійсним на момент укладення правочину.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем у податковій декларації за жовтень 2012року заявлена сума до бюджетного відшкодування у сумі 5051771грн., яка фактично сформована у звітному податковому періоді - вересень 2012року.

З огляду на вищевикладене, суд вважає податкове повідомлення - рішення від 28.12.2012року за №0001751640 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 5051771грн. та нарахування фінансових санкцій в розмірі 2525886,00грн, безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-плюс» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 28.12.2012року за №0001751640 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 28.12.2012року за №0001751640, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 5051771грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2525886грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-плюс» (ЄДРПОУ 35715610, 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Алебастрова, буд.1) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18.07.2013 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 23.07.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мозговая Н. А.