Постанова № 32664899, 12.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2013 року 11:54 № 826/5361/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С. та за участю представників: позивача - Рибій М.І, Трута Д.В., відповідача - Манікало І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Міністерства доходів і зборів Українипро скасування податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року № 0000094050, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» (далі - ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року № 0000094050.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування валових витрат за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Скрап-Мет», а тому висновки, викладені в акті перевірки від 08 лютого 2013 року № 121/40-50/35919521, є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що позивачу правомірно донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки останнім завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яке проведено на підставі нікчемного правочину, на суму 8965443,56 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» (код ЄДРПОУ 35919521) згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 265200 зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 29 травня 2008 року (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1 070 107 0002 033297). Місцезнаходження ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна»: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 32Б, офіс 1019.

ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» станом на час проведення перевірки перебувало на обліку в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП (довідка форми 4-ОПП від 15 березня 2011 року № 223/29-019). До 15 березня 2011 року відповідно до довідки форми 4-ОПП від 02 червня 2008 року перебуло на обліку в ДПВ у Печерському районі м. Києва.

Згідно зі свідоцтвом від 04 квітня 2011 року № 100331148 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 359195226552).

До видів діяльності ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» за КВЕД відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14 червня 2012 року серії АЗ № 033739 відносяться: 63.12.0 Складське господарство, 63.40.0 Організація перевезення вантажів, 15.41.0 Виробництво нерафінованих олії та жирів, 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 65.23.0 Інше фінансове посередництво, 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління.

ДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС на підставі направлення від 28 січня 2013 року № 58 та наказу від 28 січня 2013 року № 67 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» (код за ЄДРПОУ 35919521) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Скрап-Мет» (код ЄДРПОУ 37400862) за період з 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 08 лютого 2013 року № 121/40-50/35919521.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг) за І квартал 2012 року на суму 8 965 443, 56 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 882 743, 00 грн.

22 лютого 2013 року Окружною ДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000094050, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.2 ст. 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2 353 429, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 882 743, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 470 686, 00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка рішенням від 30 березня 2013 року № 4816/6/10-2115 за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення ДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС від 22 лютого 2013 року № 0000094050 залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

В п. 137.1 ст. 137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу вимог частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

В іншому випадку, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2012 року між ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» (Покупець) та ТОВ «Скрап-Мет» (Продавець) укладено наступні договори поставки:

- від 08 листопада 2011 року № 16335 на суму 478 500, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 24 жовтня 2011 року № 16198 на суму 343 200, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 01 листопада 2011 року № 16230 на суму 1 177 200, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 04 листопада 2011 року № 16298 на суму 1 264 000, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 08 листопада 2011 року № 16331 на суму 4 650 000, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 24 жовтня 2011 року № 16197 на суму 551 250, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 14 листопада 2011 року № 16376 на суму 740 000, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 24 лютого 2011 року № 16758 на суму 106 600, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 14 листопада 2011 року № 16375 на суму 155 530, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 03 листопада 2011 року № 16291 на суму 116 480, 00 грн. (українська пшениця 4,5 класів групи Б та фуражна пшениця 6 класу врожаю 2011 року).

Згідно умов вказаних договорів постачальник (ТОВ «Скрап-Мет») зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець (ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна») зобов'язується прийняти і оплатити українську кукурудзу врожаю 2011 року (українську пшеницю 4,5 класів групи Б та фуражну пшеницю 6 класу врожаю 2011 року).

На виконання умов договорів поставки ТОВ «Скрап-Мет» було виписано ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна»:

- податкові накладні від 24 жовтня 2011 року № 483 на загальну суму 336 523, 20 грн., від 24 жовтня 2011 року № 482 на загальну суму 551 563, 43 грн., від 03 листопада 2011 року № 79 на загальну суму 116 480, 00 грн., від 09 листопада 2011 року № 188 на загальну суму 502 425, 00 грн., від 08 листопада 2011 року № 165 на загальну суму 4 650 000, 00 грн., від 09 листопада 2011 року № 186 на загальну суму 640 081, 70 грн., від 10 листопада 2011 року № 200 на загальну суму 215 986, 00 грн., від 11 листопада 2011 року № 220 на загальну суму 194 126, 70 грн., від 21 листопада 2011 року № 430 на загальну суму 336 700, 00 грн., від 16 листопада 2011 року № 310 на загальну суму 155 095, 12 грн., від 01 листопада 2011 року № 30 на загальну суму 1 163 634, 40 грн., від 24 лютого 2012 року № 290 на загальну суму 102 828, 00 грн.;

- видаткові накладні від 24 лютого 2012 року № РН-1240201 на загальну суму 102 828, 00 грн., від 21 листопада 2011 року № РН-1211101 на загальну суму 336 700, 00 грн., від 16 листопада 2011 року № РН-1161101 на загальну суму 155 095, 12 грн., від 09 листопада 2011 року № РН-1091103 на загальну суму 502 425, 00 грн., від 10 листопада 2011 року № РН-290913 на загальну суму 215 986, 00 грн., від 09 листопада 2011 року № РН-1091101 на загальну суму 640 081, 70 грн., від 11 листопада 2011 року № РН-1111101 на загальну суму 194 126, 70 грн., від 08 листопада 2011 року № РН-1081101 на загальну суму 4 650 000, 00 грн., від 03 листопада 2011 року № РН-1031102 на загальну суму 116 480, 00 грн., від 01 листопада 2011 року № РН-1011106 на загальну суму 1 163 634, 40 грн., від 24 жовтня 2011 року № РН-1241004 на загальну суму 336 523, 20 грн., від 24 жовтня 2011 року № РН-1241003 на загальну суму 551 563, 43 грн.;

- рахунки-фактури від 24 грудня 2012 року № СФ-1240201 на загальну суму 102 828, 00 грн., від 21 листопада 2011 року № СФ-1211102 на загальну суму 336 700, 00 грн., від 16 листопада 2011 року № СФ-1161101 на загальну суму 155 095, 12 грн., від 09 листопада 2011 року № СФ-1091105 на загальну суму 502 425, 00 грн., від 10 листопада 2011 року № СФ-1101101 на загальну суму 215 986, 00 грн., від 09 листопада 2011 року № СФ-1091102 на загальну суму 640 081, 70 грн., від 11 листопада 2011 року № СФ-1111101 на загальну суму 194 126, 70 грн., від 08 листопада 2011 року № СФ-1081102 на загальну суму 4 650 000, 00 грн., від 03 листопада 2011 року № СФ-1031102 на загальну суму 116 480, 00 грн., від 01 листопада 2011 року № СФ-1011106 на загальну суму 1 163 634, 41 грн., від 24 жовтня 2011 року № СФ-1241004 на загальну суму 336 523, 20 грн., від 24 жовтня 2011 року № СФ-1241003 на загальну суму 551 563, 43 грн.

Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази, з огляду на наступне.

Згідно наданого відповідачем письмового доказу - акту від 03 грудня 2012 року № 5235/22-8/37400862 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скрап-Мет» (код за ЄДРПОУ 37400862) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 02.12.2010 р. по 31.10.2012 р.» вбачається, що за результатами аналізу податкової звітності поданої ТОВ «Скрап-Мет» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Окрім цього, відповідно до вказаного акту чисельність працюючих на ТОВ «Скрап-Мет» згідно баз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва становить 2 особи.

Враховуючи зазначене, суд звертає увагу, що з поданих вище позивачем первинних документів, вбачається, що вони від іменні ТОВ «Скрап-Мет» підписані директором ОСОБА_5.

Водночас, з наданого відповідачем висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центу сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського МВ при ГУ МВС України в Київській області від 29.11.2012 р.№ 649 встановлено, що підписи на таких документах, як Статуті ТОВ «Скрап-Мет», протоколі зборів учасників № 1 ТОВ «Скрап-Мет», наказі № 1-к від 30.11.2010 р., виконані не громадянином ОСОБА_5, а іншою особою.

З метою з'ясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентом (ТОВ «Скрап-Мет») судом вживалися заходи щодо виклику в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_5, який є директором вказаного вище суб'єкта господарювання. Втім, останній до суду не прибув, що свідчить про обґрунтованість висновків органів державної податкової служби про відсутність товариства за юридичною адресою та відсутність у ТОВ «Скрап-Мет» первинних та бухгалтерських документів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських торгівельних приміщень тощо, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене вище, надані позивачем договори та додані до них документи, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

За таких обставин, досліджені судом первинні документи не дають підстав вважати, що саме ТОВ «Скрап-Мет» здійснювало на адресу позивача поставки української кукурудзи врожаю 2011 року, а також української пшениці 4,5 класів групи Б та фуражної пшениці 6 класу врожаю 2011 року.

При вирішенні вказаної справи судом не застосовується рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року, відповідно до якого особа не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ, і як наслідок сплачувати ПДВ разом із пенею, на яке посилається позивач, з огляду на таке.

Відповідно до вказаного рішення до відповідальності не може бути притягнуто фізичну або юридичну особу, якщо не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування про яке компанія-заявник знала чи могла знати.

З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що відповідачем ставиться під сумнів надання контрагентом позивача послуг за договорами поставки саме ТОВ «Скрап-Мет», а також підписання посадовою особою вказаного товариства первинних та бухгалтерських документів, які дають право позивачу на формування валових витрат.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд вважає, що вказані документи за вказаних обставин позивач не міг отримати від ТОВ «Скрап-Мет», послуги за договорами виконанні іншою юридичною чи фізичною особою, тому в діях ТОВ «Скрап-Мет» вбачається шахрайство стосовно системи оподаткування в розумінні рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року, про яке позивач був обізнаний.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Згідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, є правомірним, оскільки вони підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Водночас, згідно акту перевірки від 08 лютого 2013 року № 121/40-50/35919521, за висновками якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів позивача з контрагентами.

Доводи позивача щодо відсутності компетенції у податкового органу робити такі висновки судом не приймаються з огляду на таке.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається, в своєму акті податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» (код ЄДРПОУ 37400) при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Отже, аналіз норм вищевказаного законодавства дає суду підстави вважати, що податковий орган та його посадові особи під час здійснення податкового контролю, в тому числі і у формі позапланової виїзної перевірки, вправі використовувати будь-яку податкову інформацію для складання відповідних висновків що стосується дотримання вимог податкового законодавства платниками податків. При цьому, такі висновки ґрунтуються на оцінці посадовою особою органу державної податкової служби певних фактів та відомостей. А тому, визнання в акті перевірки угод укладених позивачем із його контрагентами нікчемними не тягне за собою жодних юридичних наслідків до таких угод та є лише позицією податкового органу, яка за наявності підстав, має бути доведена в суді.

Відповідні докази нікчемності правочинів позивача з контрагентом податковим органом були надані, у зв'язку із чим вищевказані висновки відповідача знайшли своє підтвердження в суді.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року № 0000094050 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягає.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.05.2013 р.