Постанова № 32662658, 29.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року Справа № 918/27/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олан Україна"

на рішення господарського суду Рівненської області від 06.02.2013 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 р. у справі № 918/27/13 господарського суду Рівненської області

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Олан Україна"простягнення 296 975,21 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_4

відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - "ФОП ОСОБА_4") звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олан Україна" (надалі - "ТОВ "Олан Україна") про стягнення 296 975,21 грн., що складаються з 260 000,00 грн. основного боргу, 20 205,21 грн. пені, 13 650,00 грн. 3% річних та 3 120,00 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу навантажувача, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм ст. ст. 526, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України та ст. ст. 173, 174, 216 - 218, 230 - 232 ГК України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.02.2013 р. (суддя Павленко Є.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Олан Україна" на користь ФОП ОСОБА_4 260 000,00 грн. основного боргу, 20 205,21 грн. пені, 13 650,00 грн. 3% річних, 3 120,00 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване виникненням між сторонами правовідносин купівлі-продажу, доведеністю як факту передачі товару позивачем відповідачу, так і порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору та нормам ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 р. (судді Сініцина Л.М, Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Олан Україна" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 06.02.2013 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.03.2011 р. між ФОП ОСОБА_4 (продавець) та ТОВ "Олан Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 11/03 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця транспортний засіб - навантажувач марки L-34 Сталева Воля 2009 року випуску, зібраного з вузлів і агрегатів заводського виготовлення, двигун № НОМЕР_1, заводський № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4, а покупець - прийняти та оплатити його відповідно до умов Договору.

При укладенні Договору сторони дійшли згоди (п. 2.1 Договору), що продаж майна здійснюється в гривнях із розрахунку 400 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2 Договору обумовлено порядок здійснення розрахунку - протягом 3-х банківських днів після отримання рахунку від продавця покупець сплачує аванс в розмірі 35%, що дорівнює 140 000,00 грн., решту 65%, що дорівнює 260 000,00 грн., сплачує до 05.04.2011 р. Після отримання 100% оплати за майно продавець протягом 3-х діб передає майно покупцю з оформленням акту прийому-передачі та видаткової накладної на майно.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ "Олан Україна" 14.03.2011 р. сплатило аванс за навантажувач у розмірі 140 000,00 грн.

Згідно з п. 2.4 Договору за взаємною згодою продавця та покупця покупець може забрати навантажувач від продавця (самовивозом) на відповідальне зберігання за умови сплати авансу в розмірі 140 000,00 грн. При цьому укладається окремий договір відповідального зберігання (з правом користування), а передача майна проводиться з оформленням акту прийому-передачі відповідального зберігання.

Між сторонами 16.03.2011 р. укладено договір відповідального зберігання (з правом користування) № 16/03 вищезазначеного транспортного засобу. За актом прийому-передачі від 18.03.2011 р. позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання навантажувач марки L-34.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за актом прийому-передачі майна від 05.04.2011 р. (додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 11/03 від 11.03.2011 р.) ФОП ОСОБА_4 передав, а ТОВ "Олан Україна" прийняло транспортний засіб - навантажувач марки L-34 Сталева Воля, 2009 року випуску, двигун № НОМЕР_1, заводський № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 на виконання своїх зобов'язань за Договором передав ТОВ "Олан Україна" транспортний засіб.

Також судами встановлено неналежне виконання ТОВ "Олан Україна" своїх зобов'язань за Договором з оплати вказаного транспортного засобу в строк до 05.04.2011 р., а відтак, наявність у нього заборгованості перед ФОП ОСОБА_4 в сумі 260 000,00 грн., яку правомірно задоволено до стягнення.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Законодавцем у ст. 549 ЦК України визначено неустойку (штраф, пеню), як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами встановлено, що в п. 2.5 Договору сторони передбачили відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Водночас, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на дані норми та положення Договору, місцевим та апеляційним судами встановлено, що розмір пені, що підлягає стягненню з ТОВ "Олан Україна" на користь ФОП ОСОБА_4, становить 20 205,21 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає матеріалам справи та положенням чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що мотивованим є висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України, рівно як і про стягнення з ТОВ "Олан Україна" на користь ФОП ОСОБА_4 3% річних в сумі 13 650,00 та збитків від інфляції в сумі 3 120,00 грн.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Олан Україна" на користь ФОП ОСОБА_4 296 975,21 грн.

Твердження, викладені в касаційній скарзі даного висновку не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олан Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 06.02.2013 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 р. у справі № 918/27/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець О. Попікова