Ухвала суду № 32660185, 29.07.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12272/13-к

Номер провадження:1-м/521/49/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року м. Одеса

Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси Жуковський С.О., при секретарі Чумак О.С., за участю прокурора прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_1, захисника-адвоката ОСОБА_2, затриманої ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора Малиновського району м. Одеси про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту) у відношенні: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 Федерації, громадянки ОСОБА_4 Федерації, росіянки, маючої вищу освіту, зареєстрованої за адресою: м. Москва, ОСОБА_4 Федерація, АДРЕСА_1, не працюючої, раніше не судимої, -

В С Т А Н О В И В:

З клопотання вбачається, що ОСОБА_3, будучи засновником та генеральним директором ТОВ «Арбат – 28», в період з листопада по січень 2005 року, з метою штучного збільшення актів товариства виготовила та включила в офіційний документообіг підроблені документи, що надали повноваження по прийняттю рішень стосовно розпорядження майном «Арбат – 28» одноосібно. Маючи ці повноваження ОСОБА_3 всупереч Федеральному Закону « Про товариства з обмеженою відповідальністю» 23.01.2005 року уклала угоду з ОСОБА_5 купівлі продажу будівлі, яка належить на праві власності ТОВ «Арбат – 28» з інвентаризаційною ціною 3278013 рублів 30 копійок. У свою чергу ОСОБА_5 розрахувався фіктивним простим векселем на суму 45000000 рублів, після чого ОСОБА_3 з цим простим векселем, документами та печаткою ТОВ «Арбат – 28» зникла.

25.12.2007 року винесено постанову про притягнення в якості обвинуваченої ОСОБА_3 за скоєння злочину передбаченого ч. 4 ст. 159 КК РФ.

21.10.2010 року ОСОБА_3 оголошено в міжнародний розшук.

09.11.2011 року відносно ОСОБА_3 застосовано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

26.06.2013 року ОСОБА_3 затримана на підставі ст. ст. 208, 582 КПК України.

30.06.2013 року ухвалою Красноокнянського районним суду Одеської області відносно ОСОБА_3 застосовано тимчасовий арешт на строк 18 днів.

08.07.2013 року ухвалою апеляційного суду Одеської області скасовано дану ухвалу суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про застосування тимчасового арешту відносно ОСОБА_3

16.07.2013 року з Генеральної прокуратури ОСОБА_4 Федерації до Генеральної прокуратури України надійшов запит про видачу ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності.

У своєму клопотанні прокурор просить застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі (екстрадиційний арешт), мотивуючи клопотання тим, що вона скоїла злочин на території РФ і підлягає екстрадиції.

Затримана ОСОБА_3 висказала думку, щодо вказаного клопотання та просила суд відпустити її.

Захисник ОСОБА_3 (ордер № 018506 від 29.07.2013 року) в судовому засіданні клопотання не підтримав. Просив суд відпустити ОСОБА_3 під заставу.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, за зазначеними підставами.

Вивчивши матеріали клопотання, вислухавши думку прокурора, захисника та затриманої ОСОБА_3, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя при винесенні ухвали враховує положення ч. 2 ст. 29 Конституції України, згідно з якою, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою не інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 61 Конвенції «Про правову допомогу і правові відношення в цивільних, сімейних і кримінальних справах» /м. Мінськ, Республіка Білорусь, 22.01.1993 року/ передбачається, що особа яка потребує видачі, за клопотанням може бути взята під варту і до отримання вимоги про видачу.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 541 КПК України, екстрадиційний арешт – це застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції).

Частиною 1 статті 584 КПК України, передбачається, що після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

З матеріалів наданих судді для розгляду вбачається, що ОСОБА_3 розшукується прокуратурою ОСОБА_4 Федерації за скоєння злочину, оскільки у розпорядженні прокуратури є дані, які свідчать про наявність ознак, вчиненого злочину саме ОСОБА_3

Суддею також встановлено, що матеріали екстрадиційного арешту містять усі необхідні документи, для задоволення вказаної подання, а саме: клопотання про видачу або перевозку особи, яка знаходиться в розшуку для притягнення до кримінальної відповідальності; документи, що засвідчують особу ОСОБА_3

При застосуванні екстрадиційного арешту, суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно ОСОБА_3

Згідно ч. ч. 10, 11 ст. 584 КПК України, екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців. У межах цього терміну слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.

Вказані вимоги Закону, дають судді підстави для застосування екстрадиційного арешту без відповідно строку, оскільки прокурор зобов’язаний не рідше одного разу на два місяці звернутись до суду з відповідним поданням щодо наявності підстав для подальшого тримання особи під вартою. Окрім того, сама затримана особа має право звернутись з відповідною скаргою не частіше одного разу на місяць з тих самих підстав.

Враховуючи викладені вимоги закону, з урахуванням викладених обставин суддя обґрунтовано вважає, що є всі об’єктивні підстави для застосування екстрадиційного арешту до ОСОБА_3 до вирішення питання про видачу особи (екстрадиції) і його фактичну передачу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 16 Європейської Конвенції «Про видачу правопорушників» від 13.12.1957 року, ст. ст. 56, 60, 61 Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» / г. Мінськ, Республіка Білорусь, 22.01.1993 року /, а також ст. ст. 541, 584 КПК України, Слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Малиновського району м. Одеси – задовольнити.

Застосувати екстрадиційний арешт відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не більше строку встановленого ч. 7 ст. 463 КПК України.

Конвоювати та тримати ОСОБА_3 у ОСІ УДДВП в Одеській області.

Виконання ухвали доручити співробітникам Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області.

Копію ухвали направити в Одеський слідчий ізолятор.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи законним представником, прокурором.

Слідчий суддя: /підпис/ ОСОБА_6

згідно з оригіналом

Суддя: