Ухвала суду № 32660060, 23.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/682/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційними скаргами Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області, приватного транспортного малого підприємства «П.Г.Внєштранс» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного транспортного малого підприємства «П.Г.Внєштранс» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про виключення з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року адміністративний позов приватного транспортного малого підприємства «П.Г.Внєштранс» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про виключення з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ Чернігівської області ДПС від 01 лютого 2013 року №0000012202/64, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1263346,25 грн. (за основним платежем 1020086,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 243260,25 грн.) та №0000021702/17/65, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників в розмірі 7132,16 грн. (за основним платежем 5297,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1834,43 грн.); визнано протиправним та скасовано рішення Прилуцької ОДПІ Чернігівської області ДПС №1 про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 07 березня 2013 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що під час перевірки встановлено, що в жовтні 2010 року позивачем занижена питома вага поставлених несільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх поставлених товарів/послуг за рахунок віднесення до складу обсягу поставки сільськогосподарських товарів протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно товарів/послуг, що не відносяться до таких (сільськогосподарських відповідно до ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість). Також відповідач вважає правомірним нарахування податку з доходів фізичних осіб з огляду на відсутність підтверджуючих платіжних документів під авансовими звітами, неперерахування протягом тривалого часу податку на доходи найманих працівників до бюджету. Крім того, апелянт звертає увагу, що за перевищення позивачем 25% питомої ваги поставлених несільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх поставлених товарів/послуг, позивач має бути виключений з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Крім того, позивачем також було подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що жодних письмових запитів від відповідача не надходило, а тому у останнього були відсутні підстави для проведення позапланової документальної виїзної перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 08 січня 2013 року по 16 січня 2013 року Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області ДПС, правонаступником якої на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є Прилуцька ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області, на підставі наказів від 08 січня 2013 року №30, від 14 січня 2013 року №59 проведено позапланову виїзну перевірку ПТМП «П.Г.Внєштранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 23 січня 2013 року №68/22-14228965, в якому встановлено порушення позивачем п.п.8-1.6, 8-1.11, пп.пп.8-1.15.1, 8-1.15.2, 8-1.15.7 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198, п.п.209.1, 209.6, 209.7, 209.10, 209.17 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1020086,00 грн., в тому числі за травень 2010 року в сумі 218354,00 грн., за серпень 2010 року - 43474,00 грн., за вересень 2010 року - 41555,00 грн., за грудень 2010 року - 197857,00 грн., за червень 2011 року - 47049,00 грн., за вересень 2011 року - 63769,00 грн., за жовтень 2011 року - 126835,00 грн., за листопад 2011 року - 50340,00 грн., за лютий 2012 року - 4544,00 грн., за березень 2012 року - 19291,00 грн., за травень 2012 року - 105578,00 грн., за червень 2012 року - 27618,00 грн., за липень 2012 року - 73822,00 грн.

Також у вищезгаданому акті встановлено порушення п.301.1 ст.301, п.308.1 ст.308 Податкового кодексу України, наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17 грудня 2010 року №837 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва», наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 січня 2012 року №772 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва», в результаті чого неправомірно з 2012 року позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку; порушення п.11.2 ст.164, п.9.1 ст.170, п.п.1.1 ст.164, ст.168, п.9.1 ст.170 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано 5297,73 грн. податку на доходи фізичних осіб; порушення п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки №68/22-14228965 від 23 січня 2013 року Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2013 року №0000012202/64, згідно якого за порушення п.п.8-1.6, 8-1.11, пп.пп.8-1.15.1, 8-1.15.2, 8-1.15.7 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198, п.п.209.1, 209.6, 209.7, 209.10, 209.17 ст.209 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 1263346,25 грн., у тому числі 1020086,00 грн. за основним платежем та 243260,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000021702/17/65, згідно якого за порушення пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.11.2 ст.164, п.9.1 ст.170 Податкового кодексу України, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на суму 8803,41 грн., у тому числі 5297,73 грн. за основним платежем та 3505,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, 07 березня 2013 року відповідачем прийнято рішення №1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, згідно якого позивача виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з поставкою протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів/послуг, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, відповідно до п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України та зазначено, що позивач вважається платником податку на загальних підставах з 01 жовтня 2010 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішення та рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, в свою чергу, позивачем надано усі необхідні докази для визнання їх протиправними та скасування повністю або в частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, серед іншого, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.8-1.1-8-1.2 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною до 01 січня 2011 року) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування, згідно з яким сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п.8-1.6 ст.8-1 вищенаведеного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ця норма діє з урахуванням того, що: а) для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність менше дванадцяти календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду; б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з поставки капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі поставки не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Згідно п.8-1.10 ст.8-1 вищенаведеного Закону для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

При цьому, п.8-1.11 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною до 01 січня 2011 року) встановлено, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Пунктом 209.1 ст.209 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, також передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно п.209.10 ст.209 Податкового кодексу України для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному органі державної податкової служби з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною до 01 січня 2011 року) та ст.209 Податкового кодексу України (в редакції, що набрала чинності з 01 січня 2011 року) з 01 січня 2009 року позивач застосовував спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №100163873 (дата реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування - 01 січня 2009 року, дата початку дії свідоцтва - 02 лютого 2009 року), в якому зазначені види діяльності позивача за КВЕД: 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур, а також №200099393 (дата реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування - 01 січня 2009 року, дата початку дії свідоцтва - 08 січня 2013 року), в якому зазначені види діяльності позивача за КВЕД: 01.61 надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.11 вирощування зернових та технічних культур; 01.13 вирощування зернових та технічних культур.

Вищезазначені свідоцтва видавались на підставі заяви позивача із зазначенням вартості товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів, з доданим до неї витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням видів діяльності.

Відповідно до Статуту позивача предметом діяльності підприємства є, серед іншого, вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності позивача за КВЕД є: 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур; 63.21.2 функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 50.20.0 технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Як вбачається з акту перевірки від 23 січня 2013 року №68/22-14228965 у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування відсутній підклас видів діяльності за кодом КВЕД 01.41.0 надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, що стало підставою для виключення з розрахунку питомої ваги робіт у сфері надання послуг у рослинництві та зазначено, що питома вага вартості поставлених позивачем несільськогосподарських товарів та послуг складає 26,96%.

Крім того, з вищезгаданого акту вбачається, що на момент проведення перевірки за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року позивач відповідав вимогам, що ставляться до сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та в період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року щомісячно подавав до податкового органу дві податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: декларацію (скорочену) - за результатами операцій із поставки сільськогосподарських товарів (послуг); декларацію (загальну) - за результатами операцій із поставки продукції не власного виробництва. На протязі 2010-2012 років підприємство займалося виробництвом сільськогосподарської продукції вирощеної на орендованих землях та наданням сільськогосподарських послуг.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладених договорів на протязі 2010-2012 роках позивачем (виконавець) надавались послуги ДП ДГ «Івківці» (замовник) з обробітку ґрунту; сівби та посадки; внесення гербіцидів, мінеральних та органічних добрив, підкорму посівів; збиральних робіт; доробки зерна; постачання кормів для годівлі ВРХ; надання паливно-мастильних матеріалів; транспортних робіт; фінансової допомоги та інших послуг. Сільськогосподарські послуги ДП ДГ «Івківці» надавалися транспортними засобами, які є власністю позивача.

Разом з тим, відповідач, не заперечуючи надання позивачем саме сільськогосподарських послуг, вважає, що надання таких послуг не може бути віднесено до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відсутній підклас видів діяльності за кодом 01.41.0 надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту.

Однак, Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України не містять зобов'язання платника податків здійснювати діяльність лише зазначену у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, а також відсутня заборона відносити надані послуги до спеціального режиму оподаткування, якщо вони передбачені вищезазначеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач неправомірно визначив питому вагу вартості поставлених підприємством несільськогосподарських товарів послуг в розмірі 26,96%, оскільки надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі та надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом відноситься до видів діяльності, на які поширюється дія ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позивачем правомірно віднесено у відповідних звітних періодах суми податку на додану вартість по скорочених деклараціях за господарськими операціями з перевезення зерна, послуг з обробки землі, польових послуг, надані власною сільськогосподарською технікою, що, в свою чергу, призвело до безпідставного висновку відповідача, що позивачем занижена питома вага поставлених несільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх поставлених товарів/послуг.

Крім того, в акті планової виїзної перевірки позивача №1145/23-14228965 від 20 листопада 2009 року за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року зазначено, що позивач в період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року до відповідача подавав аналогічні звіти та відомості з аналогічними розрахунками питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг, будь-яких порушень податковим органом не виявлено.

Як вбачається з акту перевірки №68/22-14228965 від 23 січня 2013 року та додатку 5 до нього, відповідачем розрахунок питомої ваги сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) здійснений за період з вересня 2009 року по жовтень 2010 року, однак перевірка проводилась за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, а тому частина періоду (вересень-грудень 2009 року), в якому врахована вартість товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів (до 01 жовтня 2010 року), не охоплювалась перевіркою.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності та необхідності скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2013 року №0000012202/64, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 1263346,25 грн., у тому числі 1020086,00 грн. за основним платежем та 243260,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій

В силу пп.б) п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею.

Враховуючи відсутність порушень з боку позивача вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, недоведення відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України правомірності прийнятого рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності та необхідності скасування рішення Прилуцької ОДПІ Чернігівської області ДПС №1 про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 07 березня 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки, під час перевірки правильності підтвердження витрат коштів, виданих з каси підприємства під звіт, встановлено відсутність підтверджуючих платіжних документів, внаслідок чого донараховано 5297,73 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Враховуючи, що позивачем надано товарні чеки, які підтверджують використання виданої під звіт готівки, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо протиправності та необхідності скасування податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2013 року №0000021702/17/65 в частині нарахування позивачу податку на доходи найманих працівників за основним платежем в розмірі 5297,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1324,43 грн.

Податкове повідомлення рішення від 01 лютого 2013 року №0000021702/17/65 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1671,25 грн. є правомірним з огляду на те, що згідно пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Крім того, вищезазначене податкове повідомлення-рішення також правомірно прийнято в частині застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 510 грн. за недостовірність даних, зазначених у податковому розрахунку за формою 1-ДФ, оскільки у перевіряємому періоді в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф.№1ДФ не відображено виплату доходів суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам за ознакою доходу 157, що тягне за собою відповідальність згідно п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказів Прилуцької ОДПІ Чернігівської області ДПС від 08 січня 2013 року №30 та від 14 січня 2013 року №59 та направлень від 08 січня 2013 року №24, №25, №25, №27 правомірно провів документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року у відповідності до вимог Податкового кодексу України. При цьому, позивачем всупереч пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України не в повній мірі надано пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, враховуючи, що Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області ДПС 14 грудня 2012 року було направлено до позивача запит №18133/10/22-123 про надання письмових пояснень щодо правомірності застосування підприємством спеціального режиму оподаткування, ймовірного заниження податкових зобов'язань за лютий 2012 року, завищення податкового кредиту за грудень 2010 року та повноти сплати податку з доходів фізичних осіб за 2011-2012 роки, однак листом від 24 грудня 2012 року №49 позивачем не в повній мірі надані пояснення та їх документальне підтвердження щодо правомірності застосування останнім спеціального режиму оподаткування.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області, приватного транспортного малого підприємства «П.Г.Внєштранс» - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29 липня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.