Постанова № 32659717, 03.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2013 р. (14:56) Справа №801/206/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання документальної планової виїзної перевірки протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року №0001421702, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 19382 грн., з яких 15506 грн. за основним платежем та 3876,50 грн. штрафні санкції.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині обов'язку зареєструватися платником податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 березня 2013 року провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання документальної планової виїзної перевірки протиправною закрито.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. На минулому судовому засіданні представник відповідача позов не визнала у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях адміністративний позов (а.с.46-47).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим виконавчим комітетом Керченської міської ради 15.07.2008 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_3, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_4 (а.с.26).

З 06 листопада 2012 року по 21 листопада 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт від 28.11.2012 р. № 1472/17-02//09/НОМЕР_1 (а.с.7-16) (далі - Акт перевірки).

За висновками Акту перевірки відповідачем було зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- п.181.1 ст.181, п.183.2 ст. 183 Податкового Кодексу України, в результаті чого заниження податоку на додану вартість за період з 11.12.2011 року по 31.12.2011 року склало 15506,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення від 12 грудня 2012 № 0001421702 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15506,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3876,50 грн., а всього 19382,50 грн. (а.с.27).

Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог, суд керувався нормативно-правовими актами, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2011 р. серії Ж № 748551 в 2011 році, а саме з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року перебував на спрощеній системі оподаткування (а.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.07.2011 року перейшов на загальну систему оподаткування.

Відповідачем, під час перевірки було встановлено, що обсяг валового доходу позивача у період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року склав 519162,00 грн., тобто документальною перевіркою було встановлено перевищення 300000 грн., яке було досягнуто у листопаді 2011 року, у зв'язку з чим позивач зобов'язаний був до 10 грудня 2011 року надати до органів державної податкової служби реєстраційну заяву платника податку на додану вартість. Оскільки позивачем у вказаний строк не було подано заяву, в нього виник обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість з 11 грудня 2011 року.

У зв'язку з тим, що позивачем за період з 11.12.2011 року по 31.12.2011 року було отримано дохід в сумі 77532,12 грн., заниження податку на додану вартість склало 15506,42 (77532,12 грн. х 20%).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вищезазначених висновків податкового органу, суд встановив наступне.

Платників податку на додану вартість, порядок реєстрації в якості платника податку на додану вартість та сплати податку з 01.01.2011 р. визначено Податковим Кодексом України.

Відповідно до ст. 180 Податкового Кодексу України платниками податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Стаття 181 Податкового Кодексу України передбачає умови, за якими платник податку зобов'язаний зареєструватись як платник податку на додану вартість, а саме: у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно ст. 183 Податкового Кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п.183.2).

Особи, що переходять на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування за умови, якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 або пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, що не передбачає сплати податку, подають реєстраційну заяву одночасно з поданням заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування. Датою переходу зазначених осіб на загальну систему оподаткування є дата їх реєстрації як платників податку. (п.183.4)

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Звітним податковим періодом відповідно до ст.202 Податкового кодексу України є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Згідно п.202.2 Податкового Кодексу України платники податку, які відповідно до підпункту "б" пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду платник податку втрачає право на застосування нульової ставки податку на прибуток, передбачений підпунктом "б" пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідачем невірно визначено період з якого у позивача виник обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість, та відповідно - сплачувати податкові зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до п.п.18 пункту 2 Підрозділу ХХ Перехідні положення Податкового Кодексу (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Вказана норма була виключена Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набрав чинності 06.08.2011 р.

Аналогічна норма була викладена в п. 6.1 Порядку реєстрації платників податку- особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками ПДВ, підлягають обов'язковій реєстрації платниками ПДВ з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Отже, на час переходу позивача на загальну систему оподаткування, а саме з 01.07.2011 року, обсяг оподатковуваних операцій визначався починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Таким чином, відповідач, визначаючи перевищення загальної суми 300000 грн., від здійснення операцій протягом останніх 12 календарних місяців та роблячи розрахунок з 01.01.2011 року, діяв в супереч положенням Податкового Кодексу України, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Судом встановлено, що з 01.07.2011 року, тобто з часу переходу позивача на загальну систему оподаткування, по 31.12.2011 року обсяг валового доходу позивача склав 369883,00 грн. та перевищення загальної суми 300000 грн., від здійснення операцій протягом останніх 12 календарних місяців досягнуто у грудні 2011 року, а не у листопаді 2011 року, як зазначено відповідачем.

За таких обставин, у позивача відповідно до п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України виник обов'язок подати реєстраційну заяву до 10 січня 2012 року, та як зазначає сам позивач, що не спростовано відповідачем, ним 10 січня 2012 року була подана заява про реєстрацію платником податку на додану вартість до податкової інспекції, і з 16 січня 2012 року йому було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200020036 (а.с.6).

Таким чином, позивачем були дотриманні вимоги Податкового кодексу України щодо реєстрації платником ПДВ у спірний період, а висновок відповідача про порушення цих вимог є помилковим.

Суд зазначає, що враховуючи вимоги статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, до спірних відносин не може бути застосовані норми Податкового Кодексу, які набрали чинності пізніше, ніж перехід позивача на загальну систему оподаткування.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №І-рп/99 зазначено, що дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про протиправність нарахування відповідачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 15506,00 грн., а відтак, й штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3876,50 грн.

Статтею 162 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи, згідно яких у разі задоволення адміністративного позову стосовно рішення суб'єкта владних повноважень, суд може прийняти постанову щодо визнання його протиправним та обираючи відповідний спосіб захисту порушеного права скасувати рішення.

На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 12 грудня 2012 року №0001421702.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору,суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 193,82 грн. судового збору, сплата якого підтверджена відповідною квитанцією (а.с.33).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 03 квітня 2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 08 квітня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 12 грудня 2012 року №0001421702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 193 (сто дев'яносто три) грн. 82 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет