Постанова № 32659520, 25.07.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/592/13-a

категорія 8.2.11

25 липня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Павлюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 08 січня 2013 року № 0000022201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 445492, 00 грн. і нарахування 222746, 00 грн. штрафу та № 0000032201 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 3030, 00 грн. за жовтень 2012 року. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказані рішення були прийняті на підставі висновків податкового органу про повторне включення Підприємством до декларації за жовтень 2012 року залишку від'ємного значення липня 2012 року, сформованого по податковим накладним, отриманим від постачальника ТОВ "Сервіс Партнер", на підставі нікчемних правочинів на загальну суму 499230, 00 грн. З такими підставами для зменшення суми бюджетного відшкодування і зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість позивач не погоджується, оскільки умови укладених з ТОВ "Сервіс Партнер" договорів були виконані повністю, продукція була оплачена, поставлена і прийнята покупцем, що підтверджується всіма первинними документами, наявність яких передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Податковим кодексом України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що оспорювані рішення скасуванню не підлягають, оскільки прийняті на підставі правомірних висновків перевірки, під час якої виявлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 200.3, абзацу "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2012 року виявлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 200.3, абзацу "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення по декларації за жовтень 2012 року залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) на 448522, 00 грн. ПДВ, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на 445492, 00 грн. і завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 3030, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 2142/22-0/07620094 від 21 грудня 2012 року (а.с. 14-25).

На підставі вказаного акта 08 січня 2013 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000022201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 445492, 00 грн. і нарахування 222746, 00 грн. штрафу та № 0000032201 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 3030, 00 грн. за жовтень 2012 року.

В акті перевірки (а.с. 23) зазначено, що позивачем до декларації за жовтень 2012 року повторно включено залишок від'ємного значення липня 2012 року, сформований по податковим накладним, отриманим від постачальника ТОВ "Сервіс Партнер" на загальну суму ПДВ 499230, 00 грн., яка зменшена актом позапланової перевірки (акт від 15 жовтня 2012 року № 2832/22-0/07620094) на підставі нікчемного правочину по таким податковим накладним:

- від 05 липня 2012 року № 1, загальна сума 9477,60 грн., сума ПДВ 1579,60 грн.;

- від 09 липня 2012 року № 2, загальна сума 415920,00 грн., сума ПДВ 69320,00 грн.;

- від 09 липня 2012 року № 6, загальна сума 190830,01 грн., сума ПДВ 31805,00 грн.;

- від 09 липня 2012 року № 8, загальна сума 18000,00 грн., сума ПДВ 3000,00 грн.;

- від 09 липня 2012 року № 3, загальна сума 734159,99 грн., сума ПДВ 122360,00 грн.;

- від 09 липня 2012 року № 4, загальна сума 734159,00 грн., сума ПДВ 122360,00 грн.;

- від 09 липня 2012 року № 5, загальна сума 734159,99 грн., сума ПДВ 122360,00 грн.;

- від 26 липня 2012 року № 12, загальна сума 15660,00 грн., сума ПДВ 2610,00 грн.;

- від 30 липня 2012 року № 14, загальна сума 51156,00 грн., сума ПДВ 8526,00 грн.;

- від 30 липня 2012 року № 15, загальна сума 43848,00 грн., сума ПДВ 7308,00грн.;

- від 30 липня 2012 року № 16, загальна сума 24007,62 грн., сума ПДВ 4001,27 грн.;

- від 30 липня 2012 року № 17, загальна сума 23997,90 грн., сума ПДВ 3999,65 грн.

Від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС отримано акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сервіс Партнер", щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками за липень 2012 року" від 04 жовтня 2012 року № 3236/22-222-34708906, в якому встановлено порушення ТОВ "Сервіс Партнер" частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України у частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ТОВ "Сервіс Партнер" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаним правочинам не був переданий у порушення статей 662, 655, 656 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ "Сервіс Партнер" були укладені договори купівлі-продажу № 95 від 08 травня 2012 року (а.с. 33-35), № 119 від 28 травня 2012 року (а.с. 38-40) та № 142 від 03 липня 2012 року (а.с. 27-29).

За умовами даних договорів, Постачальник (ТОВ "Сервіс Партнер") зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договорами, поставити продукцію, а Покупець (ДП "ЖБТЗ") - прийняти та оплатити таку продукцію. Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даних Договорів.

На виконання умов договорів у липні 2012 року ТОВ "Сервіс Партнер" була здійснена поставка товару на загальну суму 2995977,10 грн., у тому числі ПДВ - 499230,00 грн., що підтверджується податковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товаро-транспортними накладними, картками складського обліку, накладними, копії яких є в матеріалах справи.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ "Сервіс Партнер" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 46).

Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів сформував податковий кредит.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по отриманим податковим накладним від ТОВ "Сервіс Партнер".

В акті перевірки (а.с. 24) податковим органом також зазначено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2012 року із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума ПДВ складає 340655, 00 грн. Із врахуванням зазначеного та даних додатка 2 до декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена ДП "ЖБТЗ" постачальникам та до Державного бюджету, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування складає 331571,00 грн.

При цьому суд зазначає, що орган державної податкової служби, як орган державної влади, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобов'язаний діяти у спосіб та в порядку, передбачених законом.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (пункт 200.6 статті 200 ПК України).

Аналіз наведених норм статті 200 ПК України дає підстави вважати, що участь у бюджетному відшкодуванні приймає та частина від'ємного значення податку, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах або постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету.

Податковий орган вважає, що позивачем було протиправно включено до складу податкового кредиту за липень 2012 року суми ПДВ в розмірі 499230,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у жовтні 2012 року на 445492,00 грн., оскільки укладення правочинів з ТОВ "Сервіс Партнер" не спрямоване на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами.

Суд вважає таке твердження відповідача безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваного правочину є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Договори куплі-продажу № 95 від 08 травня 2012 року, № 119 від 28 травня 2012 року та № 142 від 03 липня 2012 року, укладені між позивачем та ТОВ "Сервіс Партнер" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеним відповідачем нікчемним договором, підтверджено тим, що за цим договором контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання.

Крім того, згідно з статтею 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів щодо умислу укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами ДП "ЖБТЗ", відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Сервіс Партнер" на підставі договорів № 95 від 08 травня 2012 року (а.с. 33-35), № 119 від 28 травня 2012 року (а.с. 38-40) та № 142 від 03 липня 2012 року була встановлена також судовими рішеннями по справі № 0670/8846/12.

Згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 08.01.2013 р. № 0000022201 та № 0000032201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" 2408,70 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 29 липня 2013 р.