Постанова № 32659296, 22.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2013 р. Справа №801/6467/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Суворової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

за позовом ОСОБА_1

до Військового комісаріату АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 01.07.2013 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військового комісаріату АР Крим, про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.

В адміністративному позові позивачем заявлено вимоги про:

- визнання дій комісії військового комісаріату АР Крим протиправними та скасувати рішення комісії від 27.05.2013 року, протокол № 6 п. 45 з приводу відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, у встановленні статусу учасника бойових дій;

- зобов'язання військового комісаріату АР Крим розглянути питання про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій, видавши свідоцтво відповідного зразка.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постанови Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неправомірно відмовив ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника бойових дій. Позивач вважає п.45 рішення (протоколу №6) комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників дій військового комісаріату АР Крим №6 від 27.05.2013 року незаконним.

У судове засідання 22.07.2013 року позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у клопотанні від 15.07.2013 року просив справу розглянути у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання 22.07.2013 року не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином; проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив розглянути справу за його відсутності.

З урахуванням неявки сторін, відповідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У 2009 році позивач звернувся до Військового комісаріату АР Крим із заявою про розгляд питання щодо встановлення йому статусу учасника бойових дій, проте відповідач своїм рішенням згідно протоколу №2 від 25.03.2009 року відмовив ОСОБА_1 у встановленні такого статусу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, у 2012 році ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до військового комісаріату АР Крим з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення комісії Військового комісаріату АР Крим з відмови встановлення позивачу статусу учасника бойових дій під час Карибської кризи, зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 з метою встановлення статусу учасника бойових дій під час проходження служби в період Карибської кризи з 28.12.1962 року по 30.11.1963 року

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.12 року у справі № 2а-11419/12/0170/10 позовні вимоги позивача до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій задоволено - визнано протиправним та скасовано рішення комісії Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо вирішення питань стосовно встановлення статусу ветеранів війни від 25.03.2009 року (протокол № 2) у частині пункту 45 стосовно відмови ОСОБА_1, 1942 року народження, у встановленні статусу учасника бойових дій та зобов'язано Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим повторно розглянути питання про визнання позивача учасником бойових дій під час проходження служби в період Карибської кризи з 28.12.1962 року по 30.11.1963 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-11419/12/0170/10 від 15.04.2013 року вказану постанову Окружного адміністративного суду АР Крим залишено без змін.

З метою виконання рішення суду позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про розгляд питання щодо встановлення йому статусу учасника бойових дій.

Рішенням комісії Військового комісаріату АР Крим згідно із протоколом засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій №6 від 27.05.2013 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із позовом до суду.

Встановив фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 року військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Статтею 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Учасниками бойових дій визнаються особи, які за рішенням уряду СРСР проходили службу, працювали або перебували у відряджені в державах, де в цей період велися бойові дії, і які брали участь в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ (ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджений перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.

У зазначеному Переліку зафіксовано, що до держав, яким надавалась допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, відноситься, зокрема, Куба, а період бойових дії на її території зазначений з липня 1962 року по листопад 1963 року.

У Витягу з протоколу засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій військового комісаріату АР Крим №6 від 27.05.2013 року зазначено, що відмова у присвоєнні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій обґрунтована не підтвердженням факту (згідно архівної довідки) особистої участі позивача у бойових діях, або забезпеченні бойової діяльності (а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, 1942 року народження, проходив службу у військовій частині п/п № 23264 (225 окремий дивізіон зв'язку та РТО) з 28.12.1962 року (наказ № 03) по 19.11.1963 року (наказ № 61) у посаді прожекториста, у військовому званні - рядовий. Також, в період з 21.11.1963 року (наказ № 353) по 30.05.1964 року (наказ № 156) позивач проходив службу у військовій частині п/п № 14308, на посаду - начальника апаратної, у званні - молодший сержант. Військова частина п/п № 23264 дислокувалася на острові Куба з 25.09.1962 року по 22.11.1963 року, а військова частина п/п № 14308 - з 02.08.1962 року по 30.11.1963 року (а.с. 8).

Згідно до архівної довідки №116585 (а.с.8) позивач:

1) був військовослужбовцем Радянської Армії;

2) у період з 28.12.1962 року по 30.11.1963 року проходив службу на території Куби, яка згідно Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнана територією, в якій проводилися бойові дії, у період з липня 1962 року по листопад 1963 року;

3) безпосередньо приймав участь у бойових діях та забезпеченні бойової діяльності військ, а саме: приймав участь у військово-стратегічній операції "Анадир".

Відповідно до ч.1 Положення про комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленні статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26 липня 1996 року №208, зареєстрованого Мінюстом 28 серпня 1996 року за № 484/509, на комісію покладається, зокрема, вирішення питань про встановлення статусу учасника бойових дій стосовно всіх категорій громадян, крім пенсіонерів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та Цивільної оборони України.

Відповідно до п.4 цього Положення підготовку матеріалів для розгляду комісії, проведення пошукових заходів, спрямованих на допомогу громадянам в одержанні відповідних архівних довідок, здійснюють районні (міські) військові комісаріати.

Комісії зобов'язані приймати документи для розгляду, реєструвати їх у спеціальній книзі обліку, уважно вивчати документи, інформувати заявника про прийняття документів на розгляд і дату засідання комісії, заслуховувати пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази громадян і в десятиденний термін з дня одержання документів прийняти відповідне рішення про встановлення статусу, про що інформувати заявника. У разі відмови громадянину у встановленні йому відповідного статусу ветерана війни, комісії сповіщають причину (мотиви) відмови. При необхідності комісії можуть повертати документи до райміськвійськкоматів на доопрацювання для повторного їх подання на розгляд комісії. З усіх розглянутих питань рішення комісії вносять до протоколу, який підписують всі члени комісії і затверджує військовий комісар.

Згідно п.6 цього Положення про комісії при відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують право громадянина на отримання ним статусу ветерана війни, дозволяється брати до уваги: показання свідків (не менше двох, нотаріально завірених), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником; довідки відповідного періоду, підписані і завірені печаткою; грамоти, фотографії (оригінали); газетні матеріали того часу, який потребує підтвердження; історичні довідки, документи та інші архівні матеріали; документи потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по-батькові заявника; партійні документи, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інші документи, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок по заяві.

В силу ч. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ч. 6 Положення про комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26 липня 1996 року №208, зареєстрованого Мінюстом 28 серпня 1996 року за № 484/509, посилання представника відповідача на те, що у військовому квитку позивача відсутні відомості про його участь в бойових діях, суд не приймає до уваги, оскільки у військовому квитку серії ГЗ № 097608 - 15.01.1990 року є відмітка про строкову службу у період з 16.11.1961 року по 15.06.1964 року.

Крім того, суд зазначає, що належним доказом участі позивача в бойових діях є архівна довідка, що отримана позивачем та була надана ним на засідання комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо вирішення питань стосовно надання позивачу статусу учасника бойових дій, якій відповідач належної оцінки не надав.

Таким чином, надані суду ОСОБА_1 документи підтверджують факт його особистої участі у період з 28.12.1962 року по 30.11.1963 року у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ на території Куби.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 5 ст.124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно до ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Отже, посилання відповідача у своїх запереченнях на нормативно-правові акти, що не мають відношення до справи та невиконання ним рішень суду, є ухиленням від виконання своїх обов'язків, що передбачені чинним законодавством України.

Вивчивши обставини справи, керуючись визначеним у ст. 8 КАС України принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст.267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 254, 267 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними дії комісії Військового комісаріату АР Крим та скасувати рішення комісії від 27.05.2013 року (протокол № 6) в частині пункту 45 стосовно відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, у встановленні статусу учасника бойових дій.

3.Зобов'язати Військовий комісаріат АР Крим розглянути питання про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати відповідне посвідчення.

4. Зобов'язати Військовий комісаріат АР Крим (м. Сімферополь, вул. Київська,152) надати звіт про виконання судового рішення протягом календарного місяця після набрання рішенням суду законної сили.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - ОСОБА_1 (98300, АДРЕСА_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 34,41 грн. шляхом її безспірного списання з рахунку Військового комісаріату АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя Суворова С.В.