Рішення № 32659168, 22.07.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року Справа № 08/5026/1775/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Тимчишиній О.В., за участю представників сторін:

від позивача - Грушевий Ю.В. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

від третьої особи - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк

Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції АТ

"Райффайзен Банк Аваль"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт"

третя особа ОСОБА_3

про стягнення 1 717 756,85 грн.,

та за зустрічною позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт"

до відповідача публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк

Аваль"

третя особа ОСОБА_3

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", за участю третьої особи - ОСОБА_3 про стягнення 1 717 756,85 грн., у тому числі: 1 459 643,76 грн. заборгованості за кредитом, 228 697,31 грн. заборгованості по відсотках, 13 199,95 грн. - пені за прострочення сплати тіла кредиту, 16 305,83 грн. - пені за прострочення сплати відсотків згідно кредитного договору №010/02-47/1106-08 від 01.10.2008 та відшкодування судових витрат: 17 177,56 грн. державного мита, та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засідання 12.09.2011 представник відповідача подав зустрічну позовну заяву для сумісного розгляду з первісним позовом, в якій просив визнати недійсним договір поруки №010/02-47/1106-08п від 01.10.2008 з моменту укладення, з підстав того, що відповідно вказаний договір від імені юридичної особи підписаний не уповноваженою на те особою.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) у судовому засіданні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач за первісним позовом та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання своїх представників не направили. Ухвала суду від 10.06.2013 направлялась сторонам на адресу вказану позивачем у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та отримана відповідачем 11.06.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами оскільки, неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання є правом сторони, а не обов'язком

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

01 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (банк - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним у справі), та громадянином ОСОБА_3 (позичальник - третя особа у справі), було укладено кредитний договір №010/02-47/1106-08 (далі - договір), за умовами якого банк надає позичальнику, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту - 1 700 000 (один мільйон сімсот тисяч) грн.; розмір та кількість траншів - 1-й - 1 157 896 грн., 2-й - 542 104 грн.; цільове використання кредиту - придбання нерухомого майна; дата остаточного повернення кредиту - по 30 вересня 2016 року включно; процентна ставка за користування кредитом - 21,5%.

Згідно з п. п. 1.5.1, 1.5.1.1 договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до цього договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в частині №1 цього договору; нараховані в порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів.

З підписанням цього договору сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору повинно розглядатись як істотне порушення договору, яке надає право банку в порядку, передбаченому цим договором та/або діючим законодавством України, незалежно від встановлених договором строків виконання зобов'язань, вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених договором платежів (п. 1.12.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього договору), і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору в повному обсязі (п. 8.3 договору).

У додатку №1 до договору, сторони визначили графік повернення кредиту, всі інші умови вищевказаного договору залишилися без змін.

З метою забезпечення виконання кредитного договору, 01.10.2008 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор - позивач за первісним позовом), та товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (поручитель - відповідач за первісним позовом) було укладено договір поруки №010/02-47/1106-08п (далі - договір поруки), за умовами якого сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника - ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору №010/02-47/1106-08 від 01.10.2008, а саме: повернути кредит в розмірі 1 700 000 (один мільйон сімсот тисяч) гривень, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (п. 1.2 договору поруки).

27.05.2009 сторонами кредитного договору було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої тимчасово, на період з 27.05.2009 до 31.07.2009 (далі - кредитні канікули) сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) кредиту (щомісячний платіж) та змінити строк його сплати в наступному порядку: станом на дату укладання цієї додаткової угоди щомісячний платіж становить 17 708,35 грн. (сімнадцять тисяч сімсот вісім грн. 35 коп.); на період кредитних канікул щомісячний платіж зменшується до розміру 0 грн. (0 грн.); починаючи з 01 серпня 2009 року кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу (п. 1 додаткової угоди №1).

Позивач зазначає, що свої зобов'язання по кредитному договору ним виконано належним чином, однак позичальник належним чином не виконує умови договору, у зв'язку з чим, банком була направлена претензія №24-120-1/1647 від 01.04.2011 щодо усунення порушень умов договору та сплати в місячний термін заборгованості, що виникла у позичальника. Третя особа своїх зобов'язань згідно кредитного договору не виконала - не сплатила нараховані відсотки за кредитом та суму заборгованого кредиту, остання проплата здійснена ним 29.12.2010. Станом на 19.07.2011 заборгованість третьої особи за кредитним договором становить 1 717 756,85 грн., з яких: основна за кредитом - 1 459 643,76 грн., заборгованість по відсоткам - 228 607,31 грн., пеня - 29 505,78 грн.

01.04.2011 банк направив відповідачу претензію №С24-120-1/1650 про погашення заборгованості за кредитним договором станом на 14.03.2011 в сумі 1 593 438,75 грн., але поручитель у добровільному порядку не виконав умови претензії, заборгованості не сплатив, тому, з метою задоволення своїх вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Відповідач, пред'являючи зустрічний позов, посилається на те, що договір поруки підписаний особою, яка не мала права на таке підписання. Позовні вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що спірний договір поруки від імені ТОВ «Гранітт», був підписаний ОСОБА_4, яка ніколи не перебувала на посаді генерального директора ТОВ "Граніт", також у неї не було інших повноважень від імені підприємства на вчинення нею угод, і представник банку не міг не знати про відсутність у неї повноважень, та як ТОВ "Граніт" має поточні рахунки в даному банку та наявні статутні документи підприємства і єдиний, хто може підписувати угоди від імені підприємства це ОСОБА_3

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первинним позовом підлягають до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини між сторонами виникли згідно кредитного договору №010/02-47/1106-08 від 01.10.2008 та укладеного на його забезпечення договору поруки №010/02-47/1106-08п від 01.10.2008.

За приписом статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отримання позичальником кредиту у сумі, передбаченій договором (1 700 000,00 грн.) підтверджується відповідними розрахунками, що містяться у матеріалах справи та рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.04.2013 (Т.2, а. с. 98-100).

Як встановлено судом між позивачем та третьою особою було погоджено графік повернення вказаних сум, проте позичальник порушуючи визначені у договорі строки повернення кредитних коштів припинив сплату тіла кредиту та відсотків за його користування.

У зв'язку із наявністю у позичальника простроченої заборгованості за договором, Банком направлена претензія №24-120-1/1647 від 01.04.2011 щодо усунення порушень умов договору та сплати в місячний термін заборгованості та попереджено про дострокове погашення кредиту в повному обсязі. Вимога банку залишена позичальником без задоволення.

У статті 554 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно п. 1.9.1 кредитного договору у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов'язань, банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань боржником в цілому, що також відповідає положенням ч. 2 ст. 1050 ЦК України згідно якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Оскільки, за умовами договору поруки сторони встановили, що поручитель бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору №010/02-47/1106-08 від 01.10.2008, банк 01.04.2011 направив відповідачу претензію №С24-120-1/1650 про погашення заборгованості за кредитним договором станом на 14.03.2011 в сумі 1 593 438,75 грн., але поручитель у добровільному порядку не виконав умови претензії, заборгованості не сплатив.

За доводами та розрахунками позивача, заборгованості по кредиту станом на 16.09.2011 становить 1 459 643,76 грн. - за тілом кредиту, 228 697,31 грн. заборгованості по відсотках.

Ні позичальник, ні поручитель не надали суду доказів належної сплати банку сум кредиту, відсотків за його користування, відтак вимога позивача про стягнення вказаної заборгованості з поручителя підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до п. 4.1.1 договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

На підставі вказаних положень позивач просить стягнути з відповідача 13 199,95 грн. - пені за прострочення сплати тіла кредиту та 16 305,83 грн. - пені за прострочення сплати відсотків.

Відповідач не заперечив доводи позивача, не спростував встановлені судом факти, та не подав суду доказів проведення розрахунку із позивачем відповідно до умов договору. Суд вважає, що вимога позивача про стягнення із відповідача 13 199,95 грн. - пені за прострочення сплати тіла кредиту та 16 305,83 грн. - пені за прострочення сплати відсотків є законною і обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тобто такою, що підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог за зустрічною позовною заявою, то суд дослідивши надані позивачем за зустрічним позовом докази прийшов до висновку, що його позовні вимоги до задоволення не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що 01.10.2008 між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено договір поруки №010/02-47/1106-08п, за умовами якого поручитель бере на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору №010/02-47/1106-08 від 01.10.200809.11.2007.

Як підставу для визнання недійсним договору поруки, позивач за зустрічним позовом зазначив те, що договір поруки від імені ТОВ «Граніт», підписаний не уповноваженою на те, особою, оскільки як свідчать витяги з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витяг з ЄДРПОУ, громадянка ОСОБА_4 ніколи не виконувала повноваження керівника товариства, згідно вказаних документів керівником товариства є ОСОБА_3

Загальні підстави визнання правочинів, недійсними передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Граніт» здійснювало свою діяльність на підставі Статуту, який затверджений зборами учасників, які оформлені протоколом №6 від 20.10.2006, та який був чинним на час укладення спірного договору поруки (Т.1 а. с. 28-33). Так, відповідно до п. 9.6 розділу 9 Статуту товариства виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Генеральний директор, члени дирекції, та голова ревізійної комісії. Генеральний директор має право без доручення здійснювати дії від імені товариства, видавати правила внутрішнього трудового розпорядку, приймати та звільняти працівників, укладати угоди, що не перевищують 75% сплаченого (внесеного) статутного капіталу товариств ваз одним контрагентом за один день та чинити юридичні дії від імені Товариства, давати доручення, відкривати та використовувати рахунки Товариства в установах банків.

Таким чином, діючим Статутом товариства визначено, що Генеральний директор наділений відповідними повноваженнями пов'язаними з діяльністю товариства, крім, питань, які віднесені до компетенції Загальних зборів. Вказаним розділом Статуту визначено коло питань щодо виключної компетенції Загальних зборів, і у ньому відсутні будь-які обмеження Генерального директора, пов'язані з його діяльністю.

Також у матеріалах справи містяться копії наказів Генерального директора ОСОБА_4, які скріплені її підписом та печаткою товариства, які також є підтвердженням її повноваженнь (Т.2, а. с. 82-83).

В процесі вирішення спору позивач за зустрічним позовом не навів будь-яких інших підстав для визнання недійсним спірного договору поруки.

З огляду на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства суд вважає, що позивачем не доведено та належними доказами не підтверджено наявність порушень діючого законодавства при вчиненні договору поруки, він не суперечить актам цивільного законодавства, тому зустрічний позов з вказаних у ньому підстав до задоволення не підлягає.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача, ТОВ «Граніт», підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 17177,56 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судові витрати понесені позивачем за зустрічним позовом у зв'язку із відмовою у зустрічному позові, покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Первинний позов задовольнити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю приватного підприємства "Граніт" (вул. Ленінської Іскри, 1/24, м. Умань, Черкаська область, 20300, код ЄДРПОУ 30626432) на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Гоголя, 224, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366225) - 1 459 643,76 грн. заборгованості за кредитом, 228 697,31 грн. заборгованості по відсотках, 13 199,95 грн. - пені за прострочення сплати тіла кредиту, 16 305,83 грн. - пені за прострочення сплати відсотків, 17 177,56 грн. державного мита, та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення підписано 26.07.2013

Суддя О.І. Кучеренко