Ухвала суду № 32659104, 29.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

про повернення позовної заяви без розгляду

"29" липня 2013 р. Справа № 911/2875/13

Суддя О.В.Конюх, розглянувши позовні матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (03191, м. Київ, бульвар Кольцова, буд. 17-В, код ЄДРПОУ 34483946)

до відповідачів: 1) приватного підприємства «Елегант-Текс» (08130, Київська обл., Києво- Свято- шинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 37208517),

2) публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 2-В, код ЄДРПОУ 36964568),

третя особа: відділ Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області (08152, Київська обл., м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 86)

про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом б/д, б/н до відповідачів: 1) приватного підприємства «Елегант-Текс», с. Петропавлівська Борщагівка, 2) публічного акціонерного товариства «Радикал Банк», с. Петропавлівська Борщагівка, третя особа – відділ Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, в якому позивач просить: 1) зупинити реалізацію відділом ДВС Києво-Святошинського РУЮ майна, на яке згідно Акту від 13.06.2013р. опису та арешту накладено арешт по виконавчому провадженню №37926429; 2) визнати за ТОВ «Віта-Текс» право власності на майно – текстильні вироби загальною вартістю 322 721,76 грн. та 3) звільнити майно – текстильні вироби загальною вартістю 322 721,76 грн. з-під арешту.

Згідно із пунктами 3, 4 частини 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюють ся; законодавство на підставі якого подається позов.

Так, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд зупинити реалізацію відділом ДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції майна – текстильних виробів, на яке згідно Акту від 13.06.2013р. опису й арешту накладено арешт по виконавчому провадженню №37926429, та звільнити спірне майно з-під арешту. Згідно визначення ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі – позивачами та відповідачами – можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу. Всупереч ст. 21 ГПК України позивач заявив позовну вимогу про зупинення реалізації майна не до відповідача, а до третьої особи. Також, позивачем, в порушення пункту 3 частини 2 ст. 54 ГПК України, у позовній заяві не викладений зміст позовних вимог до відповідача 1 – приватного підприємства «Елегант-Текс» та відповідача 2 – публічного акціонерного товариства «Радикал Банк».

Крім того, позивачем не визначено процесуальний статус ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області в порядку ст.ст. 26, 27 ГПК України (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача або відповідача, та якого саме відповідача).

Крім того, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі вабо в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК України). Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об’єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.23р. №55, а у разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопій тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними та допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору (пункт 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

В порушення зазначених вимог, додана до позовної заяви копія документу «Акт опису й арешту майна від 13.06.2013р.», яка містить дані про обставини, що мають ключове значення для правильного вирішення спору, є нечитабельною та незасвідчена належним чином. Платіжні документи, що засвідчують придбання позивачем спірного майна, в порушення вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.23р. №55, не засвідчена підписом посадової особи банківської установи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади та з прикладенням печатки. За таких обставин суд робить висновок про те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно частини 1, підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі; із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, судовий збір справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду; із позовних заяв немайнового характеру – 1 розмір мінімальної заробітної плати. Законом України від 22.12.2011р. №4282-VІ «Про державний бюджет України на 2012 рік» на 1 січня 2013 року місячний розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 1 173,00 грн.

Позивачем заявлені вимоги майнового (визнання права власності) та немайнового (звільнення майна з-під арешту та зобов’язання вчинити дії – зупинити реалізацію майна) характеру. Таким чином, поданий позов мав бути оплачений судовим збором, відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в сумі 7 627,43 грн. (6 454,43 грн.+1 173,00 грн.). Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 18.07.2013р. №962, позивач сплатив судовий збір в розмірі 6 454,73 грн., тобто в розмірі меншому, ніж передбачено законом.

Відповідно до вищевикладеного, суд робить висновок про те, що позивачем – товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини, а також доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 63 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктами 3, 4 частини 1, частиною 3 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» разом з доданими до неї матеріалами (всього на 66 аркушах, в тому числі оригінали: фіскальних чеків від 20.07.2013р. №№5788, 5787, 5789, описів вкладення у цінний лист від 20.07.2013р. (3шт.), платіжного доручення від 18.07.2013р. №962, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ПП «Елегант-Текс», ПАТ «Радикал Банк», ТОВ «Віта-Текс») повернути заявнику без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя Конюх О.В.