Рішення № 32659044, 11.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11385/13 11.07.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/11385/13

за позовом фізичної особи-підприємця Овчиннікової Анни Миколаївни

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»

про стягнення 8635,39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сапсай В.М., довіреність № 1913 від 18.08.2005р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась фізична особа-підприємець Овчиннікова Анна Миколаївна (надалі - позивач) до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (надалі - відповідач) про стягнення 8635,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за полісом № АВ/7800549 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме не здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 7685,39 грн. позивачу, внаслідок нанесення останньому шкоди при дорожньо-транспортній пригоді особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за вказаним полісом. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат за проведення експертного дослідження у розмірі 950,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/11385/13 та призначено її розгляд на 11.07.2013р.

Присутній у судовому засіданні від 11.07.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав витребувані докази.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.06.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 14.06.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

9 січня 2013 року в м. Києві, на вул. Івашкевича, 8 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автобусу марки «Богдан», державний реєстраційний номер 006-97 КА, володільцем якого на підставі Договору оренди від 28 листопада 2008 р. є фізична особа-підприємець Овчиннікова Анна Миколаївна, яким керував водій Борисенко Валерій Миколайович та автомобілем «Део Ланос», державний реєстраційний номер АА 0914 ММ, під керуванням Годунка Володимира Олександровича.

На момент ДТП водій Борисенко В.М. перебував з позивачем у трудових відносинах, що підтверджується Трудовим договором від 25.05.2012 р., зареєстрованим Дніпровським районним центром зайнятості 30.05.2012р. за № 26612000886 та подорожнім листом № 009 з 1 по 15 січня 2013 року.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2013 року по справі № 756/3441/13-п, провадження № 3-1713/13, Годунка В.О. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проте звільнено від адміністративної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Отже, суд визнає факти, встановлені постановою Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2013 року по справі № 756/3441/13-п, провадження № 3-1713/13, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи.

Вищезазначеною постановою Годунко В.О. визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автобус «Богдан», державний реєстраційний номер 006-97 КА.

Згідно з ч. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною другою статті 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Дані положення кореспондуються з приписами ст. 16 Закону України «Про страхування».

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого автобусу марки «Богдан», державний реєстраційний номер 006-97 КА, було замовлено у фізичної особи-підприємця Тараканова Ю.Ю., що діє на підставі Сертифікату № 14003/12 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України, 09 листопада 2012 року проведення експертного дослідження з визначення матеріального збитку, завданого вищезазначеному транспортному засобу.

Відповідно звіту № 22 про оцінку автобуса А 091 Богдан, державний номер 006-97 КА, від 17.01.2013р. розмір матеріальної шкоди складає 7685,39 грн. Вартість експертного дослідження складає 950,00 грн.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 8635,39 грн.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 ЦК України, тобто на захист права власності. Це означає, що особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном на відповідній правовій підставі, вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Таким чином, у позивача, як особи, що здійснює експлуатацію пошкодженого транспортного засобу на підставі договору оренди, виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток у сумі 8635,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно ч.1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2013 р. позивач згідно з актом надання послуг № 15 від 22.01.2013р., перерахував на рахунок ТОВ «Ярославь-Авто» кошти у розмірі 7685,39 грн. за ремонт автомобіля - автобуса марки «Богдан», державний реєстраційний номер 006-97 КА, що підтверджується випискою з особового рахунку, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні.

Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, понесення збитків на суму 7685,39 грн.

При цьому, з наявного в матеріалах справи витягу МТСБУ вбачається, що цивільно-правова відповідальність Годунка В.О., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Део Ланос», державний реєстраційний номер АА 0914 ММ, застрахована відповідачем згідно із полісом № АВ/7800549, чинного на момент ДТП - 09.01.2013 р.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, виходячи з положень вище зазначеного законодавства та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача 7685,39 грн. завданої позивачу матеріальної шкоди.

Крім того позивач просить стягнути 950,00 грн. витрат за оплату експертного дослідження.

Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що представник відповідача у визначений п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк не з'явився до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків., а тому позивач скористався правом самостійно обрати експерта для визначення шкоди.

Так, статтею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначені дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

У відповідності з положеннями вказаної норми, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують звернення позивача до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та що представник відповідача викликався для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача понесених збитків на оплату послу експерта в сумі 950,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050 м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10; код ЄДРПОУ 25005889) на користь Фізичної особи підприємця Овчиннікової Анни Миколаївни (02218, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Райдужна, будинок 14, квартира 57, ідентифікаційний номер 2939320986) суму страхового відшкодування в розмірі 7685 грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1531 грн. 22 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 18.07.2013р.

Суддя А.І. Привалов