Рішення № 32657322, 26.07.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/5359/13-ц

Провадження № 2/265/2156/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Адамової Т. С.,

при секретарі Хайтуловій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про звільнення майна з-під арешту, третя особа: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області із зазначеним позовом мотивуючи свої вимоги, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2000 року, зареєстрованого в БТІ 27 жовтня 2000 року за номером 41087. Постановою державного виконавця Спірідонової А.С. від 29 квітня 2005 року в ході примусового виконання виконавчого листа №2-5267, виданого 09 грудня 2004 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя про стягнення на користь КП «МВУ ВКГ» суми боргу, державного мита та виконавчого збору, накладено арешт на зазначену квартиру. На даний час боргу перед КП «МВУ ВКГ» не існує, виконавчий лист на виконанні у виконавчій службі не перебуває, а накладений арешт заважає йому, як власнику майна, розпорядитися квартирою на власний розсуд, що порушує його права. Посилаючись на діюче законодавство просить суд звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1.

У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву з проханням розглядати справу в його відсутності, просив про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання представники відповідача та третьої особи не з'явилися, надали суду заяви з проханням розглядати справу у відсутності їх представників, проти задоволення позову не заперечували.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З'ясувавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, ч.1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 16 жовтня 2000 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 за №2797, зареєстрованого в БТІ 27 жовтня 2000 року за номером 41087.

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Спірідонової А.С. від 29 квітня 2005 року в ході примусового виконання виконавчого листа №2-5267, виданого 09 грудня 2004 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя про стягнення на користь КП «МВУ ВКГ» суми боргу в розмірі 153,27 грн., державного мита в розмірі 51 грн. та виконавчого збору в розмірі 15,33 грн., накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1

З відповіді начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Хаваліц І.І. від 11 липня 2013 року вбачається, що на теперішній час виконавчий лист №2-5267, виданий 09 грудня 2004 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя - на виконанні у виконавчій службі не перебуває, оскільки виконавче провадження було закінчено, архів знищено.

З довідки КП «МВУ ВКГ» від 20 червня 2013 року виданої на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що заборгованості на особовому рахунку квартири АДРЕСА_1 - не існує.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, зокрема у ч.1 ст.319 ЦК України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, при цьому ч.1 ст.321 цього Кодексу встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, ч.3 та ч.4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, а також з урахуванням конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, при цьому суд враховує позицію відповідача, який не заперечував проти звільнення майна з-під арешту, що не суперечить закону та не порушує законних прав та свобод інших осіб.

Керуючись ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про звільнення майна з-під арешту, третя особа: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області - задовольнити.

Звільнити з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Спірідонової А.С. від 29 квітня 2005 року в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-5267, виданого 09 грудня 2004 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя _____ Т.С. Адамова