Постанова № 32657068, 23.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2013 року Справа № 904/1394/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Сизько І.А., Герасименко І.М.,

при секретарі судового засідання: Турбуєвій А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко А.С. представник, довіреність №14-58 від 22.03.13;

від відповідача: Варданян Г.С. представник, довіреність №110юр від 13.08.12,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013р. у справі №904/1394/13-г

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м.Дніпропетровськ

про стягнення 2 954 709грн.48 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013р. у справі №904/1394/13-г (суддя Панна С.П.) позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, з ПАТ"Дніпрогаз" на користь позивача стягнуто 608 281грн.15коп. втрат від інфляції та 383 536грн.49коп. трьох процентів річних, в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з обставин по нарахуванню позивачем пені поза межами строку, встановленого договором для такого нарахування, тобто за шість місяців, які передували зверненню з позовом, з обставин нарахування позивачем втрат від інфляції шляхом визначення заборгованостей за попередні періоди разом з відповідними сумами інфляції за ці періоди, а також з неправильного обчислення суми трьох процентів річних, нарахованих на борг, який виник в січні-лютому 2012р.;

- не погодившись з рішенням суду, ПАТ"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1 962 196грн.87коп., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача вказану суму ;

- у поданій скарзі йдеться про те, що п.7.7 укладеного сторонами договору дійсно передбачені положення стосовно нарахування неустойки протягом шести місяців, які передують моменту звернення з позовом, зазначені положення передбачалися у зв"язку з існуванням практики укладення подібних договорів, однак господарський суд, на виконання постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" мав керуватися не лише тими законодавчими та/або нормативними актами, що на них посилалися сторони, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини, а також про те, що відповідно до п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22.01.2013р. №01-06/85/2013 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"" положення договору, в якому сторони встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, яка визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення з позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, частині другій статті 260, статті 261 Цивільного кодексу України, оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін;

- відповідач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що п.7.7 укладеного сторонами договору не встановлює строк позовної давності для стягнення неустойки, а передбачає проміжок часу, протягом якого має нараховуватися пеня;

- у відзиві на апеляційну скаргу відповідач також звертає увагу апеляційного суду на існування окремої підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у зв"язку із порушенням ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013р. провадження у справі №904/384/13-г про банкрутство ПАТ"Дніпрогаз", введення цією ухвалою мораторію на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого, відповідно до ст.19 Закону України від 14.05.1992р. №2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання та три проценти річних від простроченої суми.

В порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 23.07.2013р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2011р. Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавцем) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" (покупцем) укладено договір №14/96/11 та 31.01.2012р. додаткова угода до нього №10, на підставі яких продавець зобов"язався передати у власність покупцю у січні-лютому 2012 року імпортований природний газ на умовах даного договору.

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом стопроцентної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

П.7.2 договору встановлена відповідальність покупця за невиконання п.6.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до п.7.7 договору неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Виходячи з умов договору, позивач протягом січня-лютого 2012 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 212 302 616грн.32коп.

Відповідач порушив умови договору. Оплата за отриманий газ здійснена відповідачем несвоєчасно.

У зв"язку з такою несвоєчасною оплатою вартості природного газу позивачем нарахована пеня в сумі 1 962 196грн.87коп., втрати від інфляції в сумі 608 822грн.51коп. та три процента річних в сумі 383 690грн.10коп.

При цьому розрахунок пені на заборгованість за січень 2012р. виконано позивачем за період з 14.02. по 22.03.2012р. з урахуванням часткових проплат та повним погашенням заборгованості 22.03.2012р.

Розрахунок пені на заборгованість за лютий 2012р. виконано за період з 14.03. по 28.04.2012р. також з урахуванням часткових проплат та повним погашенням заборгованості 28.04.2012р.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.611 названого Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст.ст.6, 628 Кодексу встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч.6 ст.232 цього Кодексу передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та фактичних обставин справи, а саме: узгодження сторонами в договорі купівлі-продажу природного газу від 28.01.2011р. №14/96/11 умов по нарахуванню неустойки протягом шести місяців, які передують моменту звернення з позовом, тобто визначення сторонами в договорі іншого порядку нарахування пені, а також звернення позивача з позовом про стягнення, у тому числі, пені 18.02.2013р. господарським судом зроблено правильний висновок про те, що період нарахування пені має обчислюватися з 18.08.2012 по 18.02.2013р.

Таким чином, нарахування позивачем пені за період з 14.02. по 28.04.2012р. здійснено поза межами строку, встановленого договором.

Отже господарський суд цілком правомірно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Одночасно колегія суддів погоджується з перерахунком господарським судом пред"явлених до стягнення сум втрат від інфляції та трьох процентів річних.

Тому рішення господарського суду слід залишити без змін.

Доводи скаржника з посиланням на інформаційний лист Вищого господарського суду України від 22.01.2013р. №01-06/85/2013 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"" колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки в перелічених в даному листі постановах Верховного Суду України предметом дослідження був строк позовної давності по вимогах про стягнення неустойки, в той час, як у даному випадку, йдеться про строк нарахування пені, порядок обчислення якого встановлено п.7.7 договору, і право сторін на таке обчислення передбачено положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу стосовно наявності підстав для відмови в задоволенні позову також в частині стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних колегією суддів визнані необґрунтованими.

Так, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-ІV Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-ХІІ викладено в новій редакції.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в новій редакції протягом дії мораторію не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання та три проценти річних від простроченої суми.

Між тим, Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"" набрав чинності з 19.01.2013р.

В п.39 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013р. зазначено, що положення названого Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013р.

Провадження у справі №904/384/13-г про банкрутство публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" порушено господарським судом Дніпропетровської області 14.01.2013р. (т.2, а.с.29).

У цьому зв"язку, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", викладеного в новій редакції до вказаної справи про банкрутство не застосовуються.

Керуючись ст.ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013р. у справі №904/1394/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 29.07.2013р