Рішення № 32656873, 15.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8239/13 15.07.13За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж»

До товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»

Про стягнення 25 955,05 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Бєлицька І.В. (за довіреністю)

від відповідача Олейніков Є.В. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» (далі - ТОВ «БК «Укрбудмотаж») до товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (далі ТОВ «Солстрой») про стягнення 25 955,05 грн. заборгованості, а саме: 25 575,92 грн. основного боргу, 76,73 грн. інфляційних, 302,40 грн. трьох процентів річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1 720,50 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9 600,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати товару, наданого позивачем.

Ухвалою суду від 29.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/8239/13 та призначено її до розгляду на 28.05.2013 р.

28.05.2013 р. через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги відхилив, зазначивши, що ним було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому заборгованість відсутня.

У судовому засіданні представник позивача надав документи на виконання ухвали суду від 29.04.2013 р. Суд оголосив перерву в судовому засідання до 13.06.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У наступному судовому засіданні позивач подав заперечення на відзив відповідача.

Представники сторін заявили спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 25.06.2013 р. строк вирішення спору було продовжено, розгляд справи відкладено на 15.07.2013 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти позову.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

03.11.2010 р. товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» (виконавцем) по накладній № РН-000134 від 03.11.2010 р. було поставлено товар (бетон П4 В20, П4 ВЗО, П4 В35) для товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (замовника) через представника Мартинченко Олега Миколайовича, який діяв на підставі довіреності № 000001368 від 03.11.2010 р. на загальну суму 25 575,92 грн.

Замовник свої обов'язки по оплаті за поставлений товар не виконав, залишивши за собою заборгованість в розмірі 25 575,92 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 25 575,92 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена оплата товару, а вимога сплатити заборгованість № 0426 від 16.11.2012 р., залишена без відповіді та задоволення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Прийнявши товар за накладною № РН-000134 від 03.11.2010 р. відповідач прийняв пропозицію укласти договір.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 25 575,92 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.

Твердження відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Позивачем не заперечується, що відповідачем було надмірно сплачено грошові кошти за договором № 597/08-06 від 10.12.2009 р. в розмірі 64 615,64 грн.

28.05.2013 р. відповідачем було направлено на адресу позивача заяву про припинення зобов'язання зарахуванням.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли наявні всі умови для зарахування. Заява про зарахування є способом привести зарахування у дію, але вона не є способом визначення того моменту, з якого починається дія зарахування.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Необхідною умовою зарахування є настання строку виконання зобов'язань.

Проте, заява про припинення зобов'язання зарахуванням була направлена відповідачем позивачу після 29.04.2013 р. (дата порушення провадження у справі)

Оскільки виконавець (позивач) не погоджується з проведенням такого зарахування, зустрічні вимоги не відповідають зазначеним вище умовам, тобто строк їх виконання не настав.

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні в розмірі 76,73 грн. та 302,40 грн. трьох процентів річних.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив та прийняв як вірний розрахунок позивача, а тому до стягнення підлягає 76,73 грн. інфляційних, 302,40 грн. трьох процентів річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 25 575,92 грн., 76,73 грн. інфляційних, 302,40 грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 9 600,00 грн.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем на підтвердження надання витрат на правову допомогу надано суду копії договору про надання правової допомоги № 18/04/13 від 18.04.2013 р., укладеного між адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес і право» та ТОВ «Укрбудмонтаж», платіжне доручення № 14765 від 24.04.2013 р. на суму 9 600 грн. з призначенням платежу «за надання правової допомоги», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2518/10 та ордер серії КС № 45353 від 18.04.2013 р.

В силу статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих втрат, крім державного мита, не повинен бути явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який би міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, які склалися в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суду не надано доказів розумності витрат на оплату послуг адвоката за даним позовом в розмірі 9 600,00 грн., а тому виходячи з співрозмірності витрат на правову допомогу та заявленої суми позову, з відповідача підлягає стягненню 1 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 1-А, код 30210582) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» (03179, м. Київ, вул. Котельникова, 51, код 34482827) 25 575 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 92 коп. основного боргу, 76 (сімдесят шість) грн. 73 коп. інфляційних, 302 (триста дві) грн. 40 коп. трьох процентів річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, 1 000 (одну тисячу) грн. витрат на правову допомогу.

Повне рішення складено 29.07.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова