Рішення № 32656802, 22.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9927/13 22.07.13

За позовомДочірнього підприємства «КМ Техно»доДержавної служби статистики Українипростягнення 47 034 172,16 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Краснокутська Т.О.від відповідача:Гінчук Л.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «КМ Техно» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби статистики України про стягнення 47 034 172,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №102 від 26.09.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 43 551 242,04 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 902 215,41 грн. та 3% річних у розмірі 580 714,71 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.07.2013 р.

27.06.2013 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних заперечував з огляду на те, що несплата ним суми заборгованості стала наслідком ненадходження коштів з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 01.07.2013 р. судом оголошувалась перерва до 22.07.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.07.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Балаца С.В. у відпустці справу №910/9927/13 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2013 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та доповнення до відзиву на позовну заяву, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнала, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву підстави.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2012 р. між Державною службою статистики України (замовник) та Підприємством (виконавець) було укладено договір №102 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується у 2012 році поставити замовникові продукцію, зазначену в п. 1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування продукції: 30.02.1 Устаткування для автоматичного оброблення інформації (оргтехніка та комп'ютерна техніка для оброблення матеріалів Всеукраїнського перепису населення), далі - продукція.

Пунктом 3.1 Договору ціна договору відповідно до акцептованої пропозиції конкурсних торгів та протоколу узгодження договірної ціни (додаток 3 до цього договору) становить 57 027 050,70 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 Договору з метою виконання договірних відносин щодо поставки продукції замовник надає виконавцю попередню оплату в обсягах 40% від вартості оргтехніки та комп'ютерної техніки для оброблення матеріалів Всеукраїнського перепису населення (основних засобі), що становить 21 680 106,55 грн. з ПДВ. Ненадання замовником в повному обсязі попередньої оплати не є підставою для виконавця не виконувати свої зобов'язання.

Згідно з п. 4.4 Договору решта ціни договору перераховується замовником виконавцю на підставі актів приймання-передачі протягом 10 банківських днів з дати їх підписання за фактично поставлену продукцію після надходження коштів з державного бюджету України на зазначені цілі.

На виконання умов Договору позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 57 027 050,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі та видатковими накладними за період з 23.11.2012 р. по 21.12.2012 р.

Відповідачем частково оплачено поставлену продукцію на загальну суму 13 475 808,66 грн., що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 43 551 242,04 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі та видаткові накладні за період з 23.11.2012 р. по 21.12.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 57 027 050,70 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.4 Договору решта ціни договору перераховується замовником виконавцю на підставі актів приймання-передачі протягом 10 банківських днів з дати їх підписання за фактично поставлену продукцію після надходження коштів з державного бюджету України на зазначені цілі.

З урахуванням наведених положень ст. 530 Цивільного кодексу України та укладеного сторонами Договору, виходячи з факту підписання сторонами актів приймання-передачі, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на момент подання позовної заяви настав.

Стосовно умови Договору в частині розрахунків про надходження бюджетних коштів на зазначені цілі, яка погоджена сторонами, суд відзначає наступне.

Вказана умова в розумінні статей 251 та 252 Цивільного кодексу України не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.

Таким чином, зазначена умова договору не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від надходження коштів державного бюджету, строк виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг, оскільки вказані положення Договору передбачають саме порядок розрахунків, а строки розрахунків сторонами чітко визначені у п. 4.4 Договору - розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі.

В даному випадку зобов'язання по оплаті поставленого за договором товару покладено на замовника (п. 1.1 Договору), а питання щодо здійснення фінансового забезпечення зобов'язань замовника не є предметом даного спору і не можуть вирішуватись в межах заявленого позову.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив поставлену продукцію на суму 13 475 808,66 грн., що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 43 551 242,04 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Державної служби статистики України заборгованості у розмірі 43 551 242,04 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 902 215,41 грн. (з якої 495 731,35 грн. за несвоєчасне перерахування суми попередньої оплати та 2 406 484,06 грн. за прострочення оплати за поставлену продукцію) та 3% річних у розмірі 580 714,71 грн. (з яких 99 417,90 грн. за несвоєчасне перерахування суми попередньої оплати та 481 296,81 грн. за прострочення оплати за поставлену продукцію) у період з 25.10.2012 р. по 13.05.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3.1 Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання фінансових зобов'язань за цим договором, за умови надходження коштів з державного бюджету для оплати поставленої продукції, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період сплати пені, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 902 215,41 грн. та 3% річних у розмірі 580 714,71 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Державної служби статистики України на користь Підприємства заборгованості у розмірі 43 551 242,04 грн., пені у розмірі 2 902 215,41 грн. та 3% річних у розмірі 580 714,71 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «КМ Техно» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної служби статистики України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 3; ідентифікаційний код 37507880) на користь Дочірнього підприємства «КМ Техно» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3; ідентифікаційний код 13681467) заборгованість у розмірі 43 551 242 (сорок три мільйони п'ятсот п'ятдесят одна тисяча двісті сорок дві) грн. 04 коп., пеню у розмірі 2 902 215 (два мільйони дев'ятсот дві тисячі двісті п'ятнадцять) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 580 714 (п'ятсот вісімдесят тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.2013 р.

Суддя В.П. Босий