Рішення № 32656661, 29.07.2013, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2034/4701/2012

Провадження 2/635/588/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року елище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді О.М. Пілюгіної

за участю секретаря Бабенко І.К.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Покотилівка в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, про визнання недійсним заповіту, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок про визнання права власності на житловий будинок, треті особи Лизогубівська сільська рада Харківського району Харківської області, Друга Державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області за позовом ОСОБА_2 до Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області про визнання недійсною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 подала до Люботинського міського суду Харківської області позов, який уточнила та остаточно просить визнати недійсною постанову від 13 травня 2006 року державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_6. Заповітом від 05 липня 2005 року, що посвідчений секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_7, реєстр № 45, ОСОБА_6 заповів онуці ОСОБА_2, яка спадщину після смерті діда прийняла оскільки у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Після спливу шестимісячного строку вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину - на житловий будинок АДРЕСА_1, однак постановою від 13 травня 2006 року державний нотаріус Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області відмовив позивачу у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6. Свою відмову нотаріус мотивувала тим, що заповіт складено з порушеннями його форми та посвідчення і є нікчемним. Позивач не згодна з вказаною постановою, оскільки заповіт складений в письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, підписано замість заповідача за його проханням іншою особою - ОСОБА_8 у присутності заповідача та посвідчений службовою особою органу місцевого самоврядування - секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_7 і таким чином форма заповіту та порядок його складання відповідають закону. Не відповідає дійсності і посилання нотаріуса про те, що заповіт заповідачу зачитала ОСОБА_8, оскільки такого не зазначено в тексті заповіту, а заповіт фактично зачитаний секретарем сільради, яка і посвідчила заповіт, що не протирічить закону. Також нотаріус зазначає в постанові, що заповіт повинен бути зачитаний заповідачу свідками, що також протирічить нормам закону, оскільки свідки зачитують заповіт для себе, що б його підписати, а не для заповідача. Також нормами діючого законодавства не передбачена обов'язковість присутності свідків при посвідченні заповіту службовими особами органа місцевого самоврядування, вказана норма стосується лише посвідчення заповіту нотаріусом, і розширене тлумачення норм закону нотаріусом є неприпустимим. При підписанні заповіту фактично була присутня ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які не записані у заповіті. За вказаних обставин ОСОБА_2 вважає що постанова нотаріуса підлягає визнанню недійсною, тому звернулася до суду з позовом.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 24 листопада 2006 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано недійсною постанову від 13 травня 2006 року державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_12 та зобов'язано оформити свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2

Ухвалою від 25 вересня 2008 року судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24 листопада 2006 року - скасовано, справу передано до того ж суду у іншому складі на новий розгляд.

ОСОБА_1 подав до Харківського районного суду Харківської області позов, який неодноразово уточнював та остаточно просить: встановити факт його родинних відносин з батьком ОСОБА_6 та матір'ю ОСОБА_13; встановити факт належності йому заповітів, що складені батьком ОСОБА_6 та матір'ю ОСОБА_14 та посвідчені 17 серпня 1992 року секретарем Лизогубівськоі сільської ради, реєстри № 39 і № 40; встановити факт, що долі в житловому будинку розташованому за адресою АДРЕСА_1, який знаходився в загальній спільній власності подружжя ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити факт прийняття позивачем спадщини після смерті матері ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за заповітом; визнати недійсним заповіт укладений 05 липня 2005 року від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2, що посвідчений секретарем Лизогубівськоі сільської ради, реєстр № 45; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, яке видано 24 листопада 2007 року Другою Держнотконторою Харківського району, реєстр № 3-2187, також просить скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому на ім'я ОСОБА_2, виконану КП «БТІ Харківського району» 13.12.2007 року за реєстровим записом № 254 в реєстровій книзі №1, реєстраційний номер згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 13913060, також просить визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, в цілому в порядок спадкування за заповітами після смерті батьків.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1, по праву приватної власності зареєстрований за його батьком ОСОБА_6, на підставі свідоцтва про право власності, що видане 20 вересня 1992 року виконкомом Лизогубівскоі сільської ради. Вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_13 оскільки батьки будували його разом на спільні кошти під час перебування у зареєстрованому шлюбі, при цьому долі співвласників в праві загальної спільної власності на житловий будинок не змінені, отже спадкодавцям на день їх смерті повинно належати по 1\2 частині кожному, які вони мали право і могли заповідати. За життя, 17 серпня 1992 року, батьки ОСОБА_13 і ОСОБА_6 склали заповіти, якими спадкодавці належне кожному із них майно заповіли позивачу ОСОБА_1 Відповідно до відміток на обох заповітах станом на 28.12.2005 року вони не були змінені та скасовані. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_13, після смерті якої позивач спадщину прийняв фактично, оскільки на день її смерті проживав та був зареєстрований разом із спадкодавицею в спірному житловому будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6, після смерті якого позивач спадщину також прийняв фактично, оскільки проживав в будинку і доглядав хворого батька. Після смерті батька позивач звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, але в оформленні спадкових прав йому відмовлено, оскільки в документах по-різному записали їх з батьком прізвища у позивача прізвище в паспорті записано «ОСОБА_1», а в свідоцтві про смерть батька прізвище записано «ОСОБА_1». Також, ім'я матері в свідоцтві про її смерть вказано «ОСОБА_13», тоді як у свідоцтві про народження позивача та в обох заповітах батьків, їх прізвища записані російською мовою однакові і ім'я матері вказано «ОСОБА_13», тому необхідно встановити факт родинних відносин позивача та його батьків, також необхідно встановити факт належності позивачу заповітів, складених 17 серпня 1992 року ОСОБА_6 та ОСОБА_13 Крім того, за повідомленням Другої держнотконтори Харківського району позивачу стало відомо, що безпосередньо перед смертю батька ОСОБА_6, племінниця позивача - відповідач по справі ОСОБА_2 (нині ОСОБА_2) викликала секретаря Лізогубівськоі сільської ради, яка 05 липня 2005 року посвідчила заповіт від імені ОСОБА_6, яким останній усе належне йому майно заповів на її ім'я. На звернення ОСОБА_2 до держнотконтори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за вказаним заповітом, нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району постановою від 13.05.2006 року відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з тих підстав, що заповіт на підставі якого ОСОБА_2 бажала отримати спадщину є нікчемним. Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 24 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 постанова нотаріуса визнана недійсною. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області рішення Люботинського міського суду від 24 листопада 2006 року було скасовано, а справу передано на новий розгляд в іншому складі суду. Незважаючи на ці обставини, ОСОБА_2, оформила свої спадкові права і отримала в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому, реєстр № 3-2187 від 24.11.2007 року. Оскільки постанова нотаріуса від 15 травня 2006 року до цього часу є чинною, позивач вважає, що вищезазначене свідоцтво про право на спадщину за заповітом та реєстрація права власності на спірний житловий будинок на ім'я ОСОБА_2 є недійсними та підлягають скасуванню. Крім того, вказаний правовстановлюючий документ виданий на підставі недійсного заповіту, оскільки батько міг заповісти тільки ? частину будинку, бо інша ? частина будинку належала ОСОБА_13, як частка в спільному майні подружжя. Також позивач вважає, що заповіт ОСОБА_6 на ім'я відповідача є недійсним, з інших підстав. Так, при посвідченні вказаного заповіту секретарем виконкому, заповіт не підписано особисто заповідачем і в тексті заповіту не зазначено причин, з яких заповіт не було підписано особою, яка його вчинила (параліч руки, перелом руки, неписьменність та інші). Також, Із заповіту зрозуміло, що його текст не був особисто прочитаний заповідачем, не вказано з яких підстав заповідач сам читав текст заповіту, в посвідчувальному написі зазначено, що у зв'язку із хворобою заповідача, текст заповіту йому було прочитано ОСОБА_8, яка підписувала заповіт замість нього, тоді як відповідно до норм закону, у випадку якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт посвідчення заповіту має бути відбуватися при свідках, яких має бути не менш двох і у текст заповіту заносяться відомості про особи свідків (прізвище, ім'я та по-батькові кожного з них, дата народження, місце народження, реквізити паспорта чи іншого документу, на підставі якого було встановлено особу свідка), а в зазначеному заповіті відсутні відомості про свідків, а також їхні підписи під текстом заповіту. Крім того, ОСОБА_6 був особою похилого віку, на день смерті йому виповнилося 82 роки, він тривалий час тяжко хворів на інсульт, у нього був поганий слух та зір, траплялися різні галюцинації, він був дуже слабкий щоб самостійно приймати якісь рішення, до самої своєї смерті батько бажав все своє майно залишати саме позивачу, позивач вважає що волевиявлення заповідача не було вільним, тому звернувся до суду з вимогою про визнання заповіту від 05 липня 2005 року - недійсним.

Ухвалою суду від 16 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, про визнання недійсним заповіту, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок про визнання права власності на житловий будинок, треті особи Лизогубівська сільська рада Харківського району Харківської області, Друга Державна нотаріальна контора Харківського району об'єднані в одне провадження із позовними вимогами ОСОБА_2 до Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області про визнання недійсною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Рішенням від 07 лютого 2011 року та додатковим рішенням від 11 травня 2011 року повністю задоволені вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області - повністю відмовлено.

Рішенням від 04 липня 2011 року судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області скасовані рішення від 07 лютого 2011 року і додаткове рішення від 11 травня 2011 року Харківського районного суду Харківської області; частково задоволено позов ОСОБА_2 та визнано недійсною постанову від 13 травня 2006 року державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 та в задоволенні вимог ОСОБА_15 - відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах від 15 лютого 2012 року, скасовані рішення від 07 лютого 2011 року і додаткове рішення від 11 травня 2011 року Харківського районного суду Харківської області та рішення судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 04 липня 2011 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заявлені ним вимоги відповідно до позову в останній редакції, просив їх задовольнити з підстав викладених в позові, заперечував проти задоволення вимог за позовом ОСОБА_2, та вказав, що постанова нотаріуса є законною та обґрунтованою.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_16 у судовому засіданні підтримала позицію свого довірителя.

ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала заявлені нею вимоги, просила скасувати постанову нотаріуса від 13 травня 2006 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій з підстав викладених у позові. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково: не заперечувала проти встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 з матір'ю ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та з батьком ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та про встановлення факту належності ОСОБА_1 заповітів, що складені ОСОБА_6 та ОСОБА_14 та посвідчені 17 серпня 1992 року секретарем Лизогубівськоі сільської ради, реєстри № 39 і № 40. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити за їх безпідставністю та недоведеністю.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_17 у судовому засіданні підтримала позицію своєї довірительки, крім того пояснила, що секретар Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області діяла відповідно до Інструкції для посадових осіб, які мають право на вчинення нотаріальних дій і вказана інструкція не містила вимог щодо наявності при підписанні заповіту двох свідків.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні визнав вимоги ОСОБА_1, зазначив, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є його рідними братами, ОСОБА_2 його племінниця і дочка ОСОБА_4, а ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його батьками та батьками позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_4 і у 1992 році вони складали заповіти на ім'я сина ОСОБА_1, оскільки він допомагав батькам. Стосовно вимог ОСОБА_2 висловив заперечення.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні вимоги ОСОБА_1 визнав частково і не заперечував проти встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 з матір'ю ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та з батьком ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та не заперечував проти встановлення факту належності ОСОБА_1 заповітів, що складені ОСОБА_6 та ОСОБА_13, посвідчені 17 серпня 1992 року секретарем Лизогубівськоі сільської ради, реєстри № 39 і № 40. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити за їх безпідставністю та недоведеністю та пояснив, що покійного ОСОБА_6 доглядали він та його дочка ОСОБА_2, тому він залишив заповіт на її ім'я. Просив задовольнити позов ОСОБА_2 та скасувати постанову нотаріуса від 13 травня 2006 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Представник Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява представника Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області про розгляд справи за його відсутності.

Представник Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Також подав письмові заперечення та просить в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Суд, заслухавши ОСОБА_1 і його представника, ОСОБА_2 і її представника, відповідачів, дослідивши надані докази приходить до наступного.

В якості доказів суду надані: Витяги зі Спадкового реєстру (спадкові права) № 1556480 та № 1556466; поштові повідомлення про вручення поштової кореспонденції на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4; заява - повідомлення ОСОБА_1 до нотаріальної контори про те, що він звернувся до суду з позовом про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6, що посвідчений 05 липня 2005 року секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 45; лист-повідомлення Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області на ім'я ОСОБА_1 про те, що у встановлений строк він не надав повідомлення про заборону видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тому відсутні підстави для відкладення вчинення нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину; лист запит Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області до Харківського районного суду Харківської області щодо наявності на розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним; повідомлення та довідка Харківського районного суду Харківської області до нотаріальної контори про те, що 12 травня 2006 року у суді зареєстрований позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним; заборона № 56 від 19 травня 2006 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1; ухвала Харківського районного суду Харківської області від 15 травня 2006 року про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1; Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1; довідка Височанської селищної ради Харківського району Харківської області відповідно до якої ОСОБА_18, навчалась з першого по 11 клас та у 2000 році закінчила школу; медична документація про проходження ОСОБА_1 курсу лікування з приводу травми, що спричинена 21 травня 2004 року, діагноз: відкритий перелом великогомілкової та малогомілкової кістки лівої гомілки, свідоцтво про народження ОСОБА_1, НОМЕР_1, що видане 31 січня 1959 року Лизогубівською сільською радою Харківського району Харківської області, де напис виконаний російською мовою, а батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_13, копія паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3, де міститься відмітка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, в період з 15 квітня 1980 року по 02 листопада 1992 року; копія паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_2, довідка № 233 від 06 квітня 2010 року, що надана Харківською обласною клінічною травматологічною лікарнею, відповідно до якої ОСОБА_1, з 21 травня 2004 року по 18 червня 2004 року перебував на лікуванні у травматологічному відділенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 10; ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_13 перебували у шлюбі зареєстрованому у 1949 році і у 1958 році збудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Вказані обставини визнані у судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, тому на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Також судом встановлено, що станом на лютий місяць 2006 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, рахувався зареєстрованим за ОСОБА_6 на підставі дубліката свідоцтва про право власності від 20 вересня 1992 року, що виданий 16 лютого 2006 року Виконавчим комітетом Лизогубівської сільської ради, про що свідчать Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9895984, що сформований 21 лютого 2006 року Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 9896203 від 21 лютого 2006 року, свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, що видане 20 вересня 1992 року Виконавчим комітетом Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області на підставі Рішення Виконавчого комітету Лизогубівської сільської Ради народних депутатів № 49 від 08 вересня 1992 року.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, що діяв до 01 січня 2004 року і відповідно до ст. 60 нині діючого Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому відповідно до ст. 28 КпШС України і ст. 66 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Таким чином, враховуючи, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, збудований ОСОБА_6 та ОСОБА_13 в період їх перебування у зареєстрованому шлюбі, тому ? частина будинку, що зареєстрований за чоловіком ОСОБА_6 є власністю його дружини ОСОБА_13, що також узгоджується з нормами законодавства, що діяли на день видачі свідоцтва про право власності на будинок на ім'я ОСОБА_6 у 1992 році, зокрема ст. 115 ЦК України в редакції 1963 року, якою передбачено визначення судом частки співвласника в праві спільної часткової власності і розмір частки, якщо інше не визначено співвласниками майна, за принципом рівності часток всіх співвласників, тому суд частково задовольняє вимоги ОСОБА_1 щодо визначення часток у праві спільної часткової власності та визнає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_13 є співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1, по ? (18/36) частині кожний.

ОСОБА_13, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_2, що видане ІНФОРМАЦІЯ_2 Лизогубівською сільською радою Харківського району Харківської області, запис № 9 від ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заповітом, що посвідчений 17 серпня 1992 року секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 40, ОСОБА_13 усе належне їй майно заповіла сину ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 535 ЦК України, в редакції 1963 року, непрацездатні дружина, батьки, неповнолітні або непрацездатні діти померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка б належала кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частки).

У судовому засіданні сторони визнали, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_13 залишились її чоловік ОСОБА_6 та сини: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Враховуючи, що ОСОБА_13, померла у 1999 році, в період дії Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року, тому на правовідносини щодо спадщини, яка залишилась після її смерті розповсюджується дія саме цього закону.

Спадщину після смерті ОСОБА_13 прийняли її чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_1, які спадщину прийняли, оскільки проживали спільно із спадкодавицею на день її смерті і фактично вступили в її управління та володіння. ОСОБА_6, якому на час смерті дружини виповнилося 76 років, як непрацездатна особа успадкував 1/12 (3/36) частину (обов'язкова частка) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом. ОСОБА_1 успадкував 5/12 (15/36) частин будинку в порядку спадкування за заповітом, що посвідчений 17 серпня 1992 року секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 40.

Таким чином, суд частково задовольняє вимоги ОСОБА_1, та визнає за ним право власності на 5/12 (15/36) частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкоємства за заповітом після смерті матері ОСОБА_13.

ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_3, що видане ІНФОРМАЦІЯ_1 Лизогубівською сільською радою Харківського району Харківської області, запис № 34 від 07.07.2005 року.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6, залишились його сини ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Заповітом, що посвідчений 17 серпня 1992 року секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 39, ОСОБА_6, усе належне йому майно заповів сину ОСОБА_1.

Заповітом, що посвідчений 05 липня 2005 року секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 45, ОСОБА_6, усе належне йому майно заповів онуці ОСОБА_2.

Відповідно до листа № 1016/01-16 від 02 липня 2011 року Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2, інші спадкоємці, в тому числі ОСОБА_1 у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, із заявою про відмову від спадщини не зверталися.

Таким чином спадковим майном, що залишилось після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є 7/12 (21/36) частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, і вказана частина спадщини залишилась відкритою.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ч. 2 ст. 1220 ЦПК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Враховуючи, що ОСОБА_1 спадщину після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не прийняв, оскільки не проживав разом із спадкодавцем на день його смерті (зняти з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, 02 листопада 1999 року) і не звернувся до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини, тому суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні вимог про визнання за ним права власності, на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом від 17.08.1999 року, при цьому виходить з тих обставин, що доказів поважності пропуску строку подання такої заяви він суду не надав і вимоги про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не висував, а суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих ним доказів. Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що він хворів, оскільки сам позивач у судовому засіданні визнав, що в період з дня смерті батька та протягом шести місяців після смерті батька, він хоча і проходив реабілітаційний курс лікування після травми, проте пересувався вільно і мав можливість подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори особисто, або надіслати таку заяву поштою.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 1 та п. 6 частини 1 статті 256 ЦПК України у судовому порядку встановлюються факти що мають юридичне значення від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема факт родинних відносин між фізичними особами та факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, якої, що зазначені в документі, не збігається з ім'ям, по-батькові, прізвищем цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Суд відмовляє, позивачу в задоволенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини, оскільки норми цивільного процесуального закону не передбачають встановлення такого факту, що має юридичне значення як факт прийняття спадщини і порядок прийняття спадщини чітко визначений як нормами ЦК України, в редакції 1963 року так і нормами діючого Цивільного Кодексу України, зокрема вищевказаними ст.ст. 1217; 1220; 1269; 1270.

При вирішенні питання щодо вимог ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме встановлення його родинних відносин з батьком ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та матір'ю ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлення факту належності йому заповітів, що складені батьком ОСОБА_6 та матір'ю ОСОБА_13, і посвідчені 17 серпня 1992 року секретарем Лизогубівськоі сільської ради, реєстри № 39 і № 40, оскільки у свідоцтві про смерть батька та інших документах містяться розбіжності в написі прізвищ батька ОСОБА_6, сина ОСОБА_1 та містяться розбіжності в написанні імені матері ОСОБА_13, суд враховує, що у судовому засіданні сторони визнали, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_13 та ОСОБА_6 і що заповіти, які складені ОСОБА_6 та ОСОБА_13 на ім'я ОСОБА_1 належать останньому, тому вказані обставини відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню і суд на підставі ст. 256 ЦПК України задовольняє вимоги ОСОБА_1 про встановлення фактів його родинних відносин з батьками та про належність йому заповітів.

Суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні вимог про визнання недійсним заповіту, що укладений 05 липня 2005 року від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2, посвідчений секретарем Лизогубівськоі сільської ради, реєстр № 45, оскільки доказів про те, що спадкодавець ОСОБА_6 на час складання заповіту не керував своїми діями та не усвідомлював їх значення за хвороби, ОСОБА_1 суду не надав і від проведення судово - психіатричної експертизи відмовився, зазначивши у судовому засіданні про відсутність потреби в проведенні такої експертизи, тому суд не приймає посилання позивача щодо недієздатності спадкодавця та відмовляє в задоволенні вимог про визнання недійсним заповіту, що укладений 05 липня 2005 року від імені ОСОБА_6 за недоведеністю вимог.

Судом встановлено, що станом на 13 грудня 2007 року, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за заповітом ОСОБА_6, який посвідчений 05 липня 2005 року секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 45, спадкова справа № 635/2005 року, реєстр № 3-2187.

Враховуючи, що рішення апеляційного суду від 11 травня 2011 року на підставі якого видані правовстановлюючі документі на спірний будинок на ім'я ОСОБА_2 - скасовано, суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, яке видано 24 листопада 2007 року Другою Держнотконторою Харківського району, реєстр № 3-2187, та про скасування державної реєстрації права власності на вказаний будинок на ім'я ОСОБА_2, виконаний КП «БТІ Харківського району» 13.12.2007 року за реєстровим записом № 254 в реєстровій книзі №1, реєстраційний номер згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 13913060, оскільки вказані питання вирішуються не в позовному провадженні, а у інший спосіб і позивач не позбавлений можливості вирішити вказане питання в порядку повороту виконання рішення суду.

Стосовно вимог ОСОБА_2 суд приходить до наступного.

Заявою від 01 жовтня 2005 року, що посвідчена Приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_20, ОСОБА_2, реєстр № 1549, повідомила Другу Державну нотаріальну контору Харківського району Харківської області, що приймає спадщину за заповітом від 05 липня 2005 року, який посвідчений секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 45, після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказана заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6, зареєстрована Другою Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області за № 1153, спадкова справа № 635/05 р., про що свідчить заява ОСОБА_2 та Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 1556520 від 05 жовтня 2005 року, що сформований Другою Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області.

13 травня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою від 13 травня 2006 року нотаріус Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за заповітом, що посвідчений 05 липня 2005 року секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 45.

Після реєстрації 20 листопада 2006 року шлюбу із ОСОБА_21 дружині ОСОБА_2 присвоєно прізвище ОСОБА_21, свідоцтво про шлюб НОМЕР_4, видане 20 листопада 2006 року Введенською селищною радою Чугуївського району Харківської області, запис № 27.

Аналізуючи обставини, що зазначені ОСОБА_2 як підстави для визнання недійсною постанови від 13 травня 2006 року нотаріуса Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, якою ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за заповітом, що посвідчений 05 липня 2005 року секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 45, суд приходить до висновку, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки як передбачено п. п. 156, 157, 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції № 40/5 від 24.05.2004 року та № 33/5 від 07.04.2005), нотаріус посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвідчення заповіту через представників не допускається.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними у пункті 16 цієї Інструкції. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.

На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт: члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про нотаріат» (чинному на момент посвідчення заповіту) якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи інший документ, за його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, угоду, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Угоду не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.

Відповідно до ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт мас бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Згідно ст. 1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Враховуючи, що заповіт не підписано особисто заповідачем, в тексті заповіту не зазначено причини з яких заповіт не підписано особою, яка його вчинила, відсутнє посилання на те, що текст заповіту прочитаний особисто заповідачем, або у присутності не менш як двох свідків, присутність яких є обов'язковою при посвідченні заповіту у разі неможливості заповідачем через фізичні вади самостійно прочитати заповіт, і взагалі відсутні відомості про присутність двох свідків при посвідченні заповіту, а відповідно до відмітки в заповіті, що прочитано особою, яка посвідчила заповіт, тому не було дотримано зазначених вище вимог закону при посвідченні заповіту від 05 липня 2005 року посадовою особою Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, суд вважає, що постанова від 13 травня 2006 року нотаріуса Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, якою ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за заповітом, що посвідчений 05 липня 2005 року секретарем Виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 45, є законною та обґрунтованою і відмовляє ОСОБА_2 в задоволенні вимог про визнання недійсною постанови нотаріуса.

При вирішенні справи суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судові витрати підлягають відшкодуванню відповідно ст. 88 ЦПК України, пропорційно до вимог, що задоволені.

Керуючись ст. ст.10,11,60,61,88,212-215, 234, 256 ЦПК України, ст. ст. 529, 535, 549 ЦК України в редакції 1963 року; ст. ст. 22, 28 КпШС України, ст. ст. 60, 66 Сімейного Кодексу України, ст. 1217; 1220 ч. 2; ст. 1261; ст. 1266, 1269, 1270 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Встановити факти, що мають юридичне значення:

- родинні відносини між сином ОСОБА_1 та матір'ю ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2;

- родинні відносини між сином ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1;

- належність ОСОБА_1 заповіту, що складений батьком ОСОБА_6, посвідчений 17 серпня 1992 року секретарем Лизогубівськоі сільської ради, реєстр № 39;

- належність ОСОБА_1 заповіту, що складений матір'ю ОСОБА_14, посвідчений 17 серпня 1992 року секретарем Лизогубівськоі сільської ради, реєстр № 40.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/12 (15/36) частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкоємства за заповітом після смерті матері ОСОБА_13.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 406 (чотириста шість) гривень 70 коп. та суму витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) грн. 00 коп.

В іншій частині понесені ОСОБА_1 судові витрати - віднести за його рахунок.

ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог - повністю відмовити.

Судові витрати понесені ОСОБА_2 - віднести за її рахунок

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, без участі яких постановлено рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М. Пілюгіна