Рішення № 32656595, 24.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.07.13р. Справа № 904/5174/13За позовом Корпорації "Енергоресурс-інвест", м. Львів

До Приватного акціонерного товариства "Криворіжгазбуд", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Про стягнення 115 539,17 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Церковний Є.В., довіреність №950 від 22.11.2012 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Корпорація «Енергоресурс-інвест» звернулася до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжгазбуд» боргу за виготовлену та поставлену продукцію у розмірі 105322,12 грн., пені у розмірі 8514,21 грн., 35 річних у розмірі 1702,84 грн., а також судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 46-9/12 від 25.09.2012 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за виготовлену та поставлену продукцію.

Відповідач не скористався своїм правом на особисту участь чи участь свого представника у судовому засіданні, про день, час та місце судових засідань повідомлений належним чином ухвалами суду, які вручені відповідачеві 16.07.2013 року за місцезнаходженням на 13.07.2013 року за поштовою адресою.

Стосовно неявки у судове засідання представника відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2013 року відповідач був повідомлений, що у разі неподання відзиву на позовну заяву і витребуваних судом документів, справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Крім того, розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою відповідача. Суд вважає, що матеріалів справи достатньо для прийняття рішення.

Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відзиву на позов Приватне акціонерне товариство «Криворіжгазбуд» до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.07.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2012 року між Корпорацією «Енергоресурс-інвест» (виконавець) та Закритим акціонерним товариством «Криворіжгазбуд» (замовник), найменування якого змінене на Публічне акціонерне товариство «Криворіжгазбуд», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було укладено договір №46-9/12 (а.с.9-13).

Відповідно до пункту 1.1 договору Виконавець зобов'язується виготовити і поставити, а Замовник прийняти і оплатити вироби: труби стільникові, надалі - Продукцію, згідно відповідних Специфікацій.

Загальна сума поставки Продукції за даним договором складає 2 000 000,00 грн. з ПДВ (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору Замовник оплачує поставлену Виконавцем Продукцію за ціною, передбаченою у Специфікаціях відповідно до виставлених рахунків.

За умовами п.п. 5.1, 5.2 договору розрахунки за поставлену Продукцію здійснюються в безготівковому порядку на рахунок Виконавця. Початок виконання замовлення по договору - поступлення авансової оплати в розмірі 100% на рахунок Виконавця, згідно відповідних Специфікацій.

Специфікаціями №№ 1, 2, 3 до договору сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціни товару (а.с. 11-13).

Передача (приймання-здавання) Продукції здійснюється згідно накладних поставки (п. 7.1 договору).

Відповідно до п.6.3. Договору, відвантаження продукції проводиться автомобільним транспортом. Транспортні витрати погоджуються при кожному окремому замовленні і вказуються у відповідній Специфікації.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію, вартість якої, з урахуванням вартості транспортних послуг на доставку товару, складає 385 452,61 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1003-1 від 03.10.2012 року на суму 77687,68 грн., № 1017-1 від 17.10.2012 року на суму 83540,29 грн., № 1119-2 від 19.11.2012 року на суму 112112,32 грн., № 1130-9 від 30.11.2012 року на суму 112112,32 грн.

Даний товар отриманий представником відповідача за довіреностями №795 від 25.09.2012 року, №804 від 17.10.2012 року, №837 від 19.11.2012 року, №853 від 29.11.2012 року.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію у розмірі 280130,49 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 599 від 28.09.2012 року на суму 80 130,49 грн. та платіжного доручення № 718 від 08.11.2012 року на суму 200000,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач своєчасно не оплатив вартість поставленого за договором № 46-9/12 від 25.09.2012 року товару у повному обсязі, що і є причиною виникнення спору.

За своєю правовою природою розглядуваний договір є змішаним договором, що поєднує в собі елементи договору поставки та договору підряду (в частині виготовлення труб стільникових).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якомуодна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України). Сторони у п. 5.2 договору погодили, що оплата повинна відбуватися шляхом 100% передоплати.

Суд зазначає, що позивач мав право не поставляти товар до отримання передоплати. Однак, оскільки позивачем товар поставлено, то він погодився на умови оплати після поставки і в такому випадку строк оплати визначається на загальних підставах, визначених чинним законодавством.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Таким чином, обов'язок відповідача оплатити переданий товар виник з моменту підписання останнім видаткових накладних.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 28 лютого 2012 року по справі № 5002-8/481-2011, та від 21 квітня 2011 року № 9/252-10, та у Інформаційному листі № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 105322,12 грн.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував (по кожній накладній окремо) та заявив до стягнення 3% річних за період з 17.10.2012 року по 28.05.2013 року у розмірі 1702,84 грн.

При розрахунку 3% річних позивачем невірно визначено період нарахування, так як поставка за видатковими накладними №№ 1017-1, 1130-9 відбулася 17.10.2012 року та 30.11.2012 відповідно, нарахування 3% річних повинно здійснюватись з наступного дня - з 18.10.2012 року та з 01.12.2012 року відповідно.

З урахуванням вищевикладеного, судом здійснено перерахунок 3% річних і встановлено, що його розмір складає 1695,04 грн. Отже вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково у сумі 1695,04 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що за порушення термінів оплати Продукції Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню (по кожній накладній окремо) за період з 17.10.2012 року по 28.05.2013 року у розмірі 8514,21 грн.

При розрахунку пені позивачем невірно визначено період нарахування, так як поставка за видатковими накладними №№ 1017-1, 1130-9 відбулася 17.10.2012 року та 30.11.2012 відповідно, нарахування пені повинно здійснюватись з наступного дня - з 18.10.2012 року та з 01.12.2012 року відповідно.

З урахуванням вищевикладеного, судом здійснено перерахунок розмір пені та встановлено, що її розмір складає 8475,21 грн. Отже вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі 8475,21 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару та транспортних послуг відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару та транспортних послуг) у власність позивача.

За викладеного, з відповідача підлягає стягненню основний борг у розмірі 105322,12 грн., пеня у розмірі 8475,21 грн. та 3% річних у розмірі 1695,04 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2309,84 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжгазбуд» (50045, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Толстого, 67, ідентифікаційний код 03079077) на користь Корпорації «Енергоресурс-інвест» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 131, ідентифікаційний код 30336890) основний борг у розмірі 105322,12 грн., пеню у розмірі 8475,21 грн., 3% річних у розмірі 1695,04 грн. та судовий збір у розмірі 2309,84 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено - 24.07.2013 року.

Суддя О.М. Крижний