Рішення № 32654862, 29.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/550/13-ц Головуючий у І інстанції Залевська А.О. Провадження № 22-ц/780/3583/13 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.Категорія 50 29.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Білоконь О.В., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Шестопаловій А.К

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства», третя особа - Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому у відповідності до норм ст. 235 КЗпП України просив стягнути з відповідача 126 231,36 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.10.2011 року по 11.12.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 11.10.2011 року розпорядженням Переяслав-Хмельницького міського голови його було звільнено з посади начальника КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства». Це звільнення рішенням апеляційного суду Київської області від 13.03.2012 року визнано незаконним, а розпорядження Переяслав-Хмельницького міського голови скасовано, однак фактичне поновлення його на посаді відбулося 12.12.2012 року на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницького міського голови від 04.12.2012 року. Поновивши його на посаді відповідач у вказаній справі КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» не здійснило виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» на користь ОСОБА_2 20 935, 13 грн.

Стягнуто з Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» на користь держави судовий збір у розмірі 229, 40 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, у зв'язку з порушенням судом норм процесуального та матеріального права, посилаючись на те, що судом не прийнято до уваги тих обставин, що КП «Переяслав-Хмельницьке ВУКГ» взагалі не розрахувалося з ним за час вимушеного прогулу, тому строк позовної давності в цій частині позову ним не пропущено.

Сторони по справі будучи належним чином повідомлені на розгляд справи не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та закриття провадження .

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено що на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницького міського голови Якименка І.П. від 01.10.2010 р. № 172/7-09, Переяслав-Хмельницька міська рада, як орган управління майном, в особі міського голови 01.10.2010 р. уклала з позивачем ОСОБА_2 контракт, за умовами якого його призначено на посаду начальника комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» на термін з 01.10.2010 р. по 30.09.2013 р. включно.

Розпорядженням Переяслав-Хмельницького міського голови Київської області від 11 жовтня 2011 року за № 212/7-09 контракт з ОСОБА_2 достроково розірвано, та звільнено його з посади начальника Переяслав-Хмельницького ВУКГ з підстав невиконання умов пункту 2.2 Контракту.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 березня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення у вказаній справі, яким позов ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про визнання розпорядження незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Переяслав-Хмельницького міського голови №212/7-09 від 11 жовтня 2011 року щодо дострокового розірвання контракту з начальником комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» ОСОБА_2 та звільнення його з підстав передбачених п.8 ст. 36 КЗпП України з 11 жовтня 2011 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» з 12 жовтня 2011 року з виконання обов'язків відповідно до контракту від 01 жовтня 2010 року. В решті частині позовних вимог відмовлено. (а.с.3,4).

Розпорядженням Переяслав-Хмельницького міського голови Шкіри О.Г. №247/7-09 від 04 грудня 2012 року на виконання рішення апеляційного суду Київської області від 12 березня 2012 року та відповідно до постанови відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській області від 29 жовтня 2012 року ОСОБА_2 був поновлений на посаді начальника комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» з 11 жовтня 2011 року. При цьому питання щодо сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 вирішено не було.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції послався на пропуск позивачем строку позовної давності на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період розгляду справи в суді, оскільки про перебіг строку давності позивач дізнався при оголошення рішення в суді апеляційної інстанції 13 березня 2012 року, а з позовом звернувся в лютому 2013 року тобто пропустив тримісячний термін, в частині стягнення середнього заробітку за час не виконання рішення суду, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність розміру заробітної плати наданої відповідачем, та при цьому зменшив розмір вказаної заробітної плати на суму коштів отриманих за новим місцем роботи.

Однак повністю погодитися із вказаним рішенням суду колегія суддів не може виходячи з наступного .

Так, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що позивач в період з 11 жовтня 2011 року до 04 грудня 2012 року перебував у вимушеному прогулі, оскільки контракт з ним був розірваний неправомірно, що вбачається з рішення апеляційного суду Київської області від 13 березня 2013 року. Поновлений позивач був на роботі лише наказом по КП «Переяслав-Хмельницьке управління комунальне підприємство» № 448-к від 12 грудня 2012 року відповідно до розпорядження Переяслав-Хмельницького міського голови №247/7-09 від 04 грудня 2012 року.

Відповідно до довідки КП «Переяслав-Хмельницьке управління комунальне підприємство» №291 від 05 квітня 2013 року розрахунок по оплаті праці за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період з 12 жовтня 2011 року по 11 грудня 2012 року не проводився . ( а.с. 23).

Відповідно до ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи викладену вище норму матеріального права колегія суддів приходить до висновку про безпідставність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12 жовтня 2011 року по 13 березня 2012 року .

Крім того при розгляді справи встановлено, що згідно довідки №9 виданої КП «Переяслав-Хмельницьке управління комунальне підприємство» від 19 лютого 2013 року сума заборгованості за затримку розрахунку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу з 12.10.2011 року по 12.12.2012 року складає 126231,36 грн. (а.с. 7).

Зменшуючи розмір середнього заробітку визначеного відповідачем у вищевказаній довідці за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції поставився до вказаної довідки критично та нарахував вказаний заробіток самостійно, виходячи з довідки про доходи №24 від 02 квітня 2013 року, зазначивши, що дані визначені у останній довідці відповідають даним вказаним у довідці Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 28 березня 2013 року.

Однак з матеріалів справи вбачається, що довідка №9 видана 19 лютого 2013 року видана відповідачем у справі КП «Переяслав-Хмельницьке управління комунальне підприємство» та відповідно підписана уповноваженими особами підприємства, в тому числі головним бухгалтером підприємства, а тому підстав для сумніву в її легітимності у колегії суддів відсутні.

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції про зменшення розміру вказаних виплат, оскільки статтею 235 КЗпП України не передбачено зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсягу.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 309 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» (юридична адреса 08402 м. Переяслав-Хмельницький, вул.. Солонці, 1 код ЄДРПОУ 05473594, р/р 26001010767395 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО300023) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 жовтня 2011 року по 12 грудня 2012 року в сумі 126231,36 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : О.В.Білоконь

В.О.Фінагєєв