Постанова № 32653338, 24.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 липня 2013 р. № 820/5295/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Андросова А.О.

відповідача - Наконечного А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Харківський завод транспортного устаткування", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області в якому прохав суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2013 р. № 0000740152 та №0000750152.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до акту камеральної перевірки податкової звітності з земельного податку від 18.02.2013р. №1156/152-07/14309764.

ДП «ХЗТУ» вважає висновки Акту камеральної перевірки відносно порушень підприємством п.57.1. ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, та, відповідно, накладення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, такими, що не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства України. Як наслідок, ДП «ХЗТУ» вважає податкові повідомлення-рішення незаконними.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проохав суд їх задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, так як оспорювані рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

18 лютого 2013 року фахівцем Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було проведено камеральну перевірку податкової звітності з земельного податку позивача за звітний податковий період - серпень 2011 року по листопад 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки 04 березня 2013р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000740152 та №0000750152 про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельних зобов'язань.

Так податковим повідомленням-рішенням №0000740152 нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку за землю у розмірі 20% на суму 32 521,45 грн., а податковим повідомленням-рішенням №0000750152 нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку за землю у розмірі 10% на суму 1752.24 грн.

Перевіркою встановлено, що податкові зобов'язання з земельного податку, визначені самостійно платником податків в уточнюючому розрахунку на 2011 рік (вх. МДПІ від 19.09.11 №9007769543) та податковій декларації на 2012 рік (вх. МДПІ від 30.01.12 № 9002291676) були сплачені з затримкою строків сплати, а саме, по строку сплати 19.09.11; 30.07.11; 30.08.12; 30.09.12; 30.10.12; 30.11.12 податок за землю було сплачено у періоді з травня 2012 року по січень 2013 року, тобто з затримкою строків сплати більше 30 днів, та самостійно узгоджене податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 17522,39 грн. по строку сплати 30.12.12 фактично було сплачено 23.01.13. тобто з затримкою строку сплати до 30 днів.

Представником позивача в судовому засіданні не заперечувався той факт, що протягом 2011-2012 років ДП «Харківський завод транспортного устаткування» мало податковий борг, а МДПІ в свою чергу зараховувало поточні платежі в рахунок погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

А відповідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в ході судового розгляду доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість вищевказаних дій.

Згідно з положеннями ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29.07.2013 року.

Суддя А.В. Зінченко