Постанова № 32653317, 24.07.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 р. Справа №818/4940/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кіптенко Н.Г.,

представник позивача - Петрова А.В.,

представника відповідача - Сошенко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/4940/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю "Селебріта",

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Сумикомбікорм") звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю "Селебріта" (далі по тексту - третя особа, ТОВ "Селебріта"), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000412230 від 11.06.2013 р. в частині зменшення розміру від'ємного значення позивачу за платежем податок на додану вартість в сумі 94765 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.06.2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412230, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200; п.201.1,п.201.2, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, у зв'язку з чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 105475 грн.

Зазначене рішення прийняте на підставі Акту перевірки №1826/2230/30991968/26, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.

Позивач вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято внаслідок неправильного застосування норм чинного законодавства, а тому воно є протиправним і підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Мотивація донарахування 105475 грн. ПДВ (в тому числі 94765 грн. ПДВ, з донарахуванням якого ТОВ «Сумикомбікорм» не згодне) полягає в тому, що ТОВ «Сумикомбікорм» нібито не надало переконливих доказів на підтвердження реальності операції щодо купівлі дизельного пального у ТОВ «Селебріта», а саме: як зазначено у акті перевірки при перевезенні даного небезпечного вантажу необхідні відповідні дозволи, узгодження маршруту дорожнього перевезення, товаротранспортні документи на небезпечне перевезення, тощо. Жодного з вищевказаних документів ТОВ «Сумикомбікорм» для перевірки не надало. Не надані також були сертифікати якості на дане пальне (його походження), а тому, зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання товару ТОВ «Сумикомбікорм» від ТОВ «Селебріта». Видаткові накладні та податкові накладні на нібито виконання умов договору купівлі-продажу, видані від ТОВ «Селебріта» на ТОВ «Сумикомбікорм», не мають юридичної сили і доказовості, оскільки складені з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому, в чому конкретно полягає порушення чинного законодавства щодо даних документів (невідповідність тексту обставинам господарської операції чи даті її проведення, відсутність обов'язкових реквізитів тощо) - відповідачем не вказано.

01.10.2012 р. між ТОВ «Сумикомбікорм» (покупець) та ТОВ «Селебріта» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №06/12, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах, певних цим договором зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти: паливо дизельне.

В подальшому на виконання договору з 01 по 16 жовтня 2012 року складено додаткові угоди №№ 1-5, якими визначались ціни й кількість, а також умови поставки конкретних партій дизельного пального, а саме: умови поставки товару - доставка товару транспортом продавця в місце за адресою: (вказана адреса, визначена покупцем як бажана для передачі товару) за рахунок покупця. Покупець здійснює оплату доставки товару згідно рахунку продавця.

Враховуючи, що згідно п.1.2 даного договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання відповідної видаткової накладної, вантажоодержувачем дизельного пального в пункті розвантаження було ТОВ «Селебріта», яке вже по факту розвантаження передавало його ТОВ «Сумикомбікорм» видатковою накладною. Товарно-транспортні накладні та інші супутні перевезенню даного вантажу документи ТОВ «Сумикомбікорм» при цьому не отримувало, так як не було вантажоодержувачем чи перевізником. Натомість між ТОВ «Сумикомбікорм» та ТОВ «Селебріта» складались акти приймання-передачі палива (проекти яких готувало ТОВ «Селебріта»), в яких реквізити ТТН було зазначено. Коли під час проведення перевірки стало питання наявності ТТН, ТОВ «Сумикомбікорм» звернулось до ТОВ «Селебріта» з проханням надати їх копії, які й було надано вже після проведення перевірки. За отримане дизельне пальне ТОВ «Сумикомбікорм» сплачувало грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками по рахунку.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтованим.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справу повідомлений належним чином, надіслав пояснення в яких просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 16.04.2013 р. по 22.05.2013 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сумикомбікорм» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складно акт перевірки №1826/2230/30991968/26 від 29.05.2013 р. (а. с. 6-38).

11.06.2013 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0000412230, яким ТОВ «Сумикомбікорм» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 105475,00 грн. (а. с. 5).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині зменшення розміру від'ємного значення позивачу за платежем податок на додану вартість в сумі 94765 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 94765 грн. та прийняття податкового повідомлення-рішення, ДПІ у м. Сумах визначає те, що ТОВ "Сумикомбікорм" не надало переконливих доказів на підтвердження реальності операції щодо купівлі дизельного пального у ТОВ "Селебріта".

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

01.10.2012 р. між ТОВ "Сумикомбікорм" та ТОВ "Селебріта" укладено договір купівлі - продажу №06/12, предметом якого є купівля - продаж нафтопродуктів: дизельне пальне, бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95, умови розрахунків - передплата, порядок набуття права власності на нафтопродукти у покупця передбачає укладення додаткових угод до договору (а.с.39).

Реальність виконання договору купівлі-продажу від 01.10.2012 р. підтверджується наданими до суду: копіями додаткових угод до договору купівлі-продажу №06/12 від 01.10.2012 р. № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 (а.с.40-44);

- копіями видаткових накладних № РН-0000048 від 03.10.2012 р., № РН-0000049 від 06.10.2012 р., № РН-0000053 від 12.10.2012 р., № РН-0000059 від 18.10.2012 р., № РН-0000060 від 18.10.2012 р., № РН-0000068 від 06.11.2012 р. (а.с.82-87);

- копіями податкових накладних № 1 і № 2 від 02.10.2012 р., № 3 і № 4 від 05.10.2012 р., №№ 10, 11 від 11.10.2012 р., №№ 14, 15 від 16.10.2012 р., №№ 16, 17 від 17.10.2012 р., №№ 11,12 від 05.11.2012 р. (а.с.88-93, 100-105);

- копіями товарно-транспортних накладних № 12251 від 03.10.2012 р., № 12400 від 06.10.2012 р., № 12777 від 12.10.2012 р., № 13111 від 18.10.2012 р., № 13115 від 18.10.2012 р., № 14463 від 06.11.2013 р. (а.с.51-56);

- копіями виписок по бухгалтерському рахунку № 260061689 (а.с.57-62);

- копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 03.10.2012 р., № ОУ-0000044 від 06.10.2012 р., № ОУ-0000047 від 12.10.2012 р., № ОУ-0000048 від 18.10.2012 р., № ОУ-0000049 від 18.10.2012 р., № ОУ-0000062 від 06.11.2012 р. (а.с.94-96);

- копіями актів приймання-передачі товару від 03.10.2012 р., 06.10.2012 р., від 12.10.2012 р., 18.10.2012, 06.11.2012 р. (а.с.45-50);

- паспорт якості (а.с. 115-118);

- сертифікат відповідності (а.с. 186-191).

Таким чином, вказаними копіями документів первинного бухгалтерського обліку, що маються в матеріалах справи, повністю підтверджується факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Селебріта", а також підтверджується факт транспортування товару від постачальника до покупця.

Крім того, суд зазначає, що позивачем на підтвердження використання в господарській діяльності надані до суду: видаткові накладні, податкові накладі, виписки по рахунках, акти приймання - передачі, що підтверджують подальшу реалізацію дизельного палива до ТОВ «За мир», ТОВ «Хлібодар» (а.с. 118-141).

Суд зазначає, що укладений між позивачем та контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки акту про відсутність товарно-транспортних накладних.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках акту про відсутність товарно-транспортних накладних.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлена у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано належних доказів, щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення №0000412230 від 11 червня 2013 р. в частині зменшення ТОВ «Сумикомбікорм» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 94765 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сумах від №0000412230 від 11 червня 2013 р. в частині зменшення ТОВ «Сумикомбікорм» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 94765 грн. прийнято з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" до Державної податкової інспекції у м. Сумах, третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю "Селебріта", про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0000412230 від 11 червня 2013 р. в частині зменшення ТОВ «Сумикомбікорм» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 94765 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 29.07.2013 р.