Ухвала суду № 32653241, 10.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 р.Справа № 1570/3623/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хімагро" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хімагро" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

07.06.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хімагро" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2012 року №№ 0002942301; 0002932301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 03.05.2012 року по 10.05.2012 року посадовою особою відповідача на підставі наказу № 128 від 27.04.2012 року та згідно вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВФ «Хімагро» з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Інвестмотек» за січень 2012 року, за результатами якої складено акт №315/22-32067134 від 17.05.2012 року. /а.с.10-25/

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст.203, 215, 228 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно до частини 1.5 ст.203, п.1.2 ст.215, ст.228 ЦК України, правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону.

На підставі акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення №№0002932301; 0002932301 від 28 травня 2012 року, за порушення вимог п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 767260,50грн. (за основним платежем на суму 511511грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 255755,50грн.), та про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 88897грн. /а.с.8-9/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що 03 січня 2012 року між ТОВ «Інвестмотек» та ТОВ НВФ «Хімагро» було укладено договір купівлі продажу №03/01/2012 /а.с.25-27/, згідно умов якого продавець -ТОВ «Інвестмотек» продає, а покупець ТОВ НВФ «Хімагро» приймає мінеральні добрива.

Пунктом 6.2 вказаного договору передбачено, що в разі відвантаження товару залізничним транспортом, покупець зобов'язаний протягом 2-х календарних днів з моменту оплати надати продавцю транспортну інструкцію на поставку конкретної партії товару, в разі поставки автомобільним транспортом покупця, покупець зобов'язується надати продавцю всі необхідні дані, що стосуються автомобіля та водія.

Позивач в ході розгляду справи не зміг довести факт відвантаження товару від ТОВ «Інвестмотек» будь-яким видом транспорту, а наявні накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей у листопаді-грудні 2011 року від постачальника ВАТ «Одеський припортовий завод» до ТОВ «Інвестмотек» не можуть бути підтвердженням факту передачі товару позивачу в січні 2012 року. /а.с.81-92/

Перевіривши матеріали справи судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що взаємовідносини між підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків, а віднесений позивачем до складу податкового кредиту ПДВ підлягає зменшенню, оскільки, необхідних документальних доказів, які підтверджують факт реального надходження мінеральних добрив до позивача та використання їх в господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди суду не надано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що спірні правочини з контрагентом, а також операції з оплати позивачем ненаданих послуг контрагента, мали на меті виключно отримання податкової вигоди, а тому має місце безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

Отже, укладення договорів та інших бухгалтерських документів за таких обставин, не створює правового підґрунтя для покриття позивачем власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Не надання позивачем документів, що підтверджують реальний характер вчиненого їм з контрагентами правочинів є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хімагро" - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: