Рішення № 32652100, 26.07.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м.Чернігів телефон 67-28-47

проспект Миру,20

Іменем України

РІШЕННЯ.12

26.07.2013р. справа № 927/738/13

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 62370.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрікор Холдинг",

вул. Шейгусівська, 1-а, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592;

вул. Пирятинська, 14-а, м. Прилуки, 17501.

про стягнення 93 898,26 грн.

Суддя Ю.В. Федоренко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 23.07.2013р. (26.07.13 не з"явився).

від відповідача: Бригадир С.Є., довіреність від 06.06.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 25.07.2013р. по 26.07.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 89 545,34 грн., 179,09 грн. втрат від інфляції, 1073,83 грн. 3% річних за договором № 2409-4 про перевезення вантажу від 24.09.2012р., витрат на правову допомогу в сумі 1350 грн. та 1750 грн. моральної шкоди.

Представником позивача в судовому засіданні 25.07.2013р. надано суду клопотання в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 51 779,56 грн. в зв'язку з частковою оплатою 37 765,78 грн. заборгованості відповідачем після порушення провадження у справі, що підтверджується банківськими виписками позивача та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 179,09 грн. втрат від інфляції, 1073,83 грн. 3% річних за договором № 2409-4 про перевезення вантажу від 24.09.2012р., витрат на правову допомогу в сумі 1 350 грн. та 1 750 грн. моральної шкоди.

Суд розцінює вказане клопотання позивача як зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, подане клопотання позивача не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає вказане клопотання до розгляду і спір вирішується з його урахуванням.

Представником відповідача в судовому засіданні 25.07.2013р. надане суду письмове заперечення проти позову від 24.07.2013р. в якому просить суд у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача у сумі 93 898,26 грн. відмовити.

В письмовому доповнені до заперечень проти позову від 25.07.2013р. представник відповідача зазначила про те, що згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ „Агрікор Холдінг" станом на 01.12.2012р. по оплаті послуг наданих ФОП ОСОБА_1 на підприємстві рахувалась переплата в сумі 6 248 грн., таким чином фактична заборгованість відповідача перед позивачем за розрахунками по договору № 2409-4 від 24.09.2012р. станом на 24.07.2013р. становить 45 531,56 грн.

26.07.2013р. від представника позивача до суду надійшла заява-факс, в якій просить суд розглянути справу 26.07.2013р. без його участі та зазначив про те, що з клопотанням представника відповідача Бригадир С.В. про вилучення з позовних вимог переплати в сумі 6248 грн. по платіжному дорученню від 30.11.2012р., по якому перерахована загальна сума 18034 грн. згоден, в зв'язку з цим просить вилучити 6248 грн. з позовних вимог і стягнути з відповідача основний борг в сумі 45 531,56 грн., а із фінансових санкцій виключити моральну шкоду в сумі 1750 грн.

Фактично заява-факс представника позивача від 26.07.2013р. є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Частиною 4 статті 22 ГПК України позивачу до прийняття рішення по справі надано право, зокрема, і зменшити розмір позовних вимог.

При цьому ГПК України не передбачає можливості подання такої заяви факсом.

В зв'язку з цим суд не приймає до розгляду подану факсом заяву від 26.07.2013р. позивача про зменшення позовних вимог.

Предметом судового розгляду є позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 25.07.2013р.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

24.09.2012р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір № 2409-4 про перевезення вантажу.

Згідно п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання за заявкою замовника доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно з транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

У відповідності до п. 4.8 договору оплата за надані послуги здійснюється замовником у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника не пізніше 30 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Представниками сторін були підписані та скріплені відбитками печаток відповідача акти приймання-передачі наданих послуг, а саме: від 01.11.2012р. на суму 83 034 грн., від 27.11.2012р. на суму 47 850,39 грн., від 30.11.2012р. на суму 36 173,97 грн., від 12.12.2012р. на суму 13 595,40 грн., від 12.12.2012р. на суму 19 691,36 грн., всього на загальну суму 200 345,12 грн.

Відповідач в обумовлені договором строки за послуги перевезення з позивачем не розрахувався.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості, що підтверджується копіями фіскального чеку та опису вкладення до цінного листа від 20.02.2013р. (а.с. 21).

Відповідач частково розрахувався з позивачем за послуги перевезення на загальну суму 117 047,78 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача та відповідача, що містяться в матеріалах справи. За відповідачем залишилась заборгованість за послуги перевезення в розмірі 83 297,34 грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем оплачено 37 765,78 грн. заборгованості, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками від 20.06.2013р. та 09.07.2013р. На сплачену суму боргу позивачем зменшено розмір позовних вимог клопотанням від 25.07.2013р., а тому вказана сума не є предметом спору.

Таким чином станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за отримані послуги за договором № 2409-4 про перевезення вантажу від 24.09.2012р. в сумі 45 531,56 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ідповідачем доказів про оплату боргу в сумі 45 531,56 грн. суду не надано, а тому вказана сума боргу підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 179,09 грн. втрат від інфляції, 1073,83 грн. 3% річних за договором № 2409-4 про перевезення вантажу від 24.09.2012р.

За перерахунком суду з відповідача слід стягнути 949,42 грн. 3% річних за 4,5 місяців прострочення виконання зобов'язання з 25.10.12 по 12.03.13 та 166,59 грн. інфляційних втрат за січень 2013 року.

В іншій частині позову про стягнення витрат від інфляції та процентів річних солід відмовити в зв'язку з тим, що позивачем не було враховано часткову оплату боргу відповідачем до подачі позову у сумі 6248 грн.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 1350 грн.

Статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати на правову допомогу не віднесені ГПК України до складу судових витрат.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону "Про адвокатуру" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону "Про адвокатуру" оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано: угоду від 25.05.2013р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в якій зазначено про те, що ОСОБА_2 приймає на себе обов'язок надавати ОСОБА_1 юридичну допомогу при розгляді справи і підготовки позову про стягнення заборгованості, а останній зобов'язується відшкодувати витрати по наданню юридичної допомоги в сумі 1350 грн.; розписку від 24.07.2013р. ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 1350 грн. за надання юридичної допомоги.

Проаналізувавши надані докази господарський суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1350 грн., оскільки вказані витрати не відносяться до складу судових витрат, були понесені позивачем за договором з суб'єктом підприємницької діяльності, а не адвокатом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1750 грн. моральної шкоди.

Заявлений до стягнення розмір моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що зазнав душевних страждань та принижень.

Відповідно до п.3 постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.95 №4 "Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Душевні страждання та приниження не входять в поняття немайнової шкоди, заподіяної фізичній-особі підприємцю, яким є позивач у справі, передбаченої п.3 постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.95 №4 "Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", а тому вимоги про стягнення з відповідача 1750 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Позивачем надана суду копія посвідчення серії НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_1, яке дає право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

У відповідності до ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги: зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

На підставі викладеного, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход державного бюджету в розмірі 1720,50 грн.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрікор Холдинг", вул. Шейгусівська, 1-а, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592, код 36279482, (р/р 26005215711100 в АТ „УкрСиббанк" в м. Харкові, МФО 351005) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 62370, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, (р/р НОМЕР_3 у відділенні № 23 ПАТ „Банк Грант", МФО 351607) 45 531,56 грн. боргу, 949,42 грн. 3% річних та 166,59 грн. інфляційних втрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрікор Холдинг", вул. Шейгусівська, 1-а, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592, код 36279482, (р/р 26005215711100 в АТ „УкрСиббанк" в м. Харкові, МФО 351005) в доход державного бюджету (р/р 31217206783002, отримувач УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22030001) 1720,50 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.07.13.

Суддя Ю.В. Федоренко