Рішення № 32652027, 25.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2013 р. Справа № 911/1992/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Латекс Україна», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 27903,12 грн.

за участю представників:

від позивача: Марченко Д.В. (дов. № 085 від 11.04.2013 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Латекс Україна» (далі - відповідач) про стягнення 27903,12 грн., з яких 17909,94 грн. заборгованості за договором № 2 від 26.02.2010 р., 2738,73 грн. пені, 153,16 грн. інфляційних втрат та 7101,29 грн. упущеної вигоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за договором факторингу від 29.11.2011 р. до позивача перейшли всі права за договором № 2 від 26.02.2010 р. про надання овердрафта, укладеним між публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Латекс Україна». В результаті неналежного виконання відповідачем умов договору № 2 від 26.02.2010 р. про надання овердрафта, за ним утворилась заборгованість у сумі 17909,94 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості позивач на підставі п. 7.1. договору просить стягнути з відповідача 2738,73 грн. пені, на підставі п. 7.2. договору 153,16 грн. інфляційних втрат та на підставі 7.4. договору 7101,29 грн. упущеної вигоди. Всього сума позову становить 27903,12 грн.

Представник позивача в судових засіданнях 11.06.2013 р., 04.07.2013 р., 16.07.2013 р. та 25.07.2013 р. позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судові засідання 11.06.2013 р., 04.07.2013 р., 16.07.2013 р. та 25.07.2013 р. не з'явився, хоча про час та місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, оскільки вся кореспонденція направлялася на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься в матеріалах справи). Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.2010 р. між публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Латекс Україна» (позичальник) було укладено договір № 2 про надання овердрафта (договір 1), відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним (п. 1 договору 1).

Згідно з п. 2.1. договору 1 банк надає позичальнику овердрафт, а позичальник приймає його на наступних умовах: максимальний ліміт заборгованості по овердрафту - 90000,00 грн.; процентна ставка (річна) встановлюється в залежності від строку безперервного дебетового сальдо по поточному рахунку позичальника - строку використання, строк якого та ставка передбачені цим пунктом договору.

Відповідно до п. 2.2. договору 1 дата остаточного повернення овердрафту - 25.02.2011 р.

Пунктом 2.4. договору 1 встановлено, що датою надання овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку позичальника дебетового сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку).

Згідно з п. 5.1. договору 1 позичальник зобов'язаний повернути банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення овердрафта здійснюється за рахунок коштів, які надходять на поточний рахунок позичальника (п. 5.2. договору 1).

Пунктом 11.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

На виконання умов договору публічним акціонерним товариством «Кредобанк» було надано відповідачу овердрафт у сумі 90000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про рух коштів по рахунку відповідача за період з 26.02.2010 р. по 20.12.2010 р.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, 01.03.2011 р. банком було перенесено 40214,36 грн. простроченого овердрафта на кредит, що підтверджується меморіальним ордером № 5035559 від 01.03.2011 р.

Проте, відповідач вказані кредитні кошти у сумі 40214,36 грн. повернув лише частково у сумі 22304,42 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про рух коштів по рахунку відповідача за період з 26.02.2010 р. по 29.11.2011 р., в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 17909,94 грн.

29.11.2011 р. між публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (новий кредитор, позивач) було укладено договір факторингу (договір 2).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору 2 банк продає та відступає новому кредитору права вимоги, а новий кредитор на умовах цього договору купує та приймає від банку зазначені права вимоги за кредитними договорами, визначені у додатку № 1, та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів, вказаних у додатку № 1. Сторони зобов'язані підписати на дату надходження ціни відступлення на рахунок банку Акт прийому-передачі портфеля заборгованостей згідно додатку № 2 до договору на підтвердження зазначеного приймання-передачі. Даний акт є фактичним підтвердженням переходу прав вимоги за портфелем заборгованості відповідно до умов договору. Договір набуває чинності з моменту підписання даного акту.

Згідно з п. 6.1. договору 2 банк зобов'язаний передати новому кредитору всю документацію та іншу інформацію, яка є важливою для здійснення новим кредитором прав вимоги.

Сторони підтверджують отримання документації шляхом підписання акта прийому-передачі документації за місцем її фактичної передачі. Датою підписання кожного акта сторони визначають день передачі банком відповідної паперової документації (п. 6.4. договору).

14.12.2011 р. сторонами було підписано акт прийому-передачі портфеля заборгованостей, відповідно до якого банк передав, а новий кредитор прийняв портфель заборгованостей, згідно з додатком № 1 до договору 2.

На підтвердження факту передачі банком позивачу права вимоги за договором № 2 від 26.02.2010 р., позивачем надано суду належним чином завірену копію витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 29.11.2011 р., з якої вбачається, що переданий позивачу портфель заборгованостей за договором факторингу включає в себе заборгованість відповідача за договором № 2 від 26.02.2010 р.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, право вимоги первісного кредитора (банку) до відповідача було передано позивачеві 14.12.2011 р. відповідно до п. 3.2. договору 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1 статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

10.02.2012 р. між позивачем (довіритель) та товариством з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» (повірений) було укладено договір доручення, відповідно до п. 1.1. якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується здійснити від імені і за рахунок довірителя дії, спрямовані на стягнення належної до сплати заборгованості - фізичних або юридичних осіб та пов'язаних з погашенням боргу (поручителями, майновими поручителями), за кредитними договорами та договорами забезпечення щодо яких у довірителя наявне право вимоги.

25.02.2013 р. ТзДВ «Інтер-Ріск Україна» від імені позивача направило на адресу відповідача претензію № 175, що підтверджується наявними в матеріалах справи списком відправлень цінних листів з описом вкладень, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 0197 від 25.02.2013 р., в якій повідомило про відступлення права грошової вимоги за договором № 2 від 26.02.2010 р. від ПАТ «Кредобанк» позивачу та просило на протязі 30 днів, з дня отримання даної вимоги, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача кошти в розмірі 27903,12 грн. Разом з претензією відповідачу було направлено копію договору факторингу та розрахунок заборгованості.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про відступлення права грошової вимоги, в зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України він зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором № 2 від 26.02.2010 р. на користь позивача.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 2 від 26.02.2010 р. про надання овердрафта у сумі 17909,94 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 17909,94 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2738,73 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань щодо повернення овердрафта, нарахованої з урахуванням часткових проплат за загальний період з 22.02.2012 р. по 21.02.2013 р.

Згідно з п. 7.1. договору 1 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафта, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, від несплаченої суми за весь час прострочки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено господарським судом, позивачем при нарахуванні пені не дотримано вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.2. договору 1 зобов'язання щодо повернення суми овердрафта мало бути виконано відповідачем 25.02.2011 р. Тобто, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 26.02.2011 р.

Враховуючи те, що договором № 2 від 26.02.2010 р. не передбачено, що вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України не застосовуються, то нарахування пені припинилось 26.08.2011 р.

Таким чином, оскільки позивачем при нарахуванні пені за період з 22.02.2012 р. по 21.02.2013 р. не дотримано вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, то вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 153,16 грн., нараховані за лютий 2012 р. (з 22.02.2012 р. по 29.02.2012 р.), березень 2012 р. (з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р.), вересень 2012 р. (з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р.), грудень 2012 р. (з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р.) та січень 2013 р. (з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р.).

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

На підставі викладеного, вимога позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 22.02.2012 р. по 29.02.2012 р. (8 днів) не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку індекс інфляції розраховано позивачем на кожну дату окремо, а не в середньому на місяць.

В іншій частині розрахунок інфляційних втрат є вірним, в зв'язку з чим вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 143,28 грн.

Також, позивачем на підставі п. 7.4. договору 1 заявлено позовну вимогу про стягнення упущеної вигоди у сумі 7101,29 грн.

Пунктом 7.4. договору 1 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання позичальником свого зобов'язання по своєчасному поверненню овердрафту, позичальник на вимогу банку, крім сплати пені, відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду. Упущена вигода розраховується наступним чином: сума, яка несплачена або несвоєчасно сплачена, помножена на розмір річних процентів, вказаний у п. 2.1. договору, який збільшений у 1,5 разі, і на кількість днів прострочки.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, серед іншого, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом (ч. 5 ст. 225 ГК України).

Таким чином, з огляду на те, що сторони у п. 7.4. договору 1 передбачили обов'язок відповідача відшкодувати позивачу упущену вигоду у разі невиконання або неналежного виконання ним свого зобов'язання щодо своєчасного повернення овердрафта та визначили порядок розрахунку розміру упущеної вигоди, позивач просить суд стягнути з відповідача 7101,29 грн. упущеної вигоди, розрахованої за період з 22.02.2012 р. по 21.02.2013 р. на прострочену заборгованість у сумі 17909,94 грн.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого з урахуванням положень п. 7.4. договору, сума упущеної вигоди становить 7004,01 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Латекс Україна» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 2, код 35519606) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, 52 «А», офіс 147, код 37356981) 17909,94 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять грн. 94 коп.) заборгованості, 143,28 грн. (сто сорок три грн. 28 коп.) інфляційних втрат, 7004,01 грн. (сім тисяч чотири грн. 01 коп.) упущеної вигоди та 1545,02 грн. (одну тисячу п'ятсот сорок п'ять грн. 02 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 29.07.2013 р.