Рішення № 32650930, 29.07.2013, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

29.07.2013

Справа № 336/584/13-ц

Пр. № 2/336/946/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

при секретарі Рубановій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мюнхаузен» про стягнення заборгованості за затримку виплати заробітної плати, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мюнхаузен» про стягнення середнього заробітку за час затримки провадження розрахунку при звільненні у сумі 18118 грн. 10 коп., моральної шкоди в сумі 20000 грн.

В обґрунтування вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 1 листопада 2010 року по 25 липня 2011 року, працюючи адміністратором в кафе-барі «Вірний». Наказом № 6 від 25.07.2011 року звільнена за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Оскільки відповідачем у добровільному порядку не було проведено розрахунку з заборгованості по заробітній платі при звільненні, вона звернулась до суду з позовом про стягнення заробітної плати, який рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.05.20012 року, що набрало законної сили, задоволено у сумі 821 грн. 45 коп. Лише 1 листопада 2012 року на картковий рахунок позивачки відповідачем були перераховані кошти в розмірі 1421 грн. 45 коп., які складаються з 821 грн. 45 коп. заробітної плати та 600 грн. витрат з проведення почеркознавчої експертизи. Оскільки відповідач у порушення ст. 116 КЗпП України в день звільнення належні позивачеві суми не виплатив, а в силу ст. 117 КЗпП України в разі невчасної виплати належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган зобов'язані сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, просить стягнути з відповідача на свою користь заробіток за період з 25 липня 2011 року по день фактичного розрахунку, тобто, по 1 листопада 2012 року у сумі 18118 грн. 10 коп. з розрахунку 50 грн. 05 коп. денного заробітку за 362 дні прострочення розрахунку. один день 2236 грн., які становлять середній заробіток. Крім зазначеної суми просить стягнути з відповідача 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Моральну шкоду пояснює психологічними стражданнями, зумовленими порушенням її прав з боку відповідача, чиї співробітники, як встановлено судовою експертизою, підробили її підпис у відомості про отримання заробітної плати, вимушеним зверненням до суду, неможливістю вчасно отримати належну їй суму, погіршення майнового стану, захворювання, які виникли через емоційні переживання у неї та її матері - жінки похилого віку, яка перебуває на утриманні позивачки.

В судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Просить про задоволення позову.

Представник відповідача позов не визнала. В обґрунтування заперечень пояснила, що на час звільнення позивач не погоджувалася з розміром належної їй суми за неповний місяць липень, яку мав їй виплатити відповідач і пропонував це зробити у позасудовому порядку, тому звернулася до суду, вимагаючи стягнення 6155 грн., що свідчить про наявність спору між сторонами По мірі набрання рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з відповідача на користь позивачки грошових сум відповідач добровільно перерахував зазначену суму на рахунок Ленінського відділу державної виконавчої служби. Це було зроблено негайно після відкриття виконавчого провадження і отримання пропозиції державного виконавця виконати рішення у добровільному порядку. Перерахувати належні позивачці гроші їй безпосередньо не сталося можливим через відсутність інформації про реквізити її рахунку. Вини відповідача в отриманні позивачкою зазначених сум немає, так як розподілом грошових коштів, що надходять на рахунок відділів державної виконавчої служби, займаються управління Державного казначейства. Оскільки дії відповідача щодо проведення розрахунку з позивачем повністю ґрунтуються на законі, вини роботодавця в затримці належних позивачеві сум немає, просять про залишення без задоволення як вимог про стягнення середнього заробітку, так і про відшкодування моральної шкоди. Крім того, просить при вирішенні справи врахувати, що визнана доведеною сума, стягнута рішенням суду, яке ніким із сторін не оскаржувалось, становить близько 13 % від тієї, що вимагала позивач (821 грн. 45 коп. порівняно з 6155 грн.).

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 1 листопада 2010 року по 25 липня 2011 до 22 серпня 2011 року, працюючи адміністратором в кафе-барі «Вірний». Наказом № 6 від 25.07.2011 року звільнена за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2012 року частково задоволений позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мюнхаузен» про стягнення невиплаченої заробітної плати, з товариства з обмеженою відповідальністю «Мюнхаузен» на користь ОСОБА_1 стягнуто 821 грн. 45 коп. заробітної плати (а. с. 4-5). 16 липня 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного рішення (а. с. 49). 30 липня 2012 року ТОВ «Мюнхаузен» перерахувало 1522 грн. на рахунок Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на виконання виконавчого листа, що виданий Ленінським районним судом 12 липня 2012 року (а. с. 22).

Згідно із ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В силу частини другої ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно із роз'ясненнями п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Вирішуючи позов на користь позивача частково, суд виходить з того, що рішенням суду позов ОСОБА_1 задоволений частково, тому питання про розмір грошової компенсації за затримку розрахунку належить вирішити суду.

При вирішенні цього питання, суд враховує розмір суми, на яку задоволено позов Ленінським районним судом м. Запоріжжя, її питому вагу по відношенню до суми, яка стягувалася, те, ця сума є меншою, ніж заробітна плата позивачки, ту обставину, що по мірі відкриття виконавчого провадження відповідач добровільно повністю сплатив присуджені позивачці суми, тому немає його вини в перерахуванні цієї суми на картковий рахунок позивачки лише в листопаді 2012 року.

З урахуванням викладеного суд вважає, що сума в 2000 грн. буде домірною переліченим обставинам, які мають значення для правильного визначення суми відшкодування.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В силу ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень п. 16 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що емоційні переживання позивача у зв'язку з погіршенням стану фізичного здоров'я її матері не перебувають у прямому причинному зв'язку з діями відповідача, тоді як вимоги про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невчасним розрахунком знаходить ґрунтовними, так як вони зумовлені психологічними переживаннями через порушення права на отримання належних працівникові коштів, проте, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що сума в 500 грн. буде домірною як глибині моральних страждань позивачки, так і ступеню вини відповідача.

Керуючись ст. ст. 116, 117, 233, 2371 КЗпП України, ст.ст. 10, 59, 60, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мюнхаузен» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мюнхаузен» (69002, м. Запоріжжя, пр. Металургів, № 17-А, р/р 26004004980001 у ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, ЄДРПОУ 34817341, ПІН 348173426564) на користь ОСОБА_1, ПІН НОМЕР_1, в рахунок компенсації за затримку розрахунку 2000 грн., 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мюнхаузен» залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя О.В. Щаслива