Рішення № 32650835, 23.07.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.07.2013

Справа N 320/6348/13-ц

(2/320/2382/13)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко В.В.

при секретарі - Левандовської Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить розділити майно, набуте під час шлюбу з відповідачем, визнавши за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку «А-1», 1/2 частину літньої кухні «В-1», 1/2 частину сараю «Г-1», 1/2 частину гаражу «Б-1», 1/2 частину гаражу «Д-1», розташованих по АДРЕСА_1, та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,073600 га, що обслуговує житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, стягнувши з нього на її користь судовий збір в сумі 800 гривень.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала позовну заяву, наполягає на його задоволенні та суду пояснила, що у шлюбі з відповідачем вона знаходиться з 9 грудня 1971 року. У 1976 році вони за сумісні кошти придбали житловий будинок АДРЕСА_1. Даний будинок вони разом з відповідачем переобладнали на свої кошти та на кошти, які їм давали її родичі. У 2001 році ввели даний будинок у експлуатацію та отримали свідоцтво про право власності на житловий будинок, яке було видано на ім'я відповідача. Вважає вказаний житловий будинок спільною сумісною власністю її та відповідача та просить визнати за нею право власності на 1/2 частину.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що вищевказаний житловий будинок сторони за спільні сумісні кошти не купували, а купив йому його батько за свої кошти. Ремонт та переобладнання у будинку робив він та його батьки. З боку позивачки ніхто матеріально не допомагав у будівництві спірного дому. Доказів на підтвердження своїх заперечень, відповідач не може надати.

Вислухавши пояснення позивачки та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 09.12.1971 року між сторонами Мелітопольським міським РАЦС в Запорізькій області було укладено шлюб /а.с.6/.

Судом встановлено, що у період шлюбу на сумісні кошти 18.08.1976 року сторони придбали житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.1976 року /а.с. 7/.

Разом з тим судом було встановлено, що у період шлюбу вказаний житловий будинок було переобладнано та у відповідності до акту про закінчення будівельних робіт від 05.12.2001 року новий житловий будинок було введено в експлуатацію /а.с. 11/.

07 травня 2002 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 /а.с. 12/.

Відповідно до державного акту від 11.04.2002 року серія ІІ-ЗП № 030159 вказаний житловий будинок обслуговує земельна ділянка площею 0,073600 га /а.с. 18/.

При з'ясуванні факту придбання спірного майна у період шлюбу за спільні сумісні кошти сторін, суд виходив з доказів, отриманих під час судового розгляду та оцінених за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалось на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, щодо того, що спірний житловий будинок був придбаний його батьком за його особисті кошти, оскільки відповідачем не було надано до суду жодного доказу на підтвердження даного факту.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 69 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України, у випадку поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними чи шлюбним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Ніяких договорів про правовий та юридичний статус сумісного майна або його поділ сторони не укладали.

Таким чином, судом встановлено, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 разом з приватизованою земельною ділянкою, яка обслуговує дане домоволодіння, придбано сторонами у період шлюбу за спільні сумісні кошти, а тому позивачка, має право на 1/2 частину вказаного майна.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 15,57,59,61,84,107,208,212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити повністю.

Розділити майно, набуте під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку «А-1», 1/2 частину літньої кухні «В-1», 1/2 частину сараю «Г-1», 1/2 частину гаражу «Б-1», 1/2 частину гаражу «Д-1», розташованих по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,073600 га, що обслуговує житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі вісімсот гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.В.Кучеренко